Юрій Кармазін: Суспільство не довірятиме цьому парламенту!

29.07.2006
Юрій Кармазін: Суспільство не довірятиме цьому парламенту!

(Василя ГРИБА.)

      — Юрію Анатолійовичу, ви як народний депутат трьох скликань тепер спостерігаєте за парламентською кризою збоку. Наскільки складною є нинішня ситуація в державі, які ризики та загрози вона несе?

      — Особливо непокоїть, що ми почули з Верховної Ради заклики окремих депутатів, що вони призначатимуть Прем'єр-міністра самі, без Президента, самі сформують всі інші органи влади, не підкоряться ймовірному указу Президента про розпуск парламенту. Спікер Мороз оголошує це по телебаченню, члени антикризової коаліції роздають коментарі пресі... Хочу нагадати, як один з авторів Кримінального кодексу про наявність ст. 109 «Дії спрямовані на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади». Частиною 2-ю цієї статті за публічні заклики до таких дій, а також за розповсюдження матеріалів із подібними закликами передбачено покарання обмеженням або позбавленням волі на строк до трьох років. А частиною 3-ю передбачається покарання обмеженням або позбавленням волі до п'яти років, якщо ці дії вчинені особою, яка є представником влади, або повторно або організованою групою, або з використанням ЗМІ. Такі дії є злочином проти основ національної безпеки України. Одного публічного заклику достатньо, щоб потрапити за грати. Тому хочу попередити про це окремі гарячі голови в парламенті як заслужений юрист України, як державний радник юстиції третього класу.

      — До речі, про це депутатів днями попередила власною заявою i СБУ...

      — Заява СБУ була якась в'яла, навіть ялова. До того ж відреагувати має не лише СБУ, а й Генпрокуратура та МВС. Думаю, що в такій ситуації силовики мали б виступити зі спільною заявою. Бо фактично вже вчинені дії, які підпадають під кримінальний злочин. I якщо керівництво МВС в окремих коментарях попереджає про відповідальність, то на Різницькій взагалі мовчать! Чому мовчить Генпрокуратура, яка навпаки мала б відреагувати першою?!

      — Як громадянин, який вихід бачите з цієї кризи? Що потрібно: розпуск парламенту i дострокові вибори чи широка коаліція?

      — Знаєте, у даній ситуації право є у Президента приймати рішення. Але з огляду на кризу, розмови про підкупи депутатів — все це свідчить про те, що суспільство не буде довіряти цьому парламенту, скільки б він не проіснував. Тому рано чи пізно ми все одно прийдемо до дострокових виборів. А розмови про так звану широку коаліцію — це просто зрада своїх виборців. Бо жодна з політичних сил, коли йшла на вибори, нічого не говорила про широку коаліцію. Виборці голосували за одне, а матимуть інше.

      — Отже, розпуск парламенту. Але «антикризовики» стверджують, що уряд у відставку вони не відправляли, він просто склав повноваження. Ще й скасували постанову про відставку уряду від 10 січня. Відтак Президент ніби й не може розпустити парламент...

      — Нічого подібного. Щодо 10 січня, то ще тоді я неодноразово вносив постанову, якою пропонував скасувати ту неконституційну постанову. Тому мені й карти в руки. Інше. Конституція України (п. 2 част. 2 ст. 90) говорить про несформований персональний склад Кабміну після відставки, про те, що відставка уряду може бути добровільною. I коли він склав свої повноваження, вважаю, що уряд несформовано. З чиєї вини? Конституція цього не передбачує i відповідальності теж. За ст.115 КУ Кабмін складає повноваження перед новообраною Верховною Радою і крапка. А в ч.2 записано: «Прем'єр-міністр, інші члени мають право заявити ВР про свою відставку». Тому, на мій погляд, зараз не є важливим — у відставці уряд чи ні. Його нема! Він заявив, що повноваження припинено, а інший не сформовано. Отже, чи є у Президента формальні підстави для розпуску парламенту? Є, бо упродовж 60 днів не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів. I тому на підставі п. 2 част. 2 ст. 90 КУ Президент може прийняти таке рішення. Част. 3 цієї статті говорить, що рішення про дострокове припинення приймає Президент після консультацій iз Головою ВР, головами i заступниками фракцій. Констультації відбуваються постійно й у будь-який момент Президент може скористатися цими повноваженнями, які кореспондуються з повноваженнями, передбаченими в ст. 106 КУ.

      — Цікаво, що висунення кандидатури Януковича у прем'єри збіглося у часі із закриттям Донецькою прокуратурою справи за фактом фальсифікації постанов суду про зняття з нього судимостей. Невже склад злочину дійсно був відсутнім?

      — По-перше, факту фальсифікації постанов суду ніхто не спростував. А той факт, що у слідства були лише копії документів, не може бути основою для нерозслідування. Бо звідки взялися ці копії? А де підозрювані? Їх знайшли? Ні. Вважаю, що закриття цієї справи було передчасним.

      — Завершується 15-денний термін внесення Президентом до парламенту подання на Прем'єр-міністра. Невже у глави держави немає вибору?

      — Ст. 106 п. 9 КУ — «Президент вносить (підкреслюю основне слово, ВНОСИТЬ) за пропозицією коаліції подання про призначення Верховною Радою Прем'єр-міністра у строк не пізніше ніж на 15-й день». В українських реаліях це виглядає так: 17 липня подали пропозицію, але датували її 11 липня, тоді, коли ще не була припинена інша перша коаліція, тобто незаконно. З формальної точки зору, це ще одна підстава для того, щоб розглядати питаня про неналежним чином подану пропозицію. З іншого боку, що таке ВНОСИТЬ? Це обов'язок чи право Президента? Якщо обов'язок, тоді б це був не Президент, а листоноша, він отримав листа i тут же переадресував його зі своїм високим підписом. Але на це питання відповідь є у ст.83 КУ: «Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді... вносить пропозиції (i зверніть увагу це слово у множині, тобто пропозиція може бути не одна) Президенту щодо кандидатури Прем'єр-міністра, а також вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів». Так записано в Конституції. Отже, очевидно, що оці 15 діб є у Президента саме для цього. Очевидно, що через усю Конституцію йдеться про консенсус у суспільстві, між Президентом i ВР. Тобто, якщо подали не ту безвідповідальну кандидатуру, а я знаю, що Президент її не подасть під силою (бо ніяких зобов'язань i відповідальності Президента немає в Конституції), значить, має працювати компроміс.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>