Віктор Ющенко, Президент України
— про своє ставлення до конституційних новацій, які вже набули чинності:
— Як Президент України, для якого закон — понад усе, я визнаю, що з 1 січня 2006 року, згідно з рішенням Верховної Ради, в країні діє оновлена Конституція. Але я не вважаю її ідеальною. Реформа Основного закону відбулася без участі громади, навіть без обговорення в українському парламенті. Вважаю, що суспільство повинно сказати своє слово відносно конституційних змін. Після парламентських виборів нас очікує чесний діалог щодо політичної реформи.
(З сайту www.president.gov.ua)
Валерій Асадчев, народний депутат від фракції УНП
— про прийняття Верховною Радою пільг для «дітей війни»:
— Депутати внесли зміни до бюджету про «дітей війни». Так у нас у [сесійній] залі багато «дітей війни». Леонід Кравчук, наприклад, «дитя війни». В нього хатинка на Канарах, йому важко до неї їздити, давайте допоможемо. Юля Тимошенко в нас «дитя війни», правда газової. На 10 мільйонів розвішала бігбордів по Україні...
(Зі стенограми ВР)
Віктор Медведчук, лідер СДПУ(о)
— про те, чи не пора запросити у політику або блок «Не так!» екс-Президента Кучму:
— Я думаю, що в Дніпропетровську є певна кількість людей, які вважають, що пора. Напевно, є такі люди і в інших регіонах. Чим далі триватиме вакханалія беззаконня з боку нової влади, таких людей ставатиме все більше й більше. Що ж до того, чи будемо ми включати його в блок (...), то в бесідах зі мною Леонід Данилович не говорив, що збирається відігравати якусь роль у великій політиці. Якщо він змінить свою думку, гадаю, знайдеться достатньо політичних сил, які із задоволенням продовжать із ним як спільну роботу, так і політичну боротьбу.
(З прямої лінії з читачами газети «Комсомольская правда в Украине»)
Віталій Кличко, лідер блоку «Пора»-ПРП
— про можливість продовження боксерської кар'єри у стінах парламенту:
— За 20 років спортивної кар'єри я жодного разу не використовував мої [боксерські] знання та навички за межами рингу. Вважаю, що політики, які використовують фізичну силу, роблять це через своє політичне безсилля. На цю тему вже чув жарти: «Якщо Віталій Кличко піде до парламенту, він там буде найсильнішим політиком». Хочу, щоб це залишалося тільки жартами.
(З чату на сайті «Українська правда»)
Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ
— про стосунки з дружиною:
— Здали ми недавно дітей в оренду батькам і пішли з кумами та дружиною на танці. О першій годині після півночі. Танцюємо ми активно, красиво, як мені здається, збоку. А хтось шепоче кумові: «Що він (Луценко) робить? Він же себе спалить!» Той відповідає: «Він же з дружиною!» «Та, — каже, — з дружиною так не танцюють...»
(З інтерв'ю газеті «Сегодня»)
Олександр Мороз, лідер Соцпартії
— про те, чи співає він пісню «Ой мороз, мороз»:
— Ця пісня складна у виконанні. Коли її співають майстерно, на кілька голосів, мені подобається. Шкода, що частіше її співають в стані, коли звучить «шумел камыш».
(З чату на сайті «Українська правда»)
«У Оксани Караванської колекція була присвячена УПА?» — перепитала я після показу в перший день UFW в кількох людей. «Не знаю, а чому ти так вирішила?» — відповідав дехто. «Щоб не було зайвих запитань, я хочу чітко сказати: моя колекція присвячена Українській Повстанській армії, — це були перші слова Караванської на пресконференції після показу. — У моді стиль «мілітарі», а на якому ж іще матеріалі його можна зробити в Україні?» >>
Приводом для нашого інтерв'ю стала розгромна стаття в «УМ» під назвою «О панно Інно, панно Інно», яка вийшла на початку травня і викривала всі недоліки національного відбору на конкурс «Міс Всесвіт». Проводили його канал «Інтер» і найвідоміша учасниця конкурсів краси від України Олександра Ніколаєнко, а переможницею стала 20-річна Інна Цимбалюк — тендітна модель, студентка Поплавського, скромна дівчина, дочка заможних батьків. Рецензію журналіста «УМ» на цей проект юристи каналу «Інтер» назвали «замовною статтею», яку підготували й оплатили конкуренти пані Ніколаєнко. До речi, батьки Сашi читають «УМ», а в Iнни за нашою газетою регулярно слiдкує бабуcя. Хоча в нашої газети й гадки не було, що матеріал можна сприймати в такому світлі. Погодившись подати думку «протилежної сторони» на життя-буття вітчизняних красунь, ми запросили Сашу та Інну в редакцію, де й поспілкувалися на різноманітні теми. Вийшло, здається, цікаво, місцями навіть гостро й ексклюзивно. Чи були дівчата цілковито щирими — судіть самі. І враховуйте при цьому, що в індустрії конкурсів краси та в модельному бізнесі — свої канони. І хай там як, а 23 липня ми всі вболіватимемо за скромну худорляву панну Інну, яку — вже натреновану й підготовлену — повезе на конкурс «Міс Всесвіт» у Лос-Анджелес її сувора «дуенья», ненабагато старша панна Олександра... >>
Василь Кощинець став першим цивільним керівником загальноукраїнської «колючки» трохи менше року тому. Його досить важко застати в робочому кабінеті, адже весь час він або перевіряє виправні установи i спілкується із засудженими, або проводить численні наради, конференції, колегії. Він залюбки радиться з іноземними колегами, які після зміни керівництва країни відвідують Україну значно частіше. Особливо ту її частину, яку суспільство ніби й не помічає, бо вона знаходиться за високими парканами i бачить небо через клітину грат. А тим часом закриті установи якось непомітно стали відкритiшими, як для громадськості, так i для міжнародних експертів. Не робить таємниць з того, що відбувається на «зоні», i сам пан Кощинець. Тим більше, що лише за півроку йому вдалося дізнатися про справжній стан речей у кожній установі. Про всi ці «таємниці» він розповів у ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій». >>
«Ця виставка готувалася до Різдва вже не вперше, — розповідає Василь Васильович. — Через конкурсний відбір пройшли роботи майже двох тисяч засуджених. Тут ви бачите 260 унікальних робіт різного жанру — різьблення по дереву, чеканки, картини, ікони, які вже високо оцінили мистецтвознавці і представники церков. Деякі засуджені після звільнення навіть стали професійними іконописцями». >>
Перше, що приємно вражає в Міністерство культури і туризму — вільний вхід, тепер в кабінети державних чиновників від культури можна потрапити без перепон — охоронець не заборонить вам переступити поріг Франка, 3. «Ще хочу встигнути зробити пандус для інвалідів», — каже нинішній міністр Ігор Ліховий. У «відкритості» міністерства є й одна приватна історія — навесні минулого року нинішнього міністра Ігоря Ліхового охорона не пропустила в установу, хоча він і домовлявся про зустріч із Оксаною Білозір. Пікет працівників цирків у той день завадив зустрічі з пані міністром і народній артистці України Раїсі Недашківській. «У нас навіть є така історична фотографія», — каже пан Ліховий. До речі, стосунки з цією установою у нинішнього міністра непрості — два роки тому культурне начальство звільнило його з посади генерального директора Нацiонального шевченкiвського заповiдника в Каневi, через суд він поновився, але осад і таке інше...
«Що перевезли в новий кабінет?» — запитую для початку розмови у мiнiстра культури i туризму. «Ось фотографію син зробив цікаву — бюст Шевченка і поруч комп'ютер, і картини Івана Марчука. Але це не мої, він дав, щоб повисіли, прикрасили ці стіни». Поза диктофоном Ігор Дмитрович сказав ще таку фразу: для мене було дуже важливим, коли я погоджувався стати міністром, що ми «однієї крові», як у «Мауглі», з цими людьми: з Президентом, Прем'єр-міністром ми говоримо однією мовою. Цікаво й те, що «однієї крові» з міністром виявилися і його діти, донька — фахівець із музейної справи, син вчиться на спеціальності «економіка культурних установ» в Унiверситетi культури. >>
У статусі головного міліціонера України Юрій Луценко прийшов на зустріч із журналістами «УМ» уже вдруге. Але це інтерв'ю особливе одразу за кількома ознаками. По-перше, після набуття чинності політреформи урядовці набрали нової ваги. По-друге, на носі вибори, і керівникові МВС є що розповісти про їх обставини та цікавих «фігурантів». По-третє, на чолі Міністерства внутрішніх справ Луценко стоїть уже рівно рік, тож є привід підбити деякі підсумки. Двогодинна розмова, за словами самого міністра, пролетіла, мов одна мить. «Польовому командирові» Майдану, веселунові й баляндраснику Юрію Луценку здалося, що цього разу i він, i «УМівці» мало жартували. Висновок: пан Юрій за рік помітно змінився — він сам визнає, що вже майже став міліціонером. Тож і журналісти «допитують» його з «пристрастієм», як фахівця, а не як колишнього колегу. >>
