Сьо­год­ні нав­ряд чи знай­деть­ся лю­ди­на, яка наз­ве ре­зуль­та­ти куль­тур­но-по­лі­тич­них ак­цій «2002: Рік Ук­ра­ї­ни в Ро­сії» і «2003: Рік Ро­сії в Ук­ра­ї­ні» втіш­ни­ми, при­най­м­ні для нас, ук­ра­їн­ців. Ос­тан­ня ви­бор­ча кам­па­нія до Дер­жав­ної Ду­ми Ро­сії по­ка­за­ла, що за ос­тан­ні ро­ки ан­ти­ук­ра­їн­сь­кі нас­т­рої в ро­сій­сь­ко­му сус­піль­с­т­ві з мар­гі­наль­них ста­ли до­мі­ну­ю­чи­ми. Од­нак як­що по­лі­тич­ні й куль­тур­ні нас­лід­ки ос­тан­ніх двох ро­ків більш-менш оче­вид­ні, то еко­но­міч­ні до­сі не ана­лі­зу­ва­ли. То­му са­ме час під­су­му­ва­ти втра­ти і здо­бут­ки Ук­ра­ї­ни у від­но­си­нах з Ро­сі­єю і ро­сій­сь­ким ка­пі­та­лом за ос­тан­ні ро­ки.

Ук­ра­ї­на зро­би­ла кіль­ка вда­лих кро­ків для то­го, щоб зни­щи­ти у ро­сі­я­нах спо­ку­су Туз­лою, щоб, влас­не, зак­ри­ти «туз­лин­сь­ку проб­ле­му» з ко­рис­тю для се­бе. По-пер­ше, бе­рег із бо­ку ро­сій­сь­кої дам­би вже по­ча­ли вби­ра­ти у бе­тон, аби вря­ту­ва­ти йо­го від фа­таль­но­го роз­ми­ван­ня мор­сь­кою хви­лею, яка заг­ро­жу­ва­ла вза­га­лі роз­ді­ли­ти Туз­лу на дві час­ти­ни. По-дру­ге, з іні­ці­а­ти­ви мі­ніс­т­ра тран­с­пор­ту Ге­ор­гія Кір­пи ви­рі­ше­но прок­лас­ти між ос­т­ро­вом та ро­сій­сь­кою дам­бою суд­ноп­лав­ний ка­нал, що уне­мож­ли­вить про­дов­жен­ня бу­дів­ниц­т­ва дам­би і дасть до­дат­ко­ві кош­ти в дер­ж­бюд­жет від лоц­ман­сь­ких збо­рів за про­хід су­ден. Та­ким чи­ном Ук­ра­ї­на, не че­ка­ю­чи роз­вит­ку си­ту­а­ції (бо ж ві­до­мо: як­що на си­ту­а­цію не впли­ва­ти, во­на має огид­ну схиль­ність пе­рет­во­рю­ва­ти­ся з по­га­ної на ду­же по­га­ну), по­чи­нає вті­лю­ва­ти свій план ви­рі­шен­ня «туз­лин­сь­кої проб­ле­ми».