ЦВК Придністров'я повідомила вчора, що на позавчорашніх президентських виборах у цій ніким не визнаній сепаратистській республіці переміг діючий президент Ігор Смирнов. Смирнова направили з Москви до Придністров'я незадовго до розпаду СРСР. Він був активним учасником відриву задністрянських територій від Молдови в результаті збройного конфлікту 1992 року. З того часу він незмінно панує в наддністрянському сепаратистському апендиксі. За Смирнова проголосували більше 80 відсотків виборців, подає РІА «Новости» з посиланням на повідомлення центрвиборчкому. У перемозі Смирнова, для якого це буде вже четвертий п'ятирічний президентський термін, ніхто не сумнівався, оскільки в так званій республіці практично відсутні не лише справжня опозиція, а й будь-яке демократичне політичне життя.

Bерховний суд Іспанії ухвалив рішення про нове розслідування вбивства телеоператора Хосе Коусо. 8 квітня 2003 року 37-річний Коусо загинув, коли американський танк ударив по багдадському готелю «Палестина», в якому жили іноземні журналісти. Тоді ж було вбито й українця, оператора «Рейтер» Тараса Процюка. Минулого року позов родичів Коусо відхилив іспанський суд нижчої інстанції, але Верховний суд прийняв апеляцію, завдяки чому стає можливим зажадати екстрадицію звинувачених солдатів. Утім сім'я загиблого розуміє, що сержанта Томаса Гібсона, капітана Філіпа Уолфорда і лейтенант-полковника Філіпа де Кампа буде нелегко привезти зі США до Іспанії... Такими є сухі повідомлення міжнародних інформаційних агентств. З них ми беремо головне: Іспанія домагається покарання винних у смерті свого громадянина. Чи так само все відбувається й в Україні?

Позавчора в реанімаційному шпиталі столиці Чилі — Сантьяго на 92-му році життя помер колишній диктатор цієї країни генерал Аугусто Піночет. Тиждень тому він переніс інфаркт. Повідомлення про його смерть викликало у світі змішані почуття, а в Чилі — масові заворушення противників і прибічників диктатора. Вважають, що за роки правління Піночета (1973—1990) очолювана ним військова хунта винищила понад три тисячі противників режиму, через в'язниці, концтабори та тортури пройшли 28 тисяч осіб, а приблизно 300 тисяч чилійців змушені були шукати порятунку в еміграції. Вже після відходу диктатора від влади йому та членам його родини багаторазово висувалися звинувачення у фінансових злочинах: униканні сплати податків, розкраданні державних коштів та відмиванні приблизно 28 млн. доларів на рахунках у закордонних банках.