Дірка для мільярдів

28.02.2006

      Донедавна інформація про те, яким насправді є енергетичний баланс держави, вважалася таємницею за сімома печатками. Однак тепер, коли енергетичну безпеку зведено в ранг національних пріоритетів, щодо цього можна почути багато чого цікавого і повчального. Скажімо, недавно на одному з «круглих столів» радник Президента України Іван Діяк оприлюдив дані про питому вагу природного газу в структурі енергетичного балансу України, — як виявляється, це 45 відсотків. Отож решту 55 відсотків становлять інші види енергоносіїв, але в якій кількості і за якою ціною — нехай кожен судить про це на свій розсуд. На такі заяви й опираються у своїх дослідженнях наші науковці, зокрема директор Інституту інформатики та управління НАН України Леонід Гамбаров. Пославшись на згадану цифру, він зробив свої розрахунки і дійшов висновку, що на енергетичному ринку «щезають» невідомо в якій чорній дірі десять мільярдів гривень, сплачених населенням за нараховані на нього енергоносії. Отож вкотре можна пересвідчитися: те, як функціонує наш житлово-комунальний комплекс і кого він «підгодовує» коло себе, — це одна із загадок вітчизняної економіки. І таких загадок в українській енергетиці чимало.

      Цій вдячній темі здебільшого й було присвячено черговий «круглий стіл» у парламентському Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Говорили, знову ж таки, про те, що в нашій державі потрібно впровадити систему, яка б дозволяла отримувати належну інформацію щодо стану енергетичного балансу та здійснювати моніторинг всіх його індикативних показників. Відповідна система вже існує, її розробили спеціалісти Інституту інформатики та управління та Міністерства освіти і науки. П'ять років тому міжвідомча робоча група провела експертизу проекту «системи» і схвалила її. Тодішній Прем'єр Віктор Ющенко дав доручення, в якому рекомендував створити національну комісію і розпочати роботу з впровадження «системи». Однак досі все залишається, як і було, за винятком того, що знайшовся інвестор, який підтвердив свою готовність взяти активну участь у впровадженні цього проекту, — компанія «Sahara Group» (Хьюстон, США). Її керівник Русбек Бісултанов у своєму листі навіть називає суму в 350 мільйонів доларів, яку згоден виділити без будь-яких гарантій з боку держави, а лише за наявності відповідного центрального органу виконавчої влади, підзвітного Президенту України.

      Цього разу розробники проекту нагадали про себе, заручившись підтримкою відразу трьох парламентських Комітетів — з питань науки і освіти, з питань паливно-енергетичного комплексу та з питань промислової політики. Підготовлено проект відповідної постанови Верховної Ради, який вносять народні депутати Юрій Оробець, Йосип Вінський, Василь Горбаль, Ігор Франчук та Микола Онищук. За справу беруться представники різних фракцій — отже, мабуть, справа на те заслуговує. Парламентарії в цьому документі наголошують, що система отримання інформації, яка існує нині в країні, є неспроможною, тому що не дає об'єктивної оцінки енергетичного балансу країни, а через це, в кінцевому підсумку, виникає загроза національній безпеці. Водночас, як зазначається в постанові, провокується необ'єктивне зростання цін та тарифів на товари, послуги з енерго- і теплопостачання. Народні депутати пропонують створити Національну комісію з питань державного контролю за інформацією всіх індикативних показників загального енергетичного балансу та ЖКГ.

      Власне, в перебігу «круглого столу» найцікавіші були два виступи, в яких промовці висловили практично антагоністичні прогнози. Оптимізм випромінював, з одного боку, керівник проекту Анатолій Любаревич. Він нагадав, що подібні системи моніторингу енергетичних ресурсів мають у своєму розпорядженні корпоративні власники, і висловив подив, чому того ж не прагне мати держава, адже це — «вуха й очі» економіки, тим паче що є технології, які дозволяють цю інформацію захистити. З іншого боку, песимістично оцінив шанси проекту заступник керівника секретаріату Комiтету з питань ПЕК Верховної Ради Олександр Матвійчук. Те, що для втілення згаданої вище «системи» необхідно створити Нацагентство, на його думку, й стане каменем спотикання, коли розглядатимуть постанову. Тому ідею можуть знову «поховати». Тим паче що, за словами пана Матвійчука, Міністерство палива та енергетики виступає категорично проти цього проекту. Крім того, є ще один центральний орган виконавчої влади, так чи інакше причетний до збору інформації про енергетичний баланс, — Державний комітет статистики, і він також не в захваті від цієї ідеї, хоча й не висуває у своїх висновках якихось претензій.

      «Моніторингова система енергетичного балансу повинна примусити Держкомстат працювати по-новому», — підкреслив представник парламентського секретаріату. Певно, це зауваження стосується й інших центральних органів влади, які сьогодні тримають «енергетичне досьє» у своїх руках. Зокрема, Антимонопольний комітет, Міністерство архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства, обласні державні адміністрації. Не кажучи вже про підприємства теплокомуненерго, які точно не зацікавлені в суворому обліку і контролі у цій сфері, тим паче що на постачання енергоносіїв цілком офіційно закладається 45 відсотків витрат.