Міліціонер браконьєрові ока не виклює?

      Про підвищений рівень радіації в зоні Хмельницької АЕС достеменно не відомо, принаймні жодних офіційних повідомлень про це не було. Але, ймовірно, саме сусідство з атомною станцією (хоча й атомники тут ні при чому) спричинило важкопояснювану мутацію в керівних колах нетiшинських правоохоронців, яка підпадає лише під одне визначення: корупція.

      Так-от, цими днями до Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, яке базується у Вінниці й компетенція якого розповсюджується на територію Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та Чернівецької областей, надійшла інформація про те, що в Нетiшинському водосховищі (поблизу Хмельницької АЕС) браконьєри постійно ловлять сітками рибу. Причому цілком безкарно, бо їх «покровителі» — керівництво тамтешніх правоохоронних органів. Відтак, згідно з відповідним наказом-завданням, управління сформувало оперативну групу з числа працівників Вінницького та Чернівецького територіальних відділів охорони водних живих ресурсів та громадських інспекторів, яку очолив начальник Подільського державного басейнового управління Микола Коменчук.

      Прибувши на місце передбачуваного браконьєрства в ніч із 21 на 22 вересня, оперативна група одразу почала працювати на Нетiшинському водосховищі. Умови були сприятливими для порушників природоохоронного законодавства та вкрай важкими для рибінспекторів — над водою стояв густий туман. Попри це, йдучи одночасно берегом і двома моторними човнами водою, оперативники зафіксували шість випадків браконьєрства, вилучили 11 сіток, про що було складено відповідні протоколи. Окрім цього, підняли з води ще 32 сітки (у них потрапило 122 кілограми риби), господарів яких виявити не вдалося. Це також зафіксовано в інспекторських документах. Здавалося, робота зроблена, і того ж дня пополудні члени оперативної групи роз'їхалися по домівках. 

      Та радість від почуття виконаного обов'язку була недовгою — її затьмарили працівники Нетiшинського міськвідділу міліції, котрі зупинили машину вінничан біля Хмельницької АЕС. Перевіривши документи , без усілякої на те причини запропонували проїхати з ними до міськвідділу. На прохання пояснити причину затримання відповіли: «Так треба». Кому, навіщо? — виникли цілком природні запитання. Замість того, щоб дати на них відповідь, міліціонери викликали своє керівництво.

      От якби бодай на серйозні злочини виїжджало таке поважне прокурорсько-міліційне представництво! Сюди ж не забарилися заступник прокурора міста, заступник природоохоронного прокурора, заступник начальника міськвідділу внутрішніх справ. Стали переглядати вилучені сітки, вимірювати їхню довжину. Дещо згодом під'їхав і начальник міської міліції. За запізнення — ніяких дорікань: напередодні головний нетiшинський міліціонер святкував день народження. Але з машини вийшов, як справжній хазяїн у місті, і замість «добрий день» невдоволено промовив: «Чому ви сюди приїхали... не повідомивши мене?» Скомандував заступнику: «Всіх відвезти до міськвідділу й розібратися до кінця», та й поїхав собі.

      — З якого це дива ми маємо з вами їхати, — спробували обуритися рибінспектори, але той служака, не припускаючи й думки про те, щоб не послухати начальника, заявив:

      — Не поїдете добровільно — одягнемо наручники й завеземо силоміць.

      — Навіщо?

      — З'ясуємо ваші особи.

      — Ось наші посвідчення...

      — Грубо вихопивши документ з рук рибінспектора, — розповідає начальник Вінницького територіального відділу охорони водних живих ресурсів Ігор Чернілевський, — повернувся до двох чоловіків у цивільному й розпорядився одягти на нас наручники, доправити нас до міськвідділу міліції, з'ясувати наші особи та ще й оформити непокору вимогам працівників міліції. Ті вже всерйоз намірилися скрутити нам руки. В ході нашої суперечки я помітив, що від декого з тамтешніх правоохоронців добряче тхнуло спиртним. На запитання, чому ваші працівники в нетверезому стані, почув невиразне: «Вони не п'яні, а втомлені...»

      Члени оперативної рибоохоронної бригади почувалися втомленими не менше від них, адже більше доби працювали без усілякого перепочинку, але, на відміну від містечкових міліціонерів, були цілком тверезими. Отож здоровий глузд узяв гору над емоціями, і, щоб конфлікт не зайшов надто далеко, поїхали все ж до міськвідділу міліції. Там, так і не сформулювавши претензій чи причин, у них почали брати письмові пояснення, відібрали вилучені з водойми безгоспні сітки, не давши натомість ні акта вилучення, ні якоїсь іншої цидулки, зате перемірявши їхню довжину, примушували засвітити фотоплівку. І лише близько 23-ї години, не знайшовши жодних порушень, за винятком того, що комусь не сподобались документи на причіп для перевезення човна, відпустили.

      Цікава ситуація? Атож! І тепер можна поміркувати, кому і для чого знадобилося її створювати. Хіба не ясно як Божий день, на чиї цілком особисті й не цілком законні інтереси посягнула рибінспекторська перевірка? Інтереси вочевидь не дріб'язкові, а настільки серйозні, що заради них місцеві посадовці пішли навіть на те, щоб чатувати на вінничан iз самого ранку й зіткнути лобами дві правоохоронні структури. Не менш очевидним є й таке: навряд чи міліцейські чи прокурорські чини власноруч розставляли ті сітки на водосховищі, на те є слухняні виконавці, яких вони прикривають і які потім поділяться рибою, — інакше таку активність пояснити нічим.

      Тут було б доречно згадати про один минулорічний випадок, що стався там же, на Нетiшинському водосховищі, минулої осені. Тоді інспектори Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, виконуючи аналогічне завдання, викрили цілу бригаду браконьєрів, яких «прикривав» тамтешній природоохоронний прокурор. От і трапилася нагода помститися...

      А тепер, очевидно, компетентні органи в регіоні (чи, може, навіть у державі) мали б визначити, чи є тут ознаки корупції. І зробити адекватні висновки.

Іван КОВТОНЮК.