Буде дідові пенсія. За гратами

28.09.2006

      Апеляційний суд Черкаської області розглянув резонансну справу про вбивство молодого завідувача пошти у селі Богачівка Звенигородського району — Олександра Кулика. «У скоєнні цього страшного злочину правосуддя визнало винним 57-річного місцевого пенсіонера Василя Бугаєнка, засудивши його до 14 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна», — повідомила «УМ» прес-секретар прокурора Черкаської області Сніжана Лисенко.

      У жовтні 2005 року ми повідомляли, як у приміщенні сільської пошти, після пожежі, було знайдено обгоріле тіло 20-річного завідувача поштового відділення. Через кілька днів, за підозрою у вбивстві, правоохоронці затримали місцевого пенсіонера Василя Бугаєнка. Трагедія на сільській пошті стала для Богачівки справжнім шоком, від якого люди не можуть відійти й досі. Адже 20-річний Сашко був такою людиною, яка заслужила в односельців тільки  добрі слова. Хлопець мав добру душу, був турботливим та небайдужим сином, його ніколи не бачили нетверезим. Люди розповідають, що Сашко хоч і завідував поштовим відділенням, але нерідко допомагав своїй мамі, котра працювала листоношею, розносити селом пошту. Люди знали, що коли у кого немає грошей, а треба порошок, мило, канцелярські товари, то можна попросити Сашка, і він дасть ці товари, які продавалися на пошті, у борг.

      Того трагічного дня — 13 жовтня — Олександр Кулик працював на пошті останній день: він збирався виїжджати з села, мріяв здобути освіту, знайти гарну роботу. Наступного дня йому залишилося тільки передати справи, отож після обіду Сашко перераховував на пошті товар та працював з документами. Перед цим видав матері-листоноші 12 тисяч гривень пенсії і вона понесла її до хат односельцям. Перш ніж вийти, мати попросила сина зачинити двері на замок, адже  на пошті залишилися ще кілька нерозданих пенсій. Зазвичай, коли Сашко допізна працював на пошті, він не закривав двері. Так і цього разу було: від своїх односельців він не чекав кривди.

      Але вбивця був поруч: город Василя Бугаєнка виходив просто до поштового відділення. Він також приходив по пенсію, та тільки його чомусь не було у відомості. Отож дядько пішов вештатись селом, заодно не забуваючи при нагоді заливати очі горілкою. Вже коли повертався додому, то побачив, що на пошті світиться. Він заглянув у вікно — Сашко щось писав. Думки про пенсію затуманили пенсіонерові голову, йому під руки потрапила порожня пляшка, і з цією холодною зброєю п'яний чоловік зайшов усередину пошти. Сашко підвівся йому назустріч, але не встиг нічого сказати, бо від удару по голові знепритомнів.  З голови потекла кров.

      Убивця схопив мило та кілька пачок гороху й побіг городом до своєї хати. Там він узяв солярку й повернувся у поштове відділення та підпалив його. Пенсіонер-бузувір, кажуть правоохоронці, спалив Сашка живцем, адже, за свідченням судмедекспертизи, хлопець від удару одержав струс мозку і міг опритомнiти, просто для цього йому не вистачило часу, якихось півгодини...