За мандатом нічого не страшно?

28.02.2006
За мандатом нічого не страшно?

Євген Кушнарьов i Нiна Карпачова захищали Вiктора Тихонова смiючись.

      Якщо хтось відчуває ностальгію за старими добрими часами дідуся Кучми — ласкаво просимо до Луганська. Хто забув — пригадає все, починаючи від суцільної «голубизни» телеекранів і закінчуючи примусовим відстоюванням «трудових колективів» на такого ж кольору мітингах. Щоправда, є й певна відмінність: народ уже не відчуває колишнього страху перед уламками старого ладу. А тому, скажімо, останній «мітинг» під гаслом «Народ і Тихонов — єдині!» особливого враження не справляв. Ані чисельністю, ані темпераментом тих, кого зігнали під стіни облради. До того ж картинку «одностайності» псували доволі численні — як на досі ще напівсонну Луганщину — помаранчеві прапори «Нашої України» і жовті — «Пори». Ці партії до того розперезалися, що висунули «альтернативне» гасло: «Тихонова — на нари!». А вхідні двері адміністративної будівлі заклеїли папірцями із «порадою» народним обранцям: «Кримінальні депутати, не ховайтесь за мандати».

      Хто такий Віктор Миколайович Тихонов — нагадаємо ще раз. Особистий друг Кучми, голова Луганської обласної ради, член Партії регіонів, восьмий номер парламентського виборчого списку «регіоналів». А ще — призначений Генеральною прокуратурою «за сумісництвом» «головним сепаратистом республіки». За заслуги в організації знаменитого збіговиська «депутатів усіх рівнів» у Сіверськодонецьку. На тому «форумі» Віктор Миколайович, під братнім наглядом визнаного «українолюба» Лужкова, головував. І от тепер його за той ПіСУАР переслідує прокуратура. Минулого тижня Луганська облрада голосувала за подання ГП про позбавлення Тихонова недоторканності.

      Офіційно п'ятничне шоу називалося «XXIV сесія обласної ради», але де-факто це було передвиборче зібрання активу Партії регіонів, куди злетілися чільні представники партійного списку — нардепи Шкіря та Кириченко, видатний «ПіСУАРний географ» Євген Кушнарьов, що точно вирахував відстань від Харкова до Києва і до російського кордону. Нардепи Кисельов та Гапочка надто жваво маневрували поміж фракціями і тому до жодного списку не потрапили, однак партійний обов'язок примусив і їх брати участь у сумнівному (з точки зору режисури) видовищі. Не обійшлося й без головної української захисниці прав людини Ніни Карпачової. Сама ж ця людина — пан Тихонов — зайняла своє місце в президії.

      Слід сказати, поява Карпачової в місті викликала неоднозначні почуття серед луганчан. Наприклад, колишній міський голова Луганська Анатолій Ягоферов пригадав, як свого часу просив захисту в «омбудсвумен», коли з благословення нікого іншого, як Віктора Тихонова, приватна охоронна структура захопила будинок міськвиконкому, а законно обраного мера просто не пустили на робоче місце. Кримінальне переслідування теж не виключалося, але Карпачова тоді, мабуть, вирішила, що то не її зоряна година. І коли мера Красного Луча Сергія Лук'яненка через суперечки з обласними можновладцями кинули за грати, полум'яного голосу Ніни Іванівни Україна також не почула.

      Аж ось нарешті він (голос) прорізався. Правозахисниця з трибуни сесії врізала свою «лебедину пісню». У тому сенсі, що згадала про донецький універмаг «Білий лебідь», захоплення якого — замість «сепаратизму» — інкримінував нинішній її соратник по виборчій кампанії Піскун іншому соратникові — голові Донецької облради Колесникову. Хоча щодо сепаратизму Борис Колесников Тихонову навряд чи поступиться. Ось фрагмент його виступу в Сіверськодонецьку: «Создание нового Украинского юго-восточного государства в форме федеративной республики, в котором будет реально, а не декларативно, защищены интересы права граждан и регионов. Мы заверяем мировое сообщество в том, что новое государственное образование будет обладать самой демократичной Конституцией в мире».

      Це зі стенограми з'їзду, яку сама обласна рада відразу по його закінченню необережно розповсюдила серед журналістів. А вищезгадана Людмила Кириченко тоді виявила заліза в характері навіть більше за деяких чоловіків: «Мы должны создать координационный совет, мы должны создавать бригады, мы должны создавать целые отряды, мы должны формировать свою защиту. И я думаю, что, начиная с завтрашнего дня или даже с сегодняшнего, каждый из вас, кто приедет к себе на округ в область, должны конкретно заниматься этими делами. Потому что просто так власть не берут, мы ее должны завоевать, и в этом наша сила». І хтось скаже, що це був не сепаратизм?

      Євген Кушнарьов — той і минулої п'ятниці не втримався від пустощів: пригрозив Президентові Ющенку... кримінальним переслідуванням. За те, що народ у 2004 році вийшов на вулиці на знак протесту проти фальсифікації результатів виборів, а Ющенко приймав «дострокову» присягу у ВР. А щоб нинішні луганські виборці перейнялися запалом обласних депутатів та їхніх однопартійців, сесію транслювали в прямому ефірі по контрольованому Тихоновим обласному телеканалу (комунальна власність). І на вулицю винесли екран — аби мітингувальники розважилися. Запис шоу «на біс» повторили в неділю.

      Оратори вправлялися в дотепності, хто як міг, і, звичайно, жоден не визнавав провини шефа. Що цілком пояснюється передбачливістю пана Тихонова: в Льодовий палац він привіз своїх підопічних мало не в повному складі. До того ж у Сіверськодонецьку в листопаді 2004-го було лише продовження. ПіСУАР починався раніше саме в залі засідань Луганської облради. Тож погодилися б депутати на притягнення Тихонова до кримінальної відповідальності — завтра їх і самих до суду повели б. Але кульмінацією комедії став не стовідсотково передбачуваний результат голосування депутатів («за» притягнення — 0 голосів, «проти» — 73, 2 — утрималися, не голосували — 23), а те, як розпашілий від щойно отриманої «перемоги» Тихонов... висловив жаль з того приводу, що депутати-однодумці не «здали» його кровожерній Генпрокуратурі. Мовляв, ото б я їм влаштував судилище! І нащо ви мене стримали!..

      Утім, якби Тихонов справді хотів довести свою невинуватість у суді, слухняні депутати проголосували б у суворій відповідності до побажань свого голови. Та все-таки побоявся Віктор Миколайович.

      Береженого Кучма береже?

 

ДО РЕЧІ

      «Народний союз «Наша Україна» має намір подати в суд на Партію регіонів за порушення законів передвиборчої агітації під час сесії Луганської облради минулої п'ятниці. Про це сказав в ефірі «5-го каналу» член політради НСНУ Давид Жванія, який перебував у Луганську під час проведення сесії. «Пан Кушнарьов, звичайно, за словами не стежив. Звинуватив у всіх праведних гріхах і діючого Президента, й «помаранчеву» команду, й існуючу владу. Я гадаю, Партія регіонів порушила всі закони передвиборчої агітації, які сьогодні діють на території України. Те, що відбувалося в Луганську, — це був великий шабаш», — заявив Жванія.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>