Ірена Карпа: Я - зелена з фіолетовим.Будяк від літератури

10.11.2006
Ірена Карпа: Я - зелена з фіолетовим.Будяк від літератури

Карпа, як завжди, грає в епатажну спокусницю... (з сайту www.karpa.name)

      Розповідаю Карпі бувальщину: колись я, за своїм звичаєм, втрутилась у з'ясування стосунків між колишніми, чинними та уявними лідерами УНА-УНСО. Написала статтю, для якої запозичила в неї одне слівце, і вказала на джерело. Згодом на сайті одного з «ображених» прочитала про себе багато цікавого і, зокрема, таке: «Авторка сумлінно змагає до відтворення стилю легендарної Ірени Карпи». Якби той унсовський дядько мав мінімальне уявлення, про що він пише, то знав би, що легендарна Карпа б'є словом (нецензурним) коротко і жорстко: «Х...й смокчи!», а не розводиться довго й нудно про місце і роль кожного в історії України. Звідки вона така взялась, ця Карпа? «З маминих статевих органів», - втаємничує вона. І, по-моєму, заперечити тут нічого... На нашу зустріч «дві третини Карпи» прийшли цілком комільфо: два хвостики на голові, нуль косметики, ду-у-уже консервативна блузочка з рукавами-ліхтариками, застібнута до останнього гудзика, спідничка до колін... Але з-під спідниці було видно ноги в гольфах, усіяних черепами і перехрещеними кістками. Що ж, оскільки тут йдеться не про політика чи нардепа, чи ще когось подібного гатунку, можу сказати з чистим сумлінням: я люблю Карпу - за тексти, за музику і навіть за цього «Веселого Роджера», відтвореного на її онучах.

      - Ірено, ти щойно дописала роман, який називається «Суки отримують все». Так що почнемо з головного: хто такі суки? І з якого дива вони забирають у «несук» все?

      - Та ні, нічого вони насправді не забирають... До речі, роман називатиметься англійською Bitches get everything - це типу м'якіше, бо люди вже звикли, що fuck - казати можна, а от «бл...дь» вже викреслюють. Тут така двозначність - вони дійсно отримують все, а в кінці ще й хтось заводить собі нормальну сім'ю, а от Евiту Перон - одну таку класичну bitch - навіть збираються канонізувати... Але хтозна? З героїнями ніби все добре, але звучить фраза з пісні Radiohead- «я тримаю свого вовка за дверима», тобто коли душа кудись рветься, то який би не був добробут, одного дня внутрiшнiй неспокiй вiзьме своє, i жiнка вчергове дремене на пошуки себе, Дикої...

      - Скажи, а ти теж сука?

      - Напевно, так. Я це часто чую на свою адресу. Дуже смiшно, коли  такі собі «тьолочкі», такі кисоньки з отакими кігтиками, які їздять на класних машинах, люблять казати про себе: «Ой, я така сука, така с-сука...».

      - Ага, тобто це - гламурне поняття?

      - Та пес його знає... Щодо мене, то я можу бути дуже цинічною з одними і дуже відкритою з іншими. Але насправді я добра, і все решта - то, мабуть, моє прикриття, мій спосіб існування... Справді прикро, коли я якомусь сраному охоронцеві три рази кажу «До побачення!», а воно не відповідає, то можу сказати нарешті, що «До побачення!» - то є «Да-сві-да-ні-я!», а потім дуже довго паритись, чому ж зі мною все-таки не привітались, не попрощались... У цьому смішно зізнаватись, але багато таких-от дрібниць можуть мене ранити.

      - Реальна Карпа не дотягує до Карпи - «публічної особи»?

      - Дивлячись у чому. Агресивністю можу навіть перевершити ту другу Карпу, можу дати й у морду, можу й кислотою облити. Жартую...  Не все влазить у публічний імідж. Те, що мені страшно перед виступом, я можу сказати найближчим друзям... Але, щоб перемогти цей страх, мені треба вийти на сцену і оголосити: «Слухайте, люди, мені так страшно...». І всі: «Бу-га-га, от бреше!», типу того... Але один зі способів долання слабкостей - це їх афішування.

      - Не знаю, чи ти добра, чи ні, але нібито дійсно дуже беззахисна. Хочеться притулити до себе, погладити по голові...

      - І я цим безсовісно користуюсь. Особливо з чоловіками. Дехто з них думає: «Ой, Боже ж мій, така дівчинка! Дай-но я їй буду татом!». От iз роботодавцями саме так зазвичай і буває - я можу вилізти на голову і нічого не робити, бо це ж я - беззахисна « дєточка»... Якщо серйозно, я намагаюсь не користуватись людьми. Дуже ціную щирiсть i порозумiння. Вiдкритiсть i любов.

      - Про любов ще обов'язково поговоримо. Ти мене так зараз розчулила (жартую!) - майже як тоді, коли я дочитувала фінал твого «Перламутрового порно». Я взагалі-то, як ти кажеш, «тьотька» зла, але мало не сплакнула, коли твоя героїня...

      - Та не померла вона! Це Андрухович неправильно зрозумів, і всіх збив iз пантелику... Вона там пірне, але замість того, щоб лягти на дно, спливе з найбільшою рибиною в руках...

      - По-перше, я ніякого Андруховича з цього приводу не чула...

      - Він передмову писав...

      - Передмови я ніколи не читаю...

      - ... і там зазначив, що все, капєць, Ханти-Мансійськ героїні...

      - Отже, ніхто не помер, і Ірена Карпа - людина життєствердна, вітальна?

      - Абсолютно. Тут нещодавно одна дівчинка - фанатка наша колишня - стрибнула з даху... У мене, крім образи на таких людей, нічого не виникає. Тому що життя таке коротке, його так мало, а самогубство - це просто нетерплячка... Кожен момент дає тобі привід цінувати життя. Якось я потрапила в затор на Хмельницького і побачила на Природничому музеї вивіску - виставка метеликів «Тропічні подорожі». Я так розчулилась, в мене сльози полилися з очей, бо я уявила, як у музеї це писала якась бабуся гуашшю, яка ніколи не була в тропіках (і вже не буде!) і чиї дитячі мрії так і не реалізувались... Цi доторки до свiту важко пояснити. Тiльки в такi от моменти «прошибання» ми посправжньому живi.

      - Ти нещодавно переживала якусь любовну історію, казала, що вона (тобто, власне, вiн!) навіть має ім'я, тільки афішувати це ім'я ти не будеш, і через цього чоловіка навіть викинула четверту главу з «Сук...»

      - Це дуже дивна історія. І я все ж таки її не викинула. Хоча й сподіваюсь, що всі залишаться невпізнанi. Не знаю, чим все це закінчиться... Чувак наказав публікувати тільки після його смерті... Але я думаю, що все, що було прожите, має піти далі, щоб допомогти (чи не допомогти) комусь іншому.

      - Так ти зараз iз цим «чуваком» чи вже з іншим?

      - З ним також.

      - Стоп. А як же кохання?

      - І кохання є. З ним моя героїня періодично одружується. А от у мене з цим ніяк не складається. Так смішно, коли всі кажуть, що Карпа - така самостійна, така емансипована, не хоче заміж... Та насправді, якби в мої 22 роки він зрозумів мої натяки і погодився зі мною одружитися, в мене б зараз уже троє дітей було (бо я хочу саме трьох!)... Але, оскільки цього не сталось - значить, так мало бути. Але кохання є, і хоч людина ця на відстані, вона постійно впливає на мене.

      - А зараз твій коханий теж не розуміє натяків, чи ти натякати перестала?

      - Ні, ми вже 150 разів про це говорили: «Ти одружишся зі мною?» - «Так, одружуся». То вiн цей дiалог починає, то я. Пiнг-понг якийсь... Але потім не складається, і я рада принаймні тому, що в мене є місце для нового досвіду...

      - Знаєш, ти мене зовсім заплутала. Є кохання - це раз. Є «чувак» - це два. І є, нарешті...

      - ... філії кохань. Адже в людини багатокамерне серце...

      - У кого як...

      - Ну чотирикамерне принаймні в усіх?!... Ні, те кохання, про яке я говорила, його можна навіть платонічним назвати... Хтось може, скажімо, у померлу акторку закохатись... А в моєму випадку - це реальна людина, просто вона далеко, і це не заперечує моїх стосунків з іншими... Кожного ж по-різному можна любити. Кохання - це не обов'язково секс. Хоча чомусь саме секс із кимось сприймається як найстрашніше, як зрада. Хіба краще, коли ти живеш у подружжі і віддаєш людині тіло, але думками з іншим?

      - У твоїх книжках багато сексу. Це все з власного досвіду?

      - Ні. Це, скоріше, фантазії. Реальний секс, по-моєму, досить важко описати. Ним краще займатися.

      - Поговоримо про великі амбіції, страхи і нездійснені бажання. Колись ти мріяла до 25 років видати книжку. Зараз їх у тебе вже п'ять. Попустило тебе трохи?

      - Попустило. Ні, бажання писати залишилось, і наступну книжку я хочу зробити в парі зі своєю сестрою. Але зараз пріоритет у мене - музика. «ФАКТИЧНО САМI» пишуть альбом, і у мене велике бажання робити саме музику.

      - Я не питаю тебе про музику, бо чула тільки один твій альбом - Kurva Сum Вack, а от книжки прочитала всі... Але от що цікаво: хто фінансує всі твої альбоми і решту речей?

      - У нас є студія, є свій видавець. Тобто «Фактично самі» - в буквальному розумінні альтернативний гурт, дійсно незалежний. Робимо свою музику, пишемо і «Танків», і «Тартаків», і т. д.

      - Твоє фінансове становище, я так бачу, мімікрує в залежності від обставин життя. То ти їздиш на метро, то я бачу тебе за кермом розкішного червоного «Пежо»...

      - Так, машина в мене є. Це моя слабкість - відгородитися від усіх. Я дуже боюся громадського транспорту, тому або ходжу пішки, або їжджу на велосипеді, або сідаю за кермо.

      - І при цьому знімаєш квартиру «на паях» з якимись своїми подружками?

      - Так. Я не переймаюся особливо наявністю власної квартири. Не хочу влазити в якісь кредити і паритися решту життя тим, як їх віддати. Мене оренда влаштовує абсолютно. Так роблять і мої друзі в Парижі, Берліні - вони теж знімають квартири, і, до речі, за такі ж гроші, як я у Києві.

      - Скажи, чого ти боїшся?.. Прочитала якось в одній газеті про тебе таке: «Успіх Карпи - в її роках»... Боїшся віку, старіння, того, що років через 5-6 доведеться кардинально змінювати імідж?

      - Я б сказала, що в моїх роках - моя адекватність, а не успіх. Книжки змінюються разом зі мною, я от зараз перечитую «Перламутрове порно» і розумію, що про багато речей я б уже сказала зовсім по-іншому. Від чогось мене вже просто нудить, а щось, навпаки, здається дуже щирим. Просто хтось пускає жовч і думає, що можна так «язвіть»... Причому тут взагалі успіх? Головне, що мої книжки комусь допомагають, що хтось вирішує про себе, що можна бути нон-конформістом і нормально себе відчувати в житті.

      - Хочу сказати, що ти дуже природна у своїх книжках. Дуже щира. І дуже легка. От купила нещодавно третю книжку однієї юної «генійки» - не можу продертися крізь текст, хоч ти лусни! І не скажеш навіть, що написано про те, чого в житті не буває (чим грішать, приміром, дві відомі у Києві подружки - такі собі «шерочка з машерочкою» від літератури), бо взагалі не зрозуміло, про що там написано!

      - Ой, я давно вже для себе визначила, що я - будяк української літератури. Бо є Спілка письменників і їхнi нащадки - горох, квасоля, ріпа... А поруч iз ними - грядочка така акуратненька - там чорнобривчики, мальви (ну, це ті, кого ти назвала). А за парканом стою я - зелена така з фіолетовим. Будяк, короче... Квіточки всі дуже класні, милі, ми інколи спілкуємось, але я розумію, що я - поза їхнiм колом.

      - Але будяк нещодавно отримав премію...

      - Так. Була «Книга року» за версією Бі-Бі-Сі, і там у мене друге місце в рейтингу - якимсь дивом люди проголосували за «Фройд би плакав»... А ще я - «Модний пісатєль-2006»... Не знаю, як я ту п...здувату премію виграла, але там такий конкурс був, така тьотя ведуча була - вся в кремах! Я сказала: «А можна я тьотю поцілую?». Потягнулась своїм метром-шістдесят, загарбала тьотю і поцілувала. Було вельми пафосно, ги-ги...

      - Як?! Карпа, яка спалювала гламурні журнали і танцювала на їхніх кістках, прийняла гламурну премію від тьоті в кремах?

      - Ага. А як я там наїлася! І попила на шару...

      - Тьху... Ось тобі за це питання у стилі «Модного пісатєля»: що ти вважаєш своїм найбільшим успіхом у житті?

      - Напевне, кожне нове починання. Це, мабуть, краще вирішувати лінійно, а не вертикально, щоб не порівнювати з тим, що було колись, який колись був успіх, гроші... От був хороший секс з ранку - це теж успіх...

      - А він був?

      - Був.

      - Вітаю тебе із цим. З преміями, до речі, - також...

ДОСЬЄ «УМ»

Ірена Карпа.

Письменниця і музикантка.

      Вік: 25 років.

      Коріння: Черкаси.

      Освіта: магістр іноземної філології. Спеціалізація: англійська і французька мови.

      Чим прославилась: постійна лідер вокалістка і співавторка гурту «ФАКТИЧНО САМI» (найбільш відомий альбом - Curva Cum Back). Авторка книжок «Знес Паленого», «Фройд би плакав», «50 хвилин трави», «Перламутрове порно (Супермаркет самотності)».

      Чим іще прославилась: готує до друку свій п'ятий роман Bitches get everything.Є автором статей в журналі «Молоко» (псевдонім - Соя Лось). У недалекому минулому - ведуча програми Sex Cetera на каналі ICTV, нині - одна з ведучих програми «Перша експедиція» на «Інтері» (рубрика «Бортове чтиво»).

 

  • Феномен Вольвачівни

    Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>

  • Хата-мрія Тараса

    Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>

  • Рідна мова визволить: Євген Чикаленко 5 років добивався дозволу царської цензури на видання українських книжок

    Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>

  • Голуба кров

    Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>

  • Реставратор нації

    Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>

  • Мить Слави

    Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>