Євген Червоненко: Ющенку немає за що червоніти, коли йдеться про ситуацію з зерном у 2000—2001 роках

      Народний депутат Євген Червоненко, член фракції «Наша Україна», коментуючи звинувачення Леоніда Кучми, нібито в нинішній аграрній кризі винні три останні склади Кабінету Міністрів, включаючи уряд Віктора Ющенка, висловив своє обурення цією заявою гаранта. «Коли уряд Ющенка приймав справи від попередників, головною проблемою було те, що запаси зерна зберігалися на 530 підприємствах різних форм власності, і лише з кожним десятим із них були укладені відповідні договори. При цьому грошей, які отримував Держрезерв від держави, не вистачало не лише на оплату зберігання зерна, а навіть на утримання власне системи Держрезерву», — зазначає в коментарі для прес-служби «НУ» Червоненко, який за Прем'єра Ющенка якраз і очолював Державне агентство з управління державним матеріальним резервом.

      — Перше, що ми зробили, — звернулися в Раду національної безпеки і оборони України, порушивши питання про переміщення всього зерна в систему Держрезерву, — зазначає Євген Альфредович. — Одразу уклали 100 відсотків договорів про збереження зерна, що дало можливість у разі його несанкціонованого використання подавати позови і захищати державні інтереси. Ми вперше за багато років провели облік зерна в Держрезерві, зупинили масове його розкрадання.

      Я категорично не згоден з Президентом, ніби уряд Пустовойтенка залишив по собі прекрасні показники, і що ціна на хліб за уряду Ющенка була найвищою. Навесні 2000 року передумови для паніки на аграрному ринку були значно більшими, аніж цього року. Але три з половиною роки тому Держрезерв за згодою з Міністерством економіки, яким тоді, до речі, керував Серій Тигіпко, запровадив відкриті тендери на зерно. Такий крок викликав шалений спротив так званого аграрного лобі, чиї представники звикли отримувати зерно за заниженими цінами по «телефонному праву». Одними з головних противників встановлення реальних цін на зерно були Володимир Щербань та Віктор Янукович — голови Сумської та Донецької облдержадміністрацій. «Губернатори» не бажали розлучатися з практикою, коли зерно не належало державі, а перебувало на елеваторах, звідки вони могли його «наскоками» забирати за цінами, в декілька разів нижчими, ніж ті, за якими купувала держава.

      Завдяки аукціонам на ринку сформувалася реальна ціна на зерно, ми зупинили паніку, а ціна на зерно не перевищувала 850 гривень за тонну. Більше того, завдяки реальній ринковій ціні банки добровільно почали кредитувати сільгоспвиробників, і в 2000 році селяни отримали 1,6 мільярда гривень кредитів — це нечувана сума, яку не вдалося перевершити в наступні роки жодному з наступників Віктора Ющенка. Держава запровадила політику компенсації кредитних ставок тим банкам, які кредитували село.

      Усі ці кроки дозволили в наступному році виростити небувалий врожай зернових, адже селяни змогли вчасно закупити паливо, добрива, гербіциди тощо. Крім того, з метою стримування паніки були запроваджені тендери на муку, що дозволяло Держрезерву заробити гроші на зберігання врожаю. Це знову викликало спротив аграрного лобі, представники якого бажали купувати не борошно, а зерно, оскільки це приносило для них значні вигоди. Постановою уряду Ющенка № 174 в управління Держрезерву були передані підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України», яка мала борг перед Держрезервом у 0,5 мільярда гривень. До речі, цього року Віктор Янукович списав борг Державної акціонерної компанії «Хліб України» у один мільйон тонн зерна перед Держрезервом. У обмін за це «Хліб України» мав віддати державі 9 комбінатів, які й без того вже належали державі за розпорядженням Віктора Ющенка. Тож у мене виникає питання: за які такі заслуги Янукович «пробачив» борги «Хліба України» перед державою?

      У 2000 році уряд Ющенка розпочав безпрецедентний експеримент, коли фермерським господарствам та КСП почали продавати паливно-мастильні матеріали в обмін на прямі договори на поставки хліба. Така система фактично унеможливлювала корупцію, оскільки прибирала посередників. Коли в 2001 році хлібороби зібрали рекордний урожай, Держрезерв вирішив скуповувати зерно у виробників за ринковими цінами — близько 700-800 гривень за тонну. Але уряд Ющенка вже відправили у відставку, і це розв'язало руку представникам аграрного лобі. Останні усунули від закупівель Держрезерв та надали повноваження майже збанкрутілому «Хлібу України», який має боргових зобов'язань на понад мільярд гривень, скуповувати зерно за заставними цінами — вдвічі нижчими за ринкові. А Держрезерв намагався продовжувати скуповувати зерно за ринковими цінами. І хоча держава не виділяла для цього кошти, ми купували зерно за прямими договорами з фермерськими господарствами та КСП. Для цього було вирішено продавати старі активи Держрезерву. Як наслідок у 2001 році ми все ж змогли закупити 300 тисяч тонн збіжжя. Реакцією на мою діяльність стала реорганізація Держрезерву і моя відставка через нібито комерціалізацію цієї установи.

      Після мого звільнення Держрезерв мав запаси більше мільйона тонн зерна, що давало можливість за умов відкритих аукціонів реагувати на будь-яку паніку на ринку зерна. Замість цього в нинішньому році, коли Віктор Ющенко та особисто я запропонували таку схему першому віце-прем'єру Миколі Азарову, уряд знову запровадив систему адресного продажу зерна за демпінговими цінами операторам ринку, причетним до лобістських структур та підконтрольних «губернаторам». Саме цей крок викликав повну дестабілізацію на ринку зерна та хаос.

      Зараз Микола Песоцький, керівник Держрезерву, знову почав адресний продаж зерна і борошна. Наприклад, одному оператору можуть продавати борошно по 700 гривень в той час, як на ринку воно коштує 1100, а така «дельта» — чудове поле для корупції.

      Нагадаю, що за уряду Ющенка ціна на борошно не піднімалася вище ніж 1100 гривень за тонну, а зараз воно коштує 2000, і сам уряд зізнається, що стримуючих факторів на ринку немає, отже, ця ціна ще зростатиме.

      Щодо згаданої критичної заяви Леоніда Кучми, то, схоже, оточення Президента знову підставило свого керівника, підсовуючи йому інформацію, яка не відповідає дійсності. Якби подібні заяви виходили не від Президента України, а, скажімо, від урядовців, я б подав позов до суду з вимогою вибачитися за поширення недостовірної інформації. У свою чергу, хочу нагадати Леоніду Кучмі, що він прекрасно знав про всі небезпечні тенденції на ринку зерна у 2000 році, адже уряд і особисто я як глава Держрезерву інформував Президента про ситуацію на зерновому ринку і про кроки до її стабілізації. Саме за подолання паніки на зерновому ринку глава держави свого часу сам вручав мені державну нагороду. Мені немає за що червоніти, коли йдеться про мою діяльність на чолі Держкомрезерву. І так само немає за що червоніти Вікторові Ющенку, коли йдеться про ситуацію в аграрному секторі в 2000—2001 році.