Будуть здоровенькі «Веселі Боковеньки»

29.07.2006
Будуть здоровенькі «Веселі Боковеньки»

Місток на острів Кохання.

      Серед степів центральної України є місце, де ніби переносишся в інші географічні виміри. З суворої півночі на лагідний південь можна потрапити в ландшафтному парку, пам'ятці паркового мистецтва XIX століття «Веселі Боковеньки», що в Долинському районі Кіровоградської області. Унікальний, але на якийсь час забутий Богом і людьми куточок нещодавно отримав шанс на відродження і популярність.

 

Дерева везли волами

      Єдиним захопленням Миколи Львовича Давидова (онука героя війни 1812 року Дениса Давидова) був парк. Розповідають, що не було в Миколи близьких друзів, не збирався він і одружуватись. Зате ідея створити на батьківських землях парк нав'язливо переслідувала зі студентських років (навчався в Петербурзі на юриста). На канікулах цілими днями вивчав місцевість, робив проби грунту і читав, читав, читав ... книги з паркового мистецтва. Батько Лев Давидов ідею не підтримав і пообіцяв грошей не давати. Хоча через 20 років, коли дійшло до практичного втілення, подобрішав і допоміг сину. Будівництво за проектом художника-пейзажиста Івана Падалки розпочалося у 1893 році. В оформленні брав участь відомий паркознавець-ботанік Арнольд Регель.    

      Так серед степу з'явилися три озера, ліс, фонтан. Із країн Європи, Азії, Америки везли потягами, далі на волах до місця майбутнього парку саджанці, а то й дорослі дерева. На ста гектарах висадили понад тисячу видів дерев та чагарників, серед них такі рідкісні, як дуб гірський, кипарисовик нутканський, тюльпанове й оцтове дерева. Щоб забезпечити саджанці водою, побудували водопровід з двома водонапірними вежами, якими і дотепер користуються як в парку, так і в сусідньому селі Іванівка. Діти в цьому селі навчаються у школі, побудованій тим же Давидовим. Жодна плитка на підлозі в школі за більш як 100 років не відкололася — будівництво контролював особисто Микола Львович.

Спасибі декабристам

      Після революції Давидов виїхав за кордон. Але, хвилюючись за долю парку, вже через рік почав писати листи керівництву країни. Просив дозволу повернутися і доглядати за парком. Хоч як дивно, але не тільки дозволили переїхати, а й призначили директором «Боковеньок». Григорій Гусейнов у своїй книзі «Господні зерна», в основі якої — біографія Миколи Давидова, пояснює цей факт тим, що радянська влада не докопувалася до родового дерева, а вважала Давидова нащадком відомого декабриста Давидова. За що і поважала.

      У роки громадянської війни степова Україна страшенно бідувала. Тож парк багатьох приваблював як джерело дров, і нікого, крім Миколи Львовича, не цікавило, що «дрова» — дуже рідкісні. Цілодобове чергування самого директора і кількох ентузіастів не надто допомагало. Давидов почав писати листи з проханням узяти парк під державну опіку і охорону. У 1923-му «Веселі Боковеньки» отримали статус державного парку і при ньому відкрилася селекційно-дендрологічна дослідна станція. Микола Давидов ненадовго став її директором. Помер тут же у 1924 році .

Праворуч підеш — потрапиш на північ, ліворуч — до озера Кит

      У часи Давидова найцікавішим місцем «Боковеньок» була центральна галявина. Тут, не сходячи з місця, а лише обертаючись навколо своєї осі, можна було побачити п'ять різних краєвидів, кожний з яких ніби відтворює в мініатюрі природний ландшафт певної географічної зони. Північний — з кедрами і соснами з вкритим мохом камінням, помірний — з березами і кущами, український — з вербами на березі річки, а ще — штучне озеро Кит і сосновий ліс. Правда, у 70-ті роки посеред центральної галявини побудували адміністративну будівлю — тепер щоб щось побачити, потрібно обходити її по колу. А частина просік заросла.

      Але тут можна не лише помилуватися пейзажами і екзотичними рослинами. Три озера і річка — купайся і лови рибу донесхочу (5 гривень коштує дозвіл), мангали, кемпінг, дерев'яні столики приваблюють сюди любителів відпочинку на природі. Хочеш залишитися на кілька днів — є готель з невисокими цінами (24 гривні за добу).

      Є й інша екзотика — в озерах живуть величезні черепахи, лебеді, лелеки, чаплі. В парку водяться дикі кабани, зайці, лисиці.

Будуть у парку магазини й купальні

      Останнім часом парк виживав завдяки дослідному господарству «Веселі Боковеньки». Тут вирощують 72 сорти фундука, новорічні ялинки, займаються селекцією дубів і грецьких горіхів. Кошти від продажу саджанців і меду (є в господарства своя пасіка) йдуть на утримання парку — держава виділяє тільки на зарплату працівникам. На догляд, ремонт дороги, розвиток господарської діяльності цих грошей, звісно, не вистачало. Але цьогоріч у «Веселих Боковеньок» з'явився шанс не тільки на відновлення, а й на розквіт: сільрада Іванівки виграла конкурс туристичних проектів органів місцевого самоврядування. Як результат — парк отримав два гранти на загальну суму 70 тисяч гривень. Залучено і 50 тисяч спонсорських коштів.

      Плани Кіровоградське обласне управління лісового господарства, якому парк підпорядкований, має грандіозні — зробити з «Боковеньок» туристичний центр всеукраїнського рівня. Передусім у парку будуть відновлювати і доповнювати насадження. Ще необхідно реставрувати будинок Давидова — там зроблять ще один готель; облаштувати автостоянку; відремонтувати дорогу; відновити купальні на острові Кохання, які були тут 70 років тому. Кілька торговельних кіосків теж не завадять: наразі ж щось можна купити лише в селі за 2 кілометри від парку. І — ласкаво запрошуємо до перлини степової України!