«Нікас любить Україну». Полотно. Олія. 2006

07.11.2006
«Нікас любить Україну». Полотно. Олія. 2006

Московський гiсть Нiкас Сафронов (лiворуч) i харкiвський «губернатор» Арсен Аваков. (Фото з сайту www.regionnet.kharkov.ua.)

      Біля дверей художньої галереї «АВЕК» — черга хвилин на двадцять. «Дають» дуже модного Нікаса Сафронова. Російський художник, якого вже давно називають людиною світу, вперше в Україні  з персональною виставкою. Подивитися на  «світського лева», «героя пліток», «майстра епатажу», «придворного маляра» харків'яни рушили цілими родинами. У третини відвідувачів — фотоапарати і кінокамери. В об'єктив потрапляє все —  Нікас власною персоною у день презентації, його картини і люди на їхньому розкішному тлі, фотографії Сафронова, де він із сильними світу цього, відгуки знаменитостей про роботи художника у красивих  рамочках.   Для тих, хто не зміг побачити розпіареного митця «живим» і відчуває з цього приводу  душевний дискомфорт, — під самою стелею сюрприз у вигляді трьох гігантських автопортретів. Причому — на будь-який естетичний смак: уявляєте Ніка новозавітним Лукою — ось він, примарився Сафронов великим мислителем сучасності — будь ласка. Словом, класичне  «усе, чого ізволітє», і навіть трішечки більше. Товар, можливо, й не кращої якості. Але ж яка обгортка!

      Привезти до Харкова власні роботи  Нікас Сафронов пообіцяв ще в серпні на прохання благодійного фонду «АВЕК», яким опікується народний депутат Олександр Фельдман. Комерційна форма подачі знайшлася без проблем. Виставку назвали «Спогади дитинства. З любов'ю до України». Саму любов, очевидно для більшої переконливості чи з кон'юнктурних мiркувань, —  художник швиденько продемонстрував на кількох полотнах. Усі  написані цього року, причому за різними сюжетами. На двох — наша рідна матінка-природа, на третьому — гоголівський парубок з містичного «Вія». До того ж, як з'ясувалося, у все тій же палкій любові до України, а може, й просто рекламному пориві  Нікас готовий навіть потопити власне холостяцьке життя, одружившись при першій же нагоді  «з хохлушкою». «Краса у ваших панянок неймовірна, — говорить він. — У них є якась особлива енергетика — те, що я шукаю все життя».

      Пошук розпочався з Харкова. Далі — буде, оскільки виставку організатори  планують показати і в інших містах країни. Правда для Києва художник нібито пообіцяв зробити іншу підбірку, випросивши свої картини в їхніх теперішніх власників. Останні, за словами автора,  платять йому «дуже серйозні гроші, тому неохоче віддають свої дорогі іграшки» навіть для такої  справи, як виставка. Харків'янам же довелося стійко пережити відсутність у художній галереї обіцяних влітку портретів Путіна та Михалкова і задовольнитися нерозкупленими картинами. 17 із 36 полотен, представлених у «АВЕЦі», художник написав цього року, неабияк здивувавши публіку своєю працездатністю. Що ж стосується власне майстерності, то вона не влаштовує навіть самого майстра. Пан Сафронов зізнався, що «до кінця не задоволений жодною з виставлених картин, усі будуть доопрацьовуватися». І це, мабуть, єдине, з чим не сперечалися харківські мистецтвознавці і його колеги-художники. Втім не виключено, що останні везунчику Нікасу просто заздрять.

      На перший же, дилетантський, погляд  — не так усе й погано.  Правда, сафронівське нагромадження краси з різних епох й суцільне запозичення чужої форми часом  видає лінь його власної думки чи то елементарний брак часу. Ти ніби все це вже десь бачив, але в талановитішій інтерпретації і в більш значущому місці. Але немає сумніву — такий товар неодмінно знайде свого покупця і навіть змусить його замінити у власному будинку сучасні меблі на антикваріат, аби увесь простір навколо цього «шедевра» викликав асоціацію з  Ермітажем.

      Оцінити  Сафронова-портретиста (саме цей жанр приніс йому визнання) харків'яни змогли при допомозі і досі чомусь не купленого «Портрета Клінта Іствуда» тринадцятирічної давнини та зовсім свіженького «Портрета Мадонни». Американська поп-зірка явилася художнику в образі католицької Божої Матері, що напевно має неабияк втішити честолюбство співачки. Нікас говорить, що кілька років тому вже продав їй за пристойні гроші її ж портрет і розраховує на те, що й ця робота не залежиться у його майстерні. А взагалі розібратися в дилемі: що більше принесло славу Сафронову-портретисту — майстерність художника чи сам факт допущення його до тіла знаменитостей, — практично неможливо. Злі язики подейкують, що Нікас свого часу усіма правдами й неправдами рвався у двері елітарних тусовок  і там вручав «віпам» уже написані їхні  «парсуни». А насправді ж, мовляв, його творчість нічим не відрізняється від мазанини арабських живописців, які в масовому порядку штампують портрети по фотографіях. Правда, ці злі язики чомусь не уточнюють іншу важливу деталь: за себе коханих знаменитості платять просто шалені гроші. А от чи варто заради такого дріб'язку нещадно розмінювати власний талант, мабуть, особиста справа кожного майстра.

      З цього приводу на думку чогось спало просто неймовірне припущення: от якби раптом сталося диво, і Нікас Сафронов перестав кочувати по телевізійних ток-шоу з портретом дами, яка обікрала його на мільйон доларів, і дозволив собі нарешті бодай трішки побути некомерційним художником, йому  взагалі не було б ціни. Але то була б уже зовсім інша  історія. Напевно, без черги біля входу в галерею «АВЕК» і міського бомонду в парадних костюмах.