Який тягар повинен відчувати актор, на якому лежить відповідальність за кінопроект вартістю 300 мільйонів доларів? А саме в стільки обійшлися зйомки та рекламна кампанія першої частини кінотрилогії новозеландського кінорежисера Пітера Джексона «Володар перстнів». Коли у 1999-му 18-річному на той час актору Елайджі Вуду запропонували виконати в екранізації твору Толкієна головну роль хобіта Фродо Беггінса, то, даючи згоду на участь у зйомках, він, певне, усвідомлював, що йде ва-банк і розпочинає гру в «пан або пропав». У разі провалу фільму на акторській кар'єрі Елайджі можна було б поставити хрест. Та вийшов «пан» — комерційний успіх трилогії та 11 «Оскарів» для її третьої частини пам'ятають усі. Джексон, пропонуючи роль Вуду, розгледів у ньому не лише невисокого хлопця зростом 168 сантиметрів з великими виразними очима (з контактними лінзами) та «вічно дитячим» виразом обличчя, що ідеально підходив на роль хобіта, але передусім актора з великим талантом та великою самодисципліною, який здатен справитися з виконанням поставленого завдання. І не помилився.

За десять iз гаком років свого існування на телеекрані американський серіал «Друзі» став не просто популярним — його буквально обожнюють мільйони «друзіманів» у десятках країн світу. І хай гумор веселої дівчачо-хлопчачої компанії суто американський, а діалоги, у яких, власне, і полягає вся «сіль» цього насправді (принаймні в оригіналі) дуже дотепного «мила», адекватному перекладу не підлягають — усе одно «Друзі» залишаються одним із найулюбленіших серіалів сучасності. А скільки було сліз, коли зйомки телесеріалу завершилися!