Підземний модерн щодня

28.02.2006
Підземний модерн щодня

(автора.)

      Найкращі і найсучасніші розробки київських проектувальників утілено на станції метро «Вирлиця», яку відкриють напередодні жіночого свята. Таку назву вона отримала завдяки своєму сусідству з мальовничим однойменним озером. Місце її розташування — проспект Миколи Бажана, на перегоні між станціями «Харківська» та «Бориспільська» Сирецько-Печерської лінії. Станція мілкого закладання, з одним вестибюлем, який приєднується до підземного пішохідного переходу через проспект. Утім проектом передбачено й інший вихід — у бік озера. Донедавна на місці станції був резервний комплекс для висадки пасажирів, однак вирішили, що його слід перепрофілювати. Відстань між станціями «Харківська» і «Бориспільська» виявилася завеликою і тому перепроектували комплекс у повноцінну станцію метро. Звісно, попередня забудова не могла не позначитися на архітектурі станції. Її неординарність полягає в тому, що посадкова платформа має вигнуту форму. Для зарубіжних метробудівців це звичне явище, а от у Києві таку платформу зробили вперше.

      Крім того, досить неординарно виглядає міжколійна стіна, утворена з металевих труб для прокладання кабелів. Спершу думали її облицювати, але це призвело б до порушень габаритів будівлі. Тому залишили стіни необлицьованими, лише пофарбували їх у сріблястий колір типу «металік». Щілини ж вирішили просто закрити алюмінієвим профілем блакитного кольору. Отже, облицьовано білим мармуром лише колони колійної стіни. Взагалі в інтер'єрі станції багато алюмінію, що дозволило створити чудову пластику поверхонь, насамперед стелі. Особливого шарму додає й срібляста стеля з рейки «Люксалон» над посадковими платформами і на центральній балці, яка нагадує хвилі озера Вирлиця.

      Стіни оздоблено новим сучасним матеріалом — смальтою. Вона поєднується з бежевим мармуром та зеленим гранітом, смуги якого переходять на візерунок підлоги. Цей візерунок доповнено ще й світло-сірим гранітом. Запобіжну лінію на краю платформи виготовлено з керамічної пукльованої плитки, яка дозволяє краще орієнтуватися людям із вадами зору.

      Інше облицювання має касовий зал. Його торець із розмальованого загартованого скла візуально розширює простір. Касове приміщення гармонійно «перетікає» в розподільчий зал, далі — в перехід. Така довжина дозволила застосувати унікальний прийом освітлення: ламані світлові стрічки ніби блискавки над поверхнею вируючого озера розбігаються під стелею залів і сходяться в одну цятку. Облицювальні роботи залів виконано з довговічних матеріалів: стіни — з мармуру, підлога — з гранітів українських родовищ.

      Станція має модерний вигляд, окрім іншого, ще й завдяки особливим вимогам до дизайну службових та технологічних приміщень. Адже їх будували відповідно до нових архітектурно-планувальних вимог. Зокрема, окремі приміщення оздоблено звукопоглинаючими матеріалами, які можна мити й дезінфікувати. Подбали проектувальники й про людей з фізичними вадами та пасажирів із дитячими візочками — для них встановлено ліфти-підйомники, лави для відпочинку, виготовлені з перфорованого іржостійкого матеріалу. А сходи на платформу розташовано так, щоб пасажири розміщувалися на них рівномірно.

      Вигляд станції зовні також заслуговує на увагу. Проектом передбачено план озеленення прилеглої території. Його реалізують найближчим часом, тим паче, що ось-ось гряде весна з усіма своїми принадами. До того ж нині модернізують існуючий підземний пішохідний перехід. З обох боків проспекту один із виходів дообладнують похилими підйомниками для входу людей з обмеженими можливостями пересування. Виходи ж накрито павільйонами із застосуванням приладів інфрачервоного випромінювання для підігріву східців.

      Найкращі і найсучасніші розробки київських проектувальників втілено саме на «Вирлиці».

Наталя ОМЕЛЬЧУК,
спеціально для «України молодої».