Ось уже більш як десять років «фірмовим» стилем діяльності Полтавської міської територіальної виборчої комісії була відмова в реєстрації кандидатів у депутати або на посаду мера, «неугодних» місцевим можновладцям. Або ж зняття такого «шлагбаума» перед окремими з них лише за рішенням суду. А значить, за кілька днів або навіть за лічені години (!) до закінчення терміну агітації, тобто перед самісіньким голосуванням, коли в тебе вже не за- лишається жодних шансів «засвітитися» перед виборцями. Найбільш небезпечних для тієї ж влади, найбільш непоступливих кандидатів могли й зняти з реєстрації, влаштувавши їм через «своїх» людей дешеву провокацію з так званим грубим порушенням виборчого закону.
Представники демократичних сил міста сподівалися на те, що Помаранчева революція покладе край подібній сваволі. Та де там! Передвиборчі «художества» в Полтаві цього разу почалися ще на етапі створення міськвиборчкому. Не дочекавшись підписання Президентом нового виборчого закону, одного дня «кишенькова» міська рада поспіхом сформувала виборчком за старими канонами, які дозволяли їй самій визначати керівний склад комісії (у більшості міст його «канонізували» по-новому, тобто жеребкуванням).
Та ж міськрада відмовила у представництві в міській виборчій комісії кільком «чужим» партіям і водночас максимально розширила його на засадах старого законодавства за рахунок «своїх» політичних сил. Така «мужицька арихметика» дозволяє одержати необхідну для прийняття будь-якого «потрібного» рішення більшість. Тож комісію знову очолив особливо наближений до «господарів» міста власник новенького партквитка Партії регіонів, одержаного з рук Віктора Януковича. В «головці» МВК також не вперше опинився й «родинний» адвокат багаторічного «хазяїна» Полтави, нардепа Анатолія Кукоби, серед її членів — учорашні працівники міськвиконкому і представники фактично підпорядкованих йому структур...
Як і завжди, першими їхню «ласку» відчули на собі потенційні претенденти на крісло міського голови, котрі наважувалися кинути рукавичку «вічному меру» (а пан Кукоба вже зареєстрований кандидатом під №1). Для інших знаходили найдрібніші та найбез-глуздіші зачіпки. Щоправда, у місті народилася вже й перша сенсація: 15 лютого Октябрський районний суд визнав відмову в реєстрації одного з «помаранчевих» кандидатів на посаду мера Валерія Трегубова незаконною і зобо-в'язав комісію зареєструвати його. Раніше такі суди закінчувалися, як правило, зовсім іншим вердиктом із категоричним — «оскарженню не підлягає».
Прикметно, що саме в цей день з оскарженням подібних «відмовних» рішень того ж міськвиборчкому до суду звернулися й місцеві повпреди виборчого блоку «Нашої України» та Соціалістичної партії. В їхніх скаргах ідеться вже не про окремих «сміливців». Послідовних опонентів створеної в обласному центрі напівкримінальної системи влади, якими зарекомендували себе саме «нашоукраїнці» та соціалісти, сьогодні намагаються відлучити від участі у формуванні нової міської влади повним «списочним» складом. Подані згаданими політичними силами списки кандидатів у депутати міської ради виборча комісія відмовилася реєструвати, бо реєстраційні документи осередків їхніх партій нібито не відповідають «встановленим зразкам».
Скажімо, в «нашоукраїнців» сум- нівними більшості членів комісії видалися документи одного з членів блоку міської організації Народного руху України. Оскільки полтавська філія НРУ є однією з найповажніших за «віком» тутешніх парторганізацій, яка зареєстрована ще 3 квітня 1995 року, а потім лише змінювала юридичну адресу з відповідним записом в облуправлінні юстиції, то чому вона, мовляв, не легалізувалася ще й згідно із Законом «Про політичні партії», прийнятим 5 квітня 2001 року? І це при тому, що в останні дні минулого року місцева газета, як і належить, згідно з виборчим законодавством, надрукувала наданий управлінням юстиції перелік усіх міських парторганізацій, зареєстрованих (отже, легітимізованих!) станом на 20 грудня 2005 року, де міська організація НРУ значиться під №5! Але, з точки зору діячів міськвиборчкому, легітимними суб'єктами виборчого процесу в Полтаві можуть вважатися, певно, тільки повністю свої, «кишенькові» партії та блоки або «пригодовані», потішні чи маргінальні. Власне, ті, що не становлять жодної загрози безроздільному царюванню у місті «кукобівщини» вже більше півтора десятка років.
Сподіватимемося, служителі Феміди, котрі мають розглянути офіційні скарги «нашоукраїнців» i соцiалiстiв уже найближчими днями, прочитають закон уважніше за деяких «спеців» із міської виборчої комісії й не дозволять перетворити вибори «стовпів» місцевого самоврядування в обласному центрі на черговий фарс. Водночас заступник голови міської організації партії «Народний союз «Наша Україна» В'ячеслав Скрябін звернувся з цього приводу і до голови Центрвиборчкому Ярослава Давидовича з проханням: «у межах повноваження ЦВК вжити необхідних заходів щодо недопущення порушень конституційних прав громадян та виборчого законодавства» в Полтаві.
Сьогодні вже вся Україна знає про те, що цим містом керують за сумнозвісною методою кримінального «паханату». Невже й післяреволюційні вибори місцевої влади в обласному центрі знову відбуватимуться за законами «зони»?
P. S. Учора в Октябрському районному суді м. Полтави були проголошені рішення, згідно з якими представникам «Нашої України» i Соціалістичної партії відмовили в задоволенні їхніх позовних вимог до міськвиборчкому. Отже, брутальний наступ на небезпечні для владного «паханату» Полтави політичні сили з метою недопущення їх до участі у виборах триває. Як заявили кореспонденту «УМ» лідер міської організації НСНУ, народний депутат Микола Кульчинський (до речі, саме він очолює той не зареєстрований і досі список кандидатів від президентського блоку) і другий секретар обкому СПУ, також кандидат-«списочник» Олександр Русін, і «нашоукраїнці», і соціалісти оскаржуватимуть перші судові вердикти в апеляційній інстанції, а також вдадуться до найрішучіших акцій протесту проти виборчої сваволі полтавських можновладців та їхніх підручних холуїв.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
