«Революція» без рукоприкладства

08.11.2006
«Революція» без рукоприкладства

Українські націоналісти вчора вирішили не йти до пам’ятника Леніну й спалили його портрет на Михайлівській площі. (Володимира СТАДНИКА.)

 

 

Суд, що не відбувся

      Публічного суду над «катом українського народу» біля пам'ятника Леніну в Києві та покладання до нього вінка з колючого дроту вчора так і не відбулося. Причиною цього стала законослухняність організатора націоналістичного контрвиступу, лідера правої партії «Свобода» Олега Тягнибока (хоча він неодноразово обіцяв, що ніщо не завадить правим провести свою демонстрацію).

      Із нагоди свого дня народження, а також 89-ї річниці Жовтневої революції, яка, пiдкреслюють  націоналісти, призвела до загибелі 20 мільйонів українців, Тягнибок разом з однодумцями хотів пройти від станції метро «Арсенальна» через Європейську площу та Хрещатик до Бессарабки, де біля пам'ятника вождеві революції провести мітинг.

      Проте напередодні річниці цієї самої революції Шевченківський суд столиці заборонив будь-які масові походи центром Києва, аби уникнути сутичок між ідеологічними опонентами. Заборона стосувалася в тому числі і комуністів, які, втім, пройшлися вищеназваним маршрутом у супроводi правоохоронців. Лише на Хрещатику посеред вулиці міліції урвався терпець, і силовики в шоломах і з кийками перекрили лівим дорогу. Вони намагалися загнати демонстрантів, які заважали руху транспорту й порушували правопорядок, на тротуар.

      Ліві спочатку намагалися прорвати оборону мiлiцiї з криками та штовханиною, але в результаті таки пiдкорилися i зійшли з проїжджої частини. Самі ж лідери Компартії, зокрема Петро Симоненко, у штовханині участі не брали, оскільки добиралися до Леніна на авто.

«Ще Ленін писав, що треба йти на компроміси»

      В очікуванні сутичок і провокацій із самого ранку і аж до обіду станція метро «Майдан Незалежності» була закрита. При цьому, згідно з рішенням суду, жодних акцій на Майдані, який правоохоронці частково огородили турнікетами, не мало відбуватися. З дев'ятої години ранку основні учасники можливих сутичок планували збиратися біля станції «Арсенальна». Туди, за традицією, й прийшли зо дві тисячі комуністів та їхніх прихильників  здебільшого літнього віку. Вдалося побачити й трохи унсовців, які, втім, вирішили на «цирк» махнути рукою і пішли геть. (Нагадаємо, що саме за участю унсовців минулої суботи в центрі Києва відбувалися сутички з членами «Російського руху», які хотіли відсвяткувати на Хрещатику День народної єдності Росії).

      Колону лівих очолив майже маскарад - з червоними прапорами йшли кілька хлопців і дівчат, переодягнених у будьонівців, моряків та медсестер у шкірянках. Трохи далі прошкували Симоненко з комуністичним віце-спікером ВР Адамом Мартинюком. Частина «червоних» нардепів розсіялася по колоні. Їхні рядові прихильники, бабці і дідусі, несли переважно російськомовні транспаранти з написами «Моя батьківщина - Радянський Союз!», «НАТО,  ми не здамося!», «Оранжотанги! Валіза, вокзал, Брюссель!», «Російсько-українсько-білоруському союзу бути!», «ОУН-УПАдли, геть!», а також кілька портретів Леніна та Сталіна. Коли кореспондентка «УМ» запитала в одного, на перший погляд, спокійного літнього чоловіка з червоним прапором, чому «Свобода» на чолі з Тягнибоком не прийшла на акцію, у відповідь почула: «Ми б його задушили, якби побачили! Він підтримує фашизм!».

      Зовсім іншу можна було побачити реакцію в частини учасників ходи на лідера радикальної партії «Братство» Дмитра Корчинського, на сайті якого напередодні було іронічно заявлено, що «Братство» не причетне до провокацій, які влаштовуватиме (!) протягом 7 листопада проти демаршу буржуазно-комуністичних сил». Проте окремі ліві дружньо махали у бік самого Корчинського, коли той вийшов на балкон свого офісу навпроти Верховної Ради, щоб, копіюючи «великого вождя», привітати помахом руки колону «червоних». Дехто з лівих навіть вигукував до «братчиків»: «Виходьте до нас, бійці!» . Кілька з них довго себе чекати не змусили, і вже на підході комуністів до Європейської площі один із «братчиків» кинув на дорогу піротехнічну шашку. Міліція лише після двох-трьох хвилин зреагувала і затримала хлопця та ще двох його колег - заламавши «браткам» руки, їх посадили в «автозак» та відвезли в райвідділок.

      Ліві до пам'ятника Леніну не надто поспішали. Спочатку вони зупинилися біля Українського дому (колись музею Леніна) і провели майже годинний мітинг з прокльонами «оранжевої чуми», «капіталістів» та чомусь «жовтого капіталу». «УМ» запитала учасника мітингу, члена львівського обкому Компартії Юрія Ткаченка, як він сприймає цю критику «капіталістів», якщо сьогодні його партія входить з ними в єдину коаліцію. Ткаченко відповів: «Ще Ленін писав роботу про компроміси, що на деяких етапах Компартія мусить утворювати тимчасові коаліції чи угоди, які допоможуть зреалізувати свої програмні положення. Зокрема, коаліція з «регіонами» та соціалістами зможе реально протистояти ющенківському бажанню породити фашизм у країні».

Леніна спалили перед Михайлівським собором

      Поки на Європейській площі майоріли червоні прапори, лунали похвали Леніну та Жовтневій революції, буквально за 500 метрів, на Михайлівській площі, тривав менш численний мітинг. Його організував Конгрес українських націоналістів, який теж вирішив не провокувати ситуацію і піти від гріха подалі. На Михайлівській можна було побачити і прапори «Свободи», але не самих лідерів партії. Акція під назвою «Злочинам  комунізму немає забуття і прощення» відбулася в доволі спокійній атмосфері за участі невеликої кількості міліції та зі символічним спаленням портрета Леніна.

      Народний депутат-кунівець Євген Гірник, який представляв на мітингу керівництво партії замість Олексія Івченка, розповів, що його партія має намір подавати позов у Верховний Суд України з вимогою заборонити Компартію в Україні. 

      А комуністичний «демарш» завершився о пів на першу біля пам'ятника Володимиру Леніну. Тут дуже доречними були юні бізнесменки, які під наглядом мам-комуністок продавали саморобні червоні бантики з портретиками Ілліча посередині: бiльшi  - по гривнi, дрiбнiшi - по 50 коп.

      Пройшовши Хрещатиком з невеликими перешкодами (на тлі поодиноких вигуків «Комуняків на гілляку» та намагань міліції нарешті загнати лівих на тротуар), вірні ленінці поклали квіти й почали розходитися. Їхні нинішні вожді роз'їхалися на дорогих авто.

КОМЕНТАРІ

Євген Гірник,

народний депутат від «Нашої  України»,

заступник голови Конгресу українських націоналістів:

      - Ми вважаємо, що з комунізмом або з його залишками треба боротися правовими методами, зокрема шляхом заборони цієї партії. А від того, що будуть перекинуті квіти біля пам'ятника Леніну, нічого не зміниться. У зв'язку із судовою забороною для партії «Свобода» проводити акцію на «Арсенальній» і біля пам'ятника Леніну ми домовилися з ними провести цей захід в іншому місці.

Петро Симоненко,

народний депутат, лідер КПУ:

      - Правоохоронні органи, коли заважали лівим пересуватися Хрещатиком, з одного боку, намагалися охороняти громадський порядок, але, з іншого, на жаль, виконували рішення суду, яке не є демократичним, адже тим самим вони заборонили конституційне право громадян на проведення тих чи інших акцій.

      А щодо намірів націоналістів перешкодити нам покласти квіти Леніну, то навіть якби вони сюди й прийшли, ми б усе одно квіти поклали. Тим паче ми з самого ранку охороняли пам'ятник. Бо ми нікому не дозволимо знущатися над нашою пам'яттю й історією!

 

  • «Поверніть нам Україну!»

    ...Поїздка у Крим до друзів лише на перший погляд здавалася мені приємною пригодою, а в реальності подорож перетворилася на постійне нервування, втрачений час та зустріч із людьми, повними розчарування. >>

  • Зцілення за гамбурзьким рахунком

    Збройні сили Німеччини — Бундесвер — мають загалом п’ять госпіталів у різних містах країни. Ми заходимо в той із них, що в Гамбурзі, на Лессерштрасе, 180. Надворі зимно; стоїть густий, як молоко, туман — такого в найбільшому портовому місті ФРН не бачили вже давно. >>

  • Хто рано встає, тому вишиванки — на вибір

    То колись пана було видно по халявах. Нині треба брати вище. На піку популярності — вишиванки. За ними легко ідентифікувати українців, скажімо, в натовпі на Манхеттені, Єлісейських полях чи на ЧС-2014 у Ріо-де-Жанейро. Що вже казати про Україну. >>

  • На півночі, де ялинки ростуть

    Йдеться не про крайню північ, де казкова Герда шукала свого Кая, а про північ Сумщини. Край, утім, не менш красивий, ніж казковий.

    Пам’ятаю, коли ще студенткою–практиканткою вперше приїхала до північних районів області, була вражена дерев’яними будинками, воротами з дерев’яними дашками... >>

  • Хильнемо історії?

    Ще задовго до появи в Тернополі цього незвичайного музейного закладу тут було створено «Самогонну ресторацію» — родинну корпорацію закладів громадського харчування, емблемою якої є долоня із зображеним на ній серцем. Такий символ господарі пояснюють прагненням вкладати у справу своїх рук максимум любові. >>

  • За Київ, до перемоги!

    Осінній недільний ранок для мешканців житлового масиву Троєщина минулого тижня був особливим. Адже на вулицях району можна було побачити німців, що спокійно розгулювати з автоматами в руках та мило посміхалися перехожим. Здавалося, ніби зараз не 2013 рік, а період Великої Вітчизняної і столиця знову окупована гітлерівцями. >>