УТР «провисає»?

31.03.2006
УТР «провисає»?

      За роки проголошення незалежності України владні телевізійні мужі лише три роки тому згадали про українську діаспору, розкидану по всьому світові. 2003 року почала мовлення «Всесвітня служба УТР» — недолуге дітисько голови Держкомтелерадіо Івана Чижа. Роботою УТР багатомільйонна українська громада жодним чином не задоволена. Крім того, її представники зі щонайрізноманітніших куточків земної кулі вважають, що «Всесвітня служба УТР» просто ігнорує інформаційні запити й інтереси діаспори. Життю українців за кордоном присвячено аж (!) двадцять хвилин на тиждень. Будь-які спроби наших співвітчизників налагодити з керівництвом УТР співпрацю ігнорують. А під час президентської виборчої кампанії УТР відверто ганьбила Україну і своєю брехливою продукцією ображала українців із-за кордону. Наприкінці минулого року представники понад двадцяти українських громад усього світу змушені були направити відкритого листа Президентові України, Голові Верховної Ради та Прем'єр-міністру, висловивши занепокоєння і обурення тим, «що державна телекомпанія, яка створена для забезпечення інформаційних потреб діаспори, насправді використовується як приватний телеканал у виборчих кампаніях окремими особами».

      Керівництво «Всесвітньої служби УТР» скрушно розводило руками, мотивуючи низький рівень своєї продукції обмеженим фінансуванням. Тим часом «вилітали» з роботи незручні працівники ДТРК, «зацитькували» членів профспілок, яким соромно було працювати в такій халтурній телекомпанії, на екранах і далі крутили відверту й приховану рекламу, а якість і зміст програм залишалися на рівні кам'яного віку.

      Бідолашні наші співвітчизники з-за кордону вирішили, що їхні надії, сподівання та відкриті листи українському телевізійному начальству — як мертвому припарка, і взялися до справи власноруч.

 

Гора і Магомет

      Тож із 20 березня представники принаймні американської діаспори нарешті отримали змогу дивитися ту телевізійну продукцію з України, на яку вони так довго і безнадійно чекали. Новий телеканал має назву «UATV». Розповідає директор представництва компанії «UATV» в Україні Андрій ЧЕРНЮК:

      — Засновники «UATV» — це етнічні українці Олесь Наконечний та Роман Попович, які вже два роки є співвласниками «Незалежного українського радіо» в Чикаго, зараз вони фінансують проект українського телебачення в Америці. В Америці вже 10 років є російське телебачення і жодного каналу українського телебачення. Останнім поштовхом до створення українського телебачення стали події Помаранчевої революції.

      — Продукцію яких українських телеканалів транслюватиме ваше телебачення?

      — УТ-1, ТРК «Київ», ТРК «Культура», Ера, Тоніс і НТН. Програми відбираємо ми, потім відсилатимемо за океан. Канал є стовідсотково україномовним. Оскільки в Україні немає жодного цілком україномовного каналу, тому ми відбираємо найкращі, на наш погляд, програми, звіряючи потім нашу точку зору зі смаками й уподобаннями українців у діаспорі. Там дещо інакші люди, і їм подобається трошечки інше, ніж подобається тут. Зайве говорити, що там, скажімо, є люди, які зовсім не розуміють російської мови. Вони народжені в Америці, тому послуговуються лише українською і англійською мовами.

        Який механізм купівлі телевізійного продукту в українських телекомпаній?

        На сьогоднішній день ми маємо шість підписаних угод з українськими телеканалами.

        На однакових умовах чи, можливо, державні телекомпанії мають певні пільги порівняно з комерційними?

        Усе відбувається на договірних засадах.

        І все ж таки цікаво було б дізнатися, про які суми грошей ідеться.

      — Це комерційна таємниця, наші внутрішні угоди з каналами. Єдине, що можу сказати: це невеликі гроші. Які програми і яких каналів ми транслюємо, це не є таємницею, програмну сітку можна буде незабаром побачити на нашому сайті www.ua-tv.net.

      — Як ви особисто прокоментуєте діяльність ДТРК «Всесвітня служба УТР»?

        З одного боку, УТР можна розглядати як наших конкурентів, хоча, з іншого — за конкурентів ми їх не сприймаємо. Я досить непогано знаю уподобання і життя української громади в США , канал УТР там не дивляться.

      — Але ж і телеканал «Інтер» мовить на закордон. Об'єктивно: поява двійки-дрійки таких мовників складає для UATV конкуренцію?

      — Повторюся: якщо в Америці є близько десяти російських телеканалів, то два-три українських, які з'являться в їхньому телевізійному просторі, поки що можуть не надто перейматися питаннями конкуренції між собою. Стосовно ж УТР (надам вам зараз конфіденційну інформацію), то в Америці кілька тижнів тому мені розповіли, що цей наш канал начебто щойно дав згоду виходити безкоштовним додатком до американського каналу RTVI. Цей канал входить до російського пакету каналів, що мовлять на Америку. Нам не потрібно боятися конкуренції між українськими каналами. Бо насправді існує лише перспектива великої конкуренції між українськими і російськими каналами в Америці. І те, що УТР погоджується стати безкоштовним додатком до російського мовника в Америці, — це політично неправильно. До того ж, згідно з американською психологією, якщо ви існуєте безкоштовно, за вас ніхто не платить навіть цента, то ви нічого не варті. Хтозна, може це поки що лише чутки. Але я чув це з вуст людей українського походження, які працюють у цій системі.

      — Як ви бачите свої майбутні стосунки з політичними програмами?

        На політичній тематиці ми, швидше, не акцентуватимемо. Не купуватимемо ми й російських серіалів на зразок «Бандитського Петербурга». Американський глядач уже й так стогне від надлишку подібного штибу фільмів. Продукція наша буде винятково українська і україномовна. Унікальність же нашого проекту насамперед у тому, що ми не беремо жодної копійки від української влади, хоча за великим рахунком, робимо справу державної ваги. Українців у Америці цікавлять насамперед новини з України. Те, що вони бачать на російських каналах, їх не задовольняє. Величезне обурення викликало у людей, зокрема, те, як Росія інтерпретувала і «висвітлювала» події Помаранчевої революції. Я й сам був тоді у Чикаго і мав нагоду на власні очі бачити, як росіяни замість Майдану з сотнями тисяч людей показували двадцять алкоголіків і коментували: «Вот это их оранжевая революция». Тому я переконаний, що наша справа не лише користуватиметься попитом у американців українського походження, а й працюватиме на імідж України.

 

ДО ТЕМИ

      Нагадаємо, що рівно на десять днів «UATV» випередив канал «1+1». Він почав мовлення на США та Канаду в кабельній мережі та на супутник. Канал має назву  «1+1 International», а генеральним продюсером каналу став відомий усім телеведучий Анатолій Єрема, який погодився розповісти читачам «УМ» про «плюсівське меню» для наших заокеанських побратимів.

      — Пане Анатолію, чому в сітку мовлення 1+1 International ви вирішили вставити програми кількарічної давнини, як, скажімо, «Табу», «Остання барикада», «Проти ночі» та інші?

      — Справді, поруч із сучасними програмами у сітці мовлення на США та Канаду ми залишили програми старі, але такі, що не втратили своєї актуальності. Тим більше що закордонна публіка їх не бачила. Поруч із новинами ми показуємо всі авторські програми, які ідуть у нас на «1+1», а в інший час — транслюємо, так би мовити, класичний наш продукт.

      — Чи сприймаєте ви УТР як свого конкурента?

      — «1+1» вже одинадцятий рік на ринку, він має свій стиль, своє обличчя. Тому не думаю, що УТР здатний скласти нам серйозну конкуренцію. Хоча особисто я завжди виступаю за здорову конкуренцію. Якщо комусь із представників діаспори подобається УТР, то їхнє право дивитися цей канал. Але, чесно кажучи, наша аудиторія не надто перетинається з потенційною аудиторією УТР.

      — Як виникло рішення транслювати продукцію каналу за кордон?

      — Запит на наше мовлення існував відтоді, як почалися трансляції «1+1» в Україні. Але ми вважали, що перш ніж виходити на закордон, варто наростити м'язи. Та й зараз нам легше дозволити собі це мовлення, адже це задоволення не з дешевих.

      — Чи створюватимете нові програми спеціально для української діаспори?

      — Поки що ми виходимо у тестовому мовленні, тому маємо лише одну спеціальну програму, швидше, навіть рубрику. Я назвав її «Барви України». Рубрика містить невеличкі замальовки, сюжети про Україну. Далі, звичайно, хотілося б створювати програми про мову, українознавчі програми у вигляді шоу. Конкретніше ми це вирішимо, коли вже побачимо перспективи нашого існування на американському і канадському ринках. Ідей маємо дуже багато, але втілювати їх почнемо вже коли матимемо передплату на наш канал, побачимо результати маркетингових досліджень.

      — Російські серіали, що йдуть нині на «1+1», ви теж показуватимете українській діаспорі?

      — У цьому, звичайно ж, немає потреби, так само ми не показуватимемо в Америці серіалів їхнього виробництва, які йдуть зараз на каналі. Ми показуватимемо винятково продукт власного виробництва.

 

ДОВІДКА «УМ»

      Одночасно з «Всесвітньою службою УТР» (2003 року) розпочав мовлення міжнародний супутниковий телеканал «Інтер+». Це міжнародна версія телеканалу «Інтер», плюс кращі програми інших українських виробників. Нині телеканал у цифровому форматі поширюється з п'яти супутників, які покривають усю територію Європи, Європейську частину Російської Федерації, Північну Африку, Кавказ і північну частину Близького Сходу, Центральну Азію, Північну та Південну Америку, Австралію та Нову Зеландію.

      Мовлення  «Інтер+» здiйснює трьома мовами: українською, російською та англійською. Проте переважна частина саме української (а не постсовєцької) діаспори не сприймає цей мовник як свій рідний, вважаючи його політику і програмне наповнення значним чином проросійськими.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>