Віталій Бабак.
Показовим прикладом у цьому сенсі є намагання Віталія Бабака — ректора Національного авіаційного університету — вдруге сісти в депутатське крісло в Київській міській раді. Цього разу — у складі списку Блоку Тимошенко, де Віталій Павлович обіймає почесну третю сходинку.
Багато хто пам'ятає, що свого першого депутатства пан Бабак досяг не волею киян, а рішеннями судової влади. Він не отримував належної підтримки виборців навіть попри те, що балотувався в окрузі, на території якого розташований авіаційний університет. Попри шалений тиск вузівської адміністрації на студентів, вибори двічі вигравав не ректор, а кандидат від «Батьківщини» Максим Шкуро (зараз у київському списку БЮТ він на 30-му, майже не прохідному місці). І лише завдяки сумнівним судовим ухвалам (результати голосування за Шкуро дивним чином були визнані недійсними) та «заступництву» глави Солом'янської райадміністрації пана Титарчука заповітний мандат опинився в кишені тодішнього кандидата від партії «Єдність» Віталія Бабака. Можливо, саме тоді й виникла в «авіаційного» ректора «повага» до списку БЮТ, у складі першої п'ятірки якого він сьогодні бореться за владу. А навіть якщо ні — то чого не зробиш заради збереження депутатського статусу й потрапляння на Хрещатик, 36?
Але набагато більше професор Бабак був готовий зробити заради збереження ректорського крісла. На президентських виборах 2004 року він завзято агітував за «проффесора» Януковича, не шкодуючи ні часу, ні фізичних сил, ні коштів Національного авіаційного університету. Так, за рахунок НАУ утримується вузівська служба безпеки, яку в період минулої виборчої кампанії неодноразово звинувачували в тому, що її співробітники із застосуванням сили незаконно затримували й обшукували агітаторів за опозиційних кандидатів. Саме за це «авіаційний» ректор і за сумісництвом депутат Київради Бабак став фігурантом «чорного списку» «Пори».
Проте не лише політичні виборчі кампанії залишили скандальний слід у біографії Віталія Бабака — на виборах академічних він теж перемагав за допомогою адмінресурсу. У 1998 році після смерті відомого в Україні та популярного серед студентів ректора НАУ Павла Назаренка на його місце знайшлося аж четверо претендентів. Серед них — після рейтингового голосування — зі значною перевагою переміг проректор із міжнародних зв'язків НАУ професор Микола Дмитриченко: 171 голос із 231. Віталій Бабак — на той час заступник міністра освіти — отримав лише 33 голоси. Однак, очевидно, чиновникам Міносвіти так хотілося влаштувати свого колегу на ректорську посаду, що, попри результати голосування, саме Бабак був призначений «авіаційним» ректором за міністерським наказом. І тут почалося...
За досить короткий проміжок часу новопризначений керівник ВНЗ спромігся заслужити несприйняття 30-тисячного студентського середовища Авіаційного університету. Холод у навчальних аудиторіях під час лютих морозів, перенаселеність гуртожитків за відсутності нормальних умов проживання, примусове (але не безкоштовне) страхування від нещасних випадків, оплата за користування вузівською бібліотекою, запровадження у цивільному вузі уніформи (637 гривень за комплект із кожної студентської кишені) — це далеко не повний опис бабаківської моделі модернізації вищого навчального закладу. Наприклад, авторитарний характер ректора змусив багатьох кваліфікованих викладачів піти з університету, що відразу вплинуло на рівень викладання, а відповідно й зменшило кількість абітурієнтів. Але навіть цю ситуацію Бабак зумів повернути собі на користь. Маючи міністерське і кабмінівське прикриття, він у 2003 році взяв та й скасував... вступні іспити. Студентами Національного авіаційного університету можна було ставати лише через співбесіду: сподобався — студент, а як ні — то ні...
Проте ні Майдан, ні зміна влади в країні взагалі та в Міністерстві освіти зокрема нічого в біографії ректора НАУ не змінили. У той час як «колега» Бабака, ректор Податкової академії Петро Мельник, який так само примушував студентів голосувати за Януковича, позбувся свого крісла «за грубі порушення трудових обов'язків», керівник НАУ виявився майстром компромісів. Зараз, коли професор Бабак знайшов своє місце (або місце знайшло його) у списку БЮТ, талант конформіста, набутий ним за часів Кучми, залишилося лише відшліфувати.
Інколи кажуть, що гряде новий похід старих політиків у владу. Хоча, можливо, вони нікуди й не рухаються? Може, ці «колишні» ніколи владу й не полишали? Змінили «політичний дах», але не змінили планів, принципів і сподівань. У людей, яким відпущено всі вчорашні гріхи, цілком природно виникає впевненість, що будуть відпущені і завтрашні?..
Володимир ІВАЩУК.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
