«Усмішка диявола» та кінопрокатників

      У Львові триває напружена боротьба на «ідейному фронті». Цього разу борються з наповненням «скарбнички диявола». Саме так охарактеризував процес кінопрокату фільму «Код да Вінчі» львівський архієпископ Ігор Возняк (УГКЦ).

      У своїй пастирській «рецензії», скерованій до священиків і мирян,  архієпископ назвав фільм «антихристиянським», а авторів книги та кінострічки звинуватив у намаганні «брутально очорнити Спасителя і його Святу церкву». Саме ж відвідування кіносеансу ієрарх охарактеризував недвозначно: «Хочу попередити вас про те, що, купуючи цей роман чи квиток на екранізацію, ви вкладаєте гроші у скарбницю диявола — «батька брехні й людиноненависника» та фінансуєте тих, хто брехнею, наклепами і блюзнірством очорнює Христа та Його кров’ю очищену і освячену Церкву». Архієпископ Возняк навіть скерував відкритого листа до львівської влади, прохаючи «захистити від блюзнірських карикатур на Ісуса Христа світ дітей та молоді» та нагадуючи, що Президент України проголосив 2006-й Роком захисту духовного світу дитини. Водночас греко-католицька церква, як повідомили «УМ» у її прес-службі, не вдаватиметься до різких дій, тобто не збирається блокувати двері кінозалів, де «крутитимуть» «Код да Вінчі».

      До позиції архієпископа з розумінням поставився не лише міський голова Львова Андрій Садовий, а  й навіть місцева асоціація кінопрокату. Кінопрокатники через львівські ЗМІ повідомили, що «усвідомлюють, що фільм викликає неоднозначну реакцію в громади міста Львова і може образити релігійні почуття частини віруючих». Тож враховуючи звернення духовенства та особисте прохання мера Садового, кінотеатр «Кіно» повідомив Львівську міську раду про намір скоротити кількість показів стрічки «Код да Вінчі» та обмежити термін її демонстрації.

      Позиція «Кіна» показова, адже це найбільший з елітних кінопалаців столиці Галичини (з-поміж тих, які отримали право на прокат фільму). Щоправда, до сьогодні фільм демонструвався лише у двох кінотеатрах, адже ліцензія на прокат  не дешевенька. Тож навряд чи скасування одного чи двох сеансів «вирівняє» ситуацію з охмурінням цнотливих галицьких душ. Натомість завдяки обмежувальним заходам фільм дістає скандальну популярність, яка лише збільшить прокатні збори. Адже богомольні пенсіонерки, котрі й складають «протестний кіноелекторат», у будь-якому разі не є основною глядацькою аудиторією. А наразі молодь заповнює кінозали. Тож частина львівських кінопрокатників, заробляючи на «усмішці диявола», виправдовуються «неможливістю цілковито» зупинити прокат через значні штрафні санкції»,  інші ж — продають квитки, ні перед ким не виправдовуючись.