«Приховане життя» Наталії Мосейчук

15.09.2006
«Приховане життя» Наталії Мосейчук

      Кожний телевізійний рік, на відміну від Нового для каналів означає глобальні оновлення. Для Наталії Мосейчук цей телесезон почався з нової роботи на «1+1», з нового статусу ведучої денного ТСН і з нової програми «Приховане життя». З 23-го вересня популярна ведуча щосуботи знайомитиме глядачів з незнайомими сторонами життя відомих людей, демонструючи, що і їм не чуже ніщо людське. Логічне продовження її проекту про Vip-жінок, але в інших вимірах.

 

      — Наталю, чиї приховані сторони життя ви збираєтеся обнародувати в своїй новій програмі?

      — Наші герої — це ті люди, яких ми бачимо у випусках новин і про особисте життя котрих нам цікаво дізнатися. Тому програма і називається — «Приховане життя». Спектр охоплює і жінок, і чоловіків. Та це люди першого ешелону: перші люди мистецтва, перші церковники, перші спортсмени. У нас будуть тільки перші!

      — Немає складнощів iз самими героями, адже приватне життя тому і приватне, що не є надбанням громадськості?

      — Такі умови їх життя. Є декілька людей у державі, які подали приклад політичному бомонду жити за правилами європейськими і світовими, у тому числі й правилами відкритого публічного життя. Прямих відмов ще не надходило. На наші запити політики відповідають: «Ми вас знаємо і з вами працюватимемо». Інша справа, що формат самих зйомок для них не завжди прийнятний. Адже треба виділити 5 годин часу і не на робочому місці, а в умовах вихідного дня. І під прицілом телекамер. Та це оптимальний часовий відрізок. Ми встигаємо походити, поговорити, розкрити свого героя. За 5 годин ти хочеш-не хочеш, а повинен подивитися в щілину особистого життя людини.

      — І ніхто вас не смикає — сюди дивитися можна, а сюди — зась?

      — Я покладаюся на своє відчуття і бачення тієї грані, за яку не треба переступати. Коли я її не бачу, то абсолютно спокійно продовжую розмову на цікаві для глядача теми.

      — Так публічна людина має право на особисте життя чи ні?

      — Повинна мати. Воно тому і називається особисте. Мені подобається позиція Валерія Леонтьєва — немає жодного скандалу, пов'язаного з його приватним життям. Він його не афішує. Він поставив себе так, що журналісти, навіть найдошкульливіші, не можуть забруднити тему його приватного життя. Кожний політик вирішує це питання для себе сам. Незалежно від того — український це політик, американський або європейський. У нас теж є низка публічних людей, які не говорять про своє приватне життя. Як би це зараз було не модно її афішувати. Та я пробую шукати ключі й до них.

      — Хто був ініціатором вашої появи на «1+1» — канал або ви самі?

      — Ми одночасно зробили крок назустріч. Коли мені запропонували робити свою програму на «плюсах», я погодилася без роздумів. Портретний жанр — вічнозелений проект, а на «1+1» цей формат може реалізуватися якнайповніше. Тут більше можливостей. Я дуже вдячна каналу, що, коли ми обговорювали список гостей, мені сказали: «Ви працюєте без цензури. Немає абсолютно ніяких табуйованих осіб».

      — Ви спокійно розійшлися з «5-м каналом»?

      — Я можу прийти на «5-й канал» і не ховати очей, тому що там усе було мирно. Все відбулося на початку серпня, і рішення було ухвалено за лічені дні. Хоча я і не приховую, що мені дуже боляче втратити такого колегу, як Роман Скрипін. У нього я вчилася. Не скажу, що він є для мене iдолом, але це професіонал, на якого будь-який журналіст може і повинен рівнятися.

      — Скажіть, а ви самі готові публічно розповісти про своє приватне життя?

      — Напевно, я не та телеведуча, яка живе такою вже мірою публічним життям. В ефірі я — публічна людина, все що за ефіром — без коментарів. Моя робота — вона в кадрі. Люди повинні оцінювати це. Я не звикла до ситуації, коли журналісти грають ту роль, яку я зазвичай виконую у своїй програмі. І, якщо чесно, не хочу міняти цю звичку.

Світлана МАКСИМОВА.
  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>