Закарпаття здивувало само себе,

07.04.2006

      Парламентські вибори-2006 на Закарпатті запам'ятаються кількома обставинами. По-перше, повною відсутністю адмінресурсу, що для цього краю, завжди лояльного до влади, є небаченим явищем. По-друге, найдовшими чергами на виборчих дільницях, які, за звичкою, легше долало старше покоління, аніж молодше. І по-третє — критикою пропрезидентського блоку з усіх боків.

      Перший «помаранчевий» голова областi, керівник закарпатської «Нашої України» Віктор Балога з самого початку був об'єктом дошкульної критики для своїх недавніх союзників. Зокрема, Сергія Ратушняка, який, укотре змінивши політичні переконання, очолив в області Народну партію Литвина. З кожним місяцем градус обвинувачень наростав, досягнувши наприкінці повного розжарення не тільки на сторінках преси, а й у деяких головах. На критиці президентського блоку будували свою передвиборчу агітацію практично всі: БЮТ і есдеки, «Регіони» і соціалісти, комуністи і «пористи». Але найбільше старалися «народники» на чолі з невгамовним Ратушняком.

      Перебуваючи в такій круговій обороні, «Наша Україна» вибрала неагресивну поведінку, лише відповідаючи на закиди опонентів і не переходячи в наступ. Тому те, що Закарпаття увійшло в трійку областей, де перемогли «ющенківці», можна розцінювати як беззаперечний успіх. Такий результат виявився несподіваним навіть для закарпатців. Очевидно, це свідчить про певні успіхи місцевої влади, яку нинi очолює «помаранчевий» «губернатор» Олег Гавашi.

      25% голосів «Нашої України» на виборах до парламенту та 20% — БЮТ перевищують результати виборів 2002 року. Тоді ці блоки разом набрали близько 41% голосів, щоправда, левова частка була за «нашоукраїнцями». Але це ще відбувалося до всеукраїнської харизми Тимошенко. Хоча й нині «тимошенківцям» треба віддати належне — не маючи свого інформаційного ресурсу, вони знайшли дієві механізми, як достукатися до виборця.

      Третє місце «регіоналів» теж не є несподіванкою. На Закарпатті завжди був активний виборець, який ховався під маркою то СДПУ(о), то «ЗаЄди», тепер — Партії регіонів. Єднає його не так партійна належність, як опозиційність до націонал-демократичного табору. На минулих парламентських виборах блок «За єдину Україну!» та СДПУ(о) набрали разом близько 24% голосів. 27% голосували за Януковича в третьому турі президентських виборів-2004. Нині в «регіонів» — 18%, і місцеві «сині» — зовсім не такі, як донецькі. Тут немає крайньої несумісності між ними й «нашоукраїнцями», адже один одного прекрасно знають і спiлкуються між собою. І союз між ними в обласній раді виглядає не менш ймовірним, ніж між «нашоукраїнцями» та БЮТ.

      Соціалістична партія хоч і подвоїла свій результат порівняно із 2002 роком, але сподівалася на значно кращий показник, ніж 3,6%. До того ж в обласній раді соціалісти зупинилися на межі 3%. Очевидно, вплинуло те, що до своїх лав СПУ почала записувати антигероїв кучмівського режиму. Зокрема, закарпатського соціал-демократа №2 Іштвана Гайдоша.

      Як і по всій Україні, здали свої позиції комуністи. Якщо на минулих парламентських виборах вони здобули на Закарпатті майже 6% голосів, то тепер — у п'ять разів менше.

Неочікувано малим є і результат Народного блоку Литвина зі скромними 3,5%. Адже НБЛ в області мав другий за потужністю інформаційний ресурс у вигляді найрозкрученіших ужгородських газет. Та й сама фігура Ратушняка належить до найпомітніших на закарпатському олімпі.

      Трохи не дотягнули до 3-відсоткового бар'єру на Закарпатті «Пора»—ПРП та партія залізничників «Відродження». Щодо перших, то, попри значення постаті Олега Гаваші — єдиного в Україні «губернатора», який входить до партії «Реформи і порядок», очевидної шкоди завдало те, що на Закарпатті ПРП й «Пора» йшли на місцеві вибори порізно. Як тут не згадати і голоси «костенківців». Адже українська правиця, об'єднавшись, проходила б принаймні в обласну раду.

      У цілому «помаранчевий» табір на парламентських виборах отримав на Закарпатті понад 50% проти 18% — у «синьо-білих», що підтверджує результати президентських виборів.

В обласній раді ситуація майже така сама, за винятком того, що 3-відсотковий бар'єр подолала партія КМКС — політична сила, яка представляє закарпатських угорців. Враховуючи її тісну співпрацю з «Нашою Україною», можна сміливо прогнозувати співпрацю «НУ» та угорців і в обласній раді.

      Щодо виборів мерів, то ними стали добре відомі в краї політики. В Ужгороді переміг Сергій Ратушняк, в Мукачеві — Василь Петьовка («Наша Україна»), в Хусті — Михайло Джанда (блок Костенка—Плюща). Несподіванкою є обрання міським головою Берегова вже згадуваного екс-соціал-демократа Іштвана Гайдоша.

  • Почати знизу

    Доки український парламент, попри майданні обіцянки, не поспішає саморозпускатися, а ідея загальної децентралізації влади лишається в проектах, політики місцевого рівня вирішили взяти ініціативу в свої руки і почати ділитися досвідом та налагоджувати співпрацю з колегами, не чекаючи вказівок згори. >>

  • Вiдставили до лiкарнi

    Прокурор Черкаського району Руслан Олійник, він же син екс-мера Черкас і відомого народного депутата України Володимира Олійника, нині у реанімації. Туди він потрапив після того, як районну прокуратуру пікетували черкаські активісти, вимагаючи його відставки. >>

  • «УДАР» коліном

    Верховна Рада, котра ніяк не зважиться на «суїцид», помалу викликає гостре роздратування у найбільш палких прихильників дострокових парламентських виборів. Цього тижня із незвичною для себе різкою риторикою виступив депутат від «УДАРу» Павло Розенко, котрий заявив наступне: «УДАР» наполягатиме, щоб на одному з перших засідань через два тижні було все-таки проголосовано постанову (про саморозпуск), яка була підписана трьома політсилами... >>

  • Морозу відріжуть зв'язок,

    Як уже повідомлялося, спікер розпущеного парламенту Олександр Мороз планує скликати 4 вересня сесію ВР. На заваді цьому можуть стати досить цікаві чинники. >>