100-літній ювілей двох видатних українських письменників, саможертовних націоналістів Івана Багряного та Олени Теліги відзначили не гучними концертами, не читаннями віршів, а виданням книг. Колись їхні твори було заборонено друкувати, згодом просто не престижно, і нарешті, на шістнадцятому році незалежності видавництво «Смолоскип» упорядкувало збірку практично всіх відомих на сьогодні поезій Олени Теліги, а також публіцистичну спадщину Івана Багряного. Презентація книг, що відбулася 27 жовтня у приміщенні «Смолоскипа», перетворилася на справжню конференцію, у якій взяли участь упорядники, вчені, відомі дисиденти.
Передовсім згадали по-жіночому проникливу і по-чоловічому мужню поетку Олену Телігу. Особливо «талановиті» дослідники колись ставили запитання: «Олена Теліга — поет чи патріот?» Смішно до сліз. Як поет може бути непатріотом, який скарб людина взагалі здатна винести з душі своєї, коли вона не любить свою землю, свій народ? Олена Теліга не просто любила Україну, вона віддала своє життя за неї — у 1941 році її розстріляли разом з Олегом Ольжичем у Бабиному Яру. В Олександра Олеся розірвалося серце, коли він дізнався про розстріл сина, а кого здушили сльози, коли закрилися її очі? Юрій Клен, Євген Маланюк, інші представники «празької генерації» залишили свої спогади про Олену Телігу, які вміщено у нововидану збірку її творів.
У видавництві «Смолоскип» працює Осип Семенович Зінкевич, один із небагатьох наших сучасників, хто був особисто знайомий з Іваном Багряним. Колись на еміграції у Мюнхені молодий хлопчина Осип Зінкевич попросив у Івана Павловича книжку Хвильового, яку ніде не вдавалося дістати. Хвильового давно прочитано і зараховано до шкільної програми з літератури, Багряного вже 43 роки як немає серед живих, а й досі тривають суперечки, хто він: зрадник, колаборант чи патріот у вигнанні?
Український дисидент, доктор філософських наук, головний редактор газети «Наша віра» Євген Сверстюк нагадав, що у 1937 році капітан Матвєєв власноруч із нагана розстріляв 1111 соловецьких в'язнів в урочищі Сандармох на півдні Карелії, серед яких було 290 українців: поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, прозаїк Валер'ян Підмогильний та багато інших «українських буржуазних націоналістів». Нещодавно на засіданні ВРУ група депутатів внесла на розгляд пропозицію про відзначення 100-річчя видатного українського письменника Івана Багряного. І знайшовся ж такий В. Матвєєв, депутат від комуністичної партії, який назвав Багряного «ворогом народу», що заплямував себе антирадянською діяльністю. Євгену Сверстюку достеменно не відомо, родичі ці обидва Матвєєви чи ні, але за світоглядом вони однодумці точно, у цьому пан Євген переконаний.
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>
За даними Міністерства освіти і науки Латвії, російська мова викладається як друга іноземна майже в половині латвійських шкіл. >>
