Україна запалила свічки

      У суботу на заклик «Нашої України» та низки громадських організацій пом'янути жертв голодомору, запаливши на майдані свічки, відгукнулися тисячі людей. Так сталося, що 70-річчя голодомору — чи не найбільшої трагедії у національній історії — вшановувалося з ініціативи не влади, а громадських організацій та опозиційних партій.

      «В Україні художники почали зображувати голодомор аж після 1988 року. Вони не сміли малювати, поети не сміли писати. Їх за це репресували. Це ховалося від світу. Тому сьогодні бракує візуальних матеріалів про ті трагічні роки. І я вирішив збирати такі твори. Я намагався переконати багатьох українських художників, щоб вони вже сьогодні щось намалювали про голод. Однак більшість професійних митців відмовилась», — розповів громадянин США Морган Вільямс, чия колекція мистецьких творів про голодомор експонується зараз у палаці мистецтв «Український дім» на виставці «І мертвим, і живим, і ненародженним». Це близько сотні живописних полотен, гравюр, плакатів художників з України і діаспори, серед яких твори Віктора Зарецького, Володимира Куткіна, Ніни Марченко та інших знаних митців. «Така трагедія, коли гинуть 7 мільйонів людей, повинна турбувати цілий світ», — переконаний Морган Вільямс. Він продовжує шукати в Україні і за кордоном твори художників про голодомор.

      Цю виставку організував Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв голодомору 1932—33 років, який об'єднав представників Всеукраїнського товариства політичних в'язнів та репресованих, Асоціації дослідників голодоморів в Україні, Всеукраїнського товариства «Просвіта», Київської міської організації «Меморіал» ім. Василя Стуса, Українського Конгресового комітету Америки, Фундації «Україна-США», Міжнародного фонду «Україна-3000». «Ми раді, що нам вдалося об'єднати такі різні організації», — каже голова Громадського комітету Вікторія Губська.

      До речі, поряд з картинами і плакатами на виставці — предмети побуту і мистецтва доколгоспного українського села, які «пережили голод», з колекції Віктора Ющенка. Скажімо, хлібна лопата, зроблена 1932 року. «Біля кожної з цих речей треба стояти, міркувати. Це та Україна, яка тримала покоління наших дідів, їхню мораль, традиції, яку знав увесь світ», — каже Віктор Андрійович. Виставка в «Українському домі» діятиме до 29 листопада. Надалі Комітет планує виготовити копії з частини представлених творів для пересувної виставки регіонами України.

      Також до 29 листопада експонується виставка плакату «Свічка у вікні» (спільна акція Фонду «Україна-3000»  та Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтв України) у приміщенні архіву-музею (Володимирська, 22-А). Тут представлено 62 плакати 26 авторів-переможців першого туру всеукраїнського конкурсу, організованого у рамках програми «Уроки історії: Голодомор 1932-33 років» Міжнародного фонду «Україна-3000». Загалом у конкурсі взяли участь 132 автори віком від 6 до 63 років з 18 регіонів України. Кожен відвідувач зможе взяти участь у підсумковому етапі конкурсу, опустивши до спеціальної скриньки аркуш з номерами вподобаних творів. На початку грудня будуть оголошені остаточні результати. «Буде створено каталог виставки, — розповідає голова фонду «Україна-3000» Андрій Мирошниченко. — Кращі роботи стануть основою для створення серії плакатів соціальної реклами та листівок. У Фонду головна акція зараз — друкування великим накладом, — понад 100 тисяч примірників, — брошури про голодомор. Бо поки що у школах та інститутах знайти інформацію про це практично неможливо».

      22 листопада на Михайлівській площі в Києві, де стоїть символічний знак пам'яті про жертв  голодомору, представники різних українських конфесій на чолі з главою УАПЦ патріархом Філаретом та главою УГКЦ кардиналом Любомиром Гузаром під час панахиди пом'янули загиблих, також відбулись жалобний хід та мітинг, у яких взяли участь білизько двох тисяч чоловiк. Увечері на знак жалоби представники «Нашої України» організували на Михайлівській площі акцію «Засвіти свічку» — вся площа була вкрита вогниками, що мерехтіли, поєднуючи мертвих і живих у святому для українців місці.

***

      Тим часом країнське представництво в ООН оприлюднило декларацію до 70-ї річниці голодомору 1932—33 років, яку підписали також 25 інших країн включно з Росією, США та Канадою, а також від імені Євросоюзу підтримала італійська делегація. Хоча декларація, яку буде офіційно поширено на наступній сесії ООН, вперше в історії визнає голодомор національною трагедією українського народу, слово «геноцид» там не вживається. Оглядачі зазначають, що проти терміну «геноцид» у декларації виступили принаймні три постійні члени Ради Безпеки ООН: це США, Великобританія і, перш за все, — Росія. Така позиція Росії пояснюється небажанням Кремля визнати моральну відповідальність за голодомор.

      Слід згадати й про ще одну, пов'язану з сумним 70-річчям, подію. Упродовж кількох місяців комітет Пулітцерівської премії, що розташований у Колумбії, розглядав справу нагороди Волтеру Дюранті 1932 року за серію матеріалів про СРСР, достовірність яких згодом було визнано сумнівною. Відкликання премії ініціювали представники українських організацій. До «преміального» комітету було надіслано більш ніж 15000 поштових листівок та листів із багатьох країн світу з вимогою скасувати премію цьому журналістові, який приховував факт голодомору в Україні, покриваючи жорстокий режим, що панував у СРСР. Газета «Нью-Йорк Таймс», чиїм кореспондентом у 1930-ті роки був Дюранті, погодилася з тим, що та Пулітцерівська премія  була незаслуженою нагородою. Однак Пулітцерівський комітет вирішив не відкликати премію, вручену 1932 року.