«Мало читаємо, зате пишемо багато. Старіємо...»

«Мало читаємо, зате пишемо багато. Старіємо...»

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

«Старіємо, Паруйре Севак, старіємо, дорогий»,— читаю свого улюбленого вірменського поета Паруйра Севака, який, за східною традицією, звертається в цьому вірші сам до себе, нарікаючи на швидкоплинність часу. А загинув він на фатальному для поетів 47-му році життя, коли його авто зіткнулося, як ви самі розумієте, з усюдисущим, можна сказати, інтернаціональним КамАЗом. Але я не про те. Я всього-на-всього цитую вірш: «Старіємо, Паруйре Севак... На жінок, наших ровесниць, дивимося, як брати. Помічаємо здебільшого молодих, які не помічають нас... Старіємо дорогий... Мало читаємо, зате пишемо багато...»

Прем'єра «Цвiту папоротi» в Національній опері

Прем'єра «Цвiту папоротi» в Національній опері

Наскільки все ж таки сильно вкорінена у нашому суспільстві, як каже мій тато, «шкідлива радянська ментальність»! Пригадуєте покупки «з навантаженням»? Ви хочете придбати, скажімо, «Марусю Чурай» Ліни Костенко із серії «Романи і повісті» — на поганенькому газетному папері, у благенькій м'якій палітурці, за дев'яносто сім копійок, а вас довантажують «Вибраними промовами» генерального секретаря КПРС — ошатними, солідними, грубезними, дорогими. І при всьому цьому абсолютно вам не потрібними. Називалося це «подарунковий набір». Правилами радянської торгівлі нібито заборонений, але хто зважав у країні тотального дефіциту на якісь правила — особливо якщо йшлося про ідеологічно навантажений продукт? Не хочеш — не купуй. І купували, ніде правди діти, бо інакше потрібної книжки не мали б ніколи.

Всі статті рубрики