Учора парламент, попри палке бажання Президента Кучми, попри наполягання МЗС і переконливі цифри, якими апелювали до депутатів керівники Міністерства оборони, не проголосував за відрядження наших вояків до складу міжнародного миротворчого контингенту в Ліберії. Із 226 необхідних для того, аби рішення «пройшло», голосів у залі Верховної Ради набралося 216. І дарма заступник керівника зовнішньополітичного відомства Володимир Єльченко закликав у такий спосіб «посилити авторитет України в Африці» — парламентарії вирішили, що Африка далеко, а «посилений» українцями авторитет Батьківщини в Іраку — вже досить сумний у людському вимірі досвід, аби його повторювати ще й у Ліберії. Не останнім у вибудовуванні депутатського силогізму аргументом був і той, що майже всі фінансові витрати за участь українців у оонівському контингенті мусив би взяти на себе бюджет нашої держави.
Усі добре пам'ятають, що за час міжнародної місії в Іраку там загинуло вже четверо українців, і кінця-краю ні хаосу в тій країні (відповідно, і службовій путівці наших солдатів), ні психологічному дискомфорту напіввійськових умов не видно. Не вплинули на арифметичну більшість парламентаріїв і статистичні викладки Міністерства оборони, згідно з якими в усіх миротворчих операціях разом загинуло 27 наших, а лише минулого року у «звичайних» Збройних силах України — аж 146. Швидше, слід сумувати над другою цифрою, аніж тішитися з того, що перша «не така страшна, як у інших країн-«миротворців». Справді, нагадаємо наразі, що, згідно з даними «Асошиейтед Пресс», за час іракської кампанії 16 американських вояків звели рахунки з життям.
Не припала до душі депутатам і місія, якою планували навантажити українців у Ліберії: частина вертолітників, згідно із задумом, мусила здійснювати вогневу підтримку урядових сил тієї африканської країни.
А стосовно «авторитету в Африці», то депутат-соціаліст Іван Бокий з притаманною йому веселою публіцистичною надмірністю запропонував спорядити наш контингент до Свазіленду, де теж неспокійно, але «оксамитова» війна триває з жінками, які насмілюються носити чоловічу вдяганку, насамперед штани. Якщо виходити з версії пана Бокого, то, напевно, до Свазіленду зголосилися б податися не 350 добровольців-миротворців, як кількісно планувалося для Ліберії, а тисячі і тисячі шанувальників патріархальних спідниць і високих «зелених» окладів.
У всякому разі, координатор парламентської більшості Степан Гавриш пообіцяв, що Верховна Рада 27 листопада повернеться до розгляду питання стосовно відправки наших вояків до Ліберії.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
