Номер 197 за 25.10.2006
ПОШУК
Розширений пошук
Республіка Крим  Херсонська  Запорізька  Донецька Луганська Дніпропетровська Харківська Миколаївська Одеська Кіровоградська   Полтавська Сумська Черкаська Чернігівська Київська   Вінницька Житомирська   Рівненська Хмельницька   Тернопільська Чернівецька Івано-Франківська Львівська Волинська Закарпатська
МЕНЮ
Архів
Про “УМ”
Реклама в “УМ"
Політична реклама в "УМ"
Передплата на “УМ”
Контактна інформація
Архів опитувань
Карта сайту
РОЗСИЛКА
Підписатися
Відписатися
ОПИТУВАННЯ
  Коли, на вашу думку, закінчиться війна на Донбасі?
за кілька тижнів
за 2-3 місяці
до кінця року
за кілька років
важко сказати
     

Митрополит галицький, всеукраїнський
Минуло 250 років від дня народження митрополита Антонія Ангеловича, засновника духовної академiї у Львовi

Митрополит Антоній Ангелович.

      Наприкінці XVII століття у Російській імперії українське православ'я опинилося «під крилом» російського Синоду. Ознаки самостійного церковного життя втрачалися. Хранителькою давньої київської церковної традиції залишалася греко-католицька церква. І постать «головного охоронця» українського християнства — митрополита галицького Антонія Ангеловича — одного з організаторів і перших ректорів Генеральної духовної семінарії у Львові, професора і ректора Львівського університету, належить усьому українському народові.

      Саме в той час нова австрійська влада, що 1772 року прийшла на зміну старій Польщі, розпочала, як зараз би сказали, «кардинальні реформи» суспільних і церковних відносин у Галичині. У Львові влада заснувала Генеральну духовну семінарію для підготовки греко-католицького духовенства. Її першим ректором призначили Антонія Ангеловича. Отож на плечі молодого священика упав весь тягар перших організаційних заходів. Під його керівництвом навчено сотні молодих священиків, які в скорому майбутньому очолили національно-культурний рух у Галичині. Згадаймо бодай випускників семінарії — Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького та Івана Вагилевича, які в 1830-х роках об'єдналися у знамениту «Руську Трійцю». Ангелович читав лекції по-українськи, розвиваючи богословську термінологію. Хоча досконало знав класичні мови — латинську і старогрецьку, а також вільно володів польською, німецькою, французькою, італійською та румунською. Листувався з чільними представниками політичної еліти Австрії і Польщі. Про його авторитет в університеті свідчить обрання його ректором на 1796—1797 навчальний рiк.

      У підросійській Україні сповідників і священство греко-католицької церкви переслідували. Ще за цариці Катерини II почало стискатися кільце зашморгу довкола прав Київської унійної митрополії. Стало зрозуміло, що Київська митрополія в Російській імперії ось-ось буде знищена. Отож треба було впорядкувати церковне життя Галичини відповідно до нової політичної ситуації. І облаштовувати своє правничо-канонічне становище в Австрійській державі. Так ожила ідея відновлення давньої Галицької митрополії з центром у Львові. Цю справу успішно довершив Антоній Ангелович, який після смерті холмського єпископа Порфирія Важинського і львівського єпископа Миколая Скородинського залишився єдиним греко-католицьким єпископом на всю Галичину.

      11 вересня 1806 року цісар Франц I затвердив без змін пропозиції про відновлення Галицької митрополії, що їх випрацювали Антоній Ангелович та Михайло Гарасевич. Папі Пієві VII запропонували піднести львівське єпископство до гідності митрополії в складі трьох владицтв: Львівської архієпархії, Перемиської та Холмської єпархій. На львівського архiєпископа й галицького митрополита цісар просив затвердити Антонія Ангеловича. Папа Пій VII дав згоду і спеціальною буллою від 24 лютого 1807 року під назвою «In universalis Ecclesiae regimine» відновив Галицьку митрополію, затвердив номінанта і визнав за ним усі права, що ними користувалися київські митрополити. Урочисте сходження Антонія Ангеловича на галицький митрополичий престіл відбулося 25 вересня 1808 року.

      Шість років (1808—1814), які Ангелович пробув галицьким митрополитом, були вкрай несприятливими для будь-якої культурницької діяльності. Австрійська держава вела тоді виснажливі війни з Наполеоном, тому не завжди могла вчасно  відгукуватися на запити й ініціативи, що йшли зі львівської Святоюрської гори. З іншого боку, потужне польське лобі у Відні постійно блокувало позитивні для галицьких українців рішення австрійської влади. До того ж серед українців було тоді ще дуже мало освічених і політично грамотних людей, які б могли дієво підтримати митрополита в його починаннях і намірах.

      Усього цього не витримало здоров'я митрополита Антонія. Підступна хвороба, що періодично загострювалася, починаючи від арешту поляками в червні 1809 року, невблаганно прогресувала, і 9 серпня 1814 року перший митрополит відновленої Галицької митрополії відійшов у вічність. Йому було всього 58 років. 8 тисяч томів власної книгозбірні владика заповів митрополичій капітулі у Львові.

Іван ПАСЛАВСЬКИЙ,
кандидат філософських наук.

 

ДОВIДКА «УМ»

      Майбутній митрополит народився 1756 року в галицькій священичій родині. Навчався у Львівській єзуїтській академії і, можливо, сидів за тією ж шкільною лавою, що й Богдан Хмельницький (адже гетьман також здобув освіту в цьому закладі). Здобувши наукове звання доктора богослов'я у новоствореній греко-католицькій семінарії «Барбареум» у Відні, повернувся до Львова і 1783 року прийняв таїнство священства.

Статті по темі Друкована версія
Обговорити у форУМі
РОЗДIЛИ
Політінформація
ІнФорУМ
Регіони
Військо
Релігія
Суспільство
Культура
Спорт
Врода
Калейдоскоп
ПОГОДА
Погода в Києві і по всій Україні.
КУРСИ ВАЛЮТ

НБУ

ГОРОСКОП
НОВИНИ САЙТУ
Реклама (06.09.10)
 



Разрешение на работу для иностранцев