Стиль від Вів'єн Вествуд. (Фото Рейтер.)
Ось нарешті шанувальники її величності моди й дочекалися: естафета модних тижнів сезону весна/літо-2007 прибула до Парижа. Цього моменту всі стильні люди світу чекали з особливим нетерпінням. До того ж окрім традиційної інтриги — що запропонують публіці метри й ікони стилю, напередодні нинішнього свята моди у Парижі додалася ще одна: як зреагують тамтешні, найелітніші, кутюр'є на суперечку щодо участі в показах надто худих манекенниць. Адже не секрет, що саме паризькі модельєри найбільше полюбляють випускати на подіум справжніх безтілесних скелетів, які, здається, дмухни — і злетять у повітря.
І цього разу цій своїй традиції французькі майстри моди не зрадили. На відміну від Мадрида, Лондона та Мілана, які послухалися Всесвітньої організації охорони здоров'я і заборонили брати участь у демонстраціях своїх колекцій наднормовим «худячкам», у показах Паризького тижня моди вже «погриміли костомахами» модельки а ля «з хреста знята». Зокрема, дуже худих панянок намагався відбирати Карл Лагерфельд. «Це дурниці, що наші моделі страждають на анорексію, — вважає Лагерфельд. — Якщо манекенниця худа, то тільки за своєю природною конституцією, і всілякі хвороби та відмова від їжі тут ні до чого. А якщо вже й порушувати проблему, то не схуднення, а тотального потовщання європейського населення». Нагадаємо, Карл свого часу взявся за себе і здорово — майже на 30 кілограмів — схуднув. Тепер тримає форму і, як і всі колись повні люди, терпіти не може товстунів.
Утім справедливості заради варто зауважити, що на фігурах манекенниць Париж не зациклювався ніколи. І нарівні з «вішалками» там завжди можна було побачити й вельми фігуристих, ба навіть пишнотілих моделей. Однак цього разу, здається, рекорд традиційного показу «нормальної» (а не «для тих, кому за 100 кг») моди було побито. І зробив це ніхто інший, як Жан-Поль Готьє.
Щоправда, називати моду від Готьє «нормальною» досі якось незвично. Бо раніше навіть якщо enfant terrible («жахливе дитя») французької моди і демонстрував цілком придатний для носіння одяг, то примудрявся так оздобити його абсолютно ненормальними аксесуарами або щонайменше зробити з цього показу таке яскраве шоу, що у незвичних до таких витівок консервативно-пристойних пані та панів очі на лоба вилазили.
Цього разу Жан-Поль відзначився тим, що випустив на подіум манекенницю вагою 132 кілограми. А в усьому іншому колишній «анфан террібль», схоже, остаточно перетворився на класика, недарма ж його вчителем і натхненником був сам П'єр Карден. Ну хіба ще чоловічі моделі демонстрували хлопці тільки з довгим волоссям і тоннами макіяжу на обличчях. Зрештою, Готьє ніколи не боявся стирати межу між жіночим і чоловічим вбранням, і навіть навпаки, старанно намагався якомога більше його зблизити. Коли у 1984 році в колекцію одягу для чоловіків «І Бог створив чоловіка» модельєр вперше включив звичайнісінькі (зовсім не шотландські) спідниці, глядачі і критики спершу були шоковані. Потім звикли. І погодилися з твердженням Жана-Поля про те, що «чоловічість» — не в одязі, а в голові.
До речі, нинішній тиждень моди для Готьє був особливим: кутюр'є відзначав 30-річчя творчої діяльності. Свій ювілей метр відзначив колекцією у стилі «ретро»: купальники під «дівчину Бонда», шкіряні корсети, від яких шанувальники моди шаленіли років 20 тому... А ще — багато спортивних елементів. Щоправда, спортом у вбранні від Готьє займатися зміг би хіба божевільний. Між іншим, модельєр і сам ним не займається — ліньки.
Натомість Жан-Поль полюбляє танці — в сенсі дивитися. І, звісно, створювати для них надзвичайної краси костюми. Як і для театральних постановок, кінофільмів (зазвичай саме він працює зі знаменитими режисерами Педро Альмодоваро та Люком Бессоном), музикантів. Зокрема, саме Готьє «обшиває» Мадонну і Джонні Холлідея. А взагалі, уявити французьку моду без Жана-Поля Готьє вже просто неможливо.
Однак не самим Готьє живе Париж — під час нинішнього тижня моди свої колекції продемонструють близько сотні дизайнерів. Можливо, саме такий наплив спричинив певний «вінегрет» жанрів і стилів: визначити якийсь конкретний напрям у вбранні, яке пропонують наступної весни-літа носити творці паризьких показів, фактично неможливо. Тут вам і 1950-ті, й 1960-ті, 80-ті, 90-ті... Широкі довгі спідниці й вузенькі шкіряні міні. Шортики-майже-плавки — і вільні бриджі та капрі. Багато легких прозорих тканин, але не менше й цупких. Мабуть, єдине, що справді об'єднує все це різноманіття — чуттєвість. Жіночий костюм може бути зовсім як чоловічий, але це тільки додає його власниці неймовірної тендітності й сексуальності. Звісно, віталися й оригінальні знахідки. Так, приміром, Рік Оуенс випустив на подіум манекенниць у дивної форми жакетах з білої органзи, спідницях із шовкових косинок та страшнуватих вуалях-ковпаках. Потім, однак, виявилося, що ці «головні убори» насправді є лише частинами елегантних вечірніх топів. Задоволений ефектом дизайнер пояснив такий хід впливом наукової фантастики, яку читав йому в дитинстві батько: у книжках, мовляв, були цікаві малюнки із зображеннями інопланетних жінок.
Дім Balmain, до якого була прикута особлива увага після того, як саме в сукні цієї марки з'явилася на Каннському фестивалі кінозірка Одрі Тоту, захопився військовою темою, представивши туалети, творців яких вочевидь надихала уніформа. Кольорова гама відповідна: оливковий, чорний, темно-зелений, а також білий.
Розкішними сукнями порадував Еммануель Унгаро, який пропонує жінкам наступного сезону стати райськими пташками: яскраво-бузковий, зелений, пурпуровий кольори, однотонні довгі сукні й коротенькі барвисті спіднички та кофтинки з найрізноманітнішими кольоровими поєднаннями — не закохатися в такий одяг може хіба геть байдужа до краси особа!
Ну а якщо такі є, для них існує «Крістіан Діор» і його «душа» — Джон Гальяно. В одязі від цієї «парочки» ви в жодному разі не почуватиметеся менш жіночною або бажаною. Однак про легковажність можна забути: скромно-розкішний (ох уже ці парижани, і як їм вдається поєднати непоєднуване?) сірий та бежевий, звабливі потоки важких тканин, оздоблених анітрохи не примітивним нагромадженням аплікацій «під золото», на перший погляд строго-закриті, а при ближчому розгляді — еротично-напівпрозорі сукні до п'ят і блузково-брючні ансамблі... «Діор» таки вічний, браво, Гальяно!!!
Починався Тиждень з порогу — навпроти входу в «Мистецький арсенал» куратор проекту Ukraine Inspired, дизайнер Федір Возіанов представив невелику колекцію casual–речей — футболки та світшоти з патріотичними принтами та написами. >>
Катя Возіанова — засновниця ательє Indposhiv, донька дизайнера Федора Возіанова — маже п’ять рокiв тому знайшла вільну нішу: чоловічі костюми на замовлення. Нудне радянське слово «індпошив» написала латиницею і взялася до роботи. Це тільки на перший погляд здається, що Brioni та Ermenegildo Zegna задовольнили потребу багатих чоловіків у пристойних костюмах, а торгова марка «Михаїл Воронін» — не дуже багатих. >>
Український тиждень моди, що проходив iз 9 по 13 жовтня, дав відчуття, що країна перебуває напередодні створення повноцінної fashion–індустрії. Є UFW — з традиціями, патріотизмом, професіоналізмом. Є нібито альтернативні модні Дні — проект маргінальний, проте амбіційний. Є Львівський fashion week, і в ці дні вперше пройдуть «кучні» покази в Харкові. >>
Олега Скрипку в нас просто люблять. Здається, саме тому поява його в підсумковому дефіле на подіумі Українського тижня моди викликала шквал овацій. У кулуарах після закінчення першого дня Тижня, в якому Скрипка дебютував як дизайнер, більше критикували його колекцію, ніж захоплювалися. >>
33–й український тиждень моди наповнений ефектними заходами і медійними обличчями. 12 жовтня на подіум UFW вийдуть 12 телеведучих групи каналів «1+1» у вбранні від українських дизайнерів — і Лідія Таран, і Алла Мазур, і Данило Грачов, і Руслан Сєнєчкін, і Юлія Бориско, і Василіса Фролова. >>
