Хто-хто у пункті живе?

26.01.2006
Хто-хто у пункті живе?

Обмінники заманюють привабливим курсом, перед яким не встоїть навіть пенсіонер зі своїми кільканадцятьма «зеленими». (Івана БОЙКА.)

      Напади на пункти обміну назавжди залишаться в минулому, а міліція ніколи не займатиметься походеньками валютних злодіїв. Принаймні того, мабуть, прагнули ті, хто зажадав, аби обмінники нарешті почали працювати у комфортніших і безпечніших умовах. Ідеться про зміни до Положення про вимоги щодо технічного стану та організації охорони приміщень банків України, які було затверджено постановою НБУ від 12 серпня минулого року. Отож Нацбанк дбає про те, щоб при обміні валюти не траплялося ніяких інцидентів.«УМ» уже повідомляла, що, згідно з цією постановою, пункти обміну мають бути розташовані лише у приміщеннях уповноваженого банку та небанківської установи, або, якщо вони розташовані за їх межами — то в приміщеннях будівель. Такі вимоги розповсюджуються на всі пункти обміну як банківських установ, так і їхніх агентів, а також на пункти обміну небанківських установ.

      Урешті-решт, того вимагає здоровий глузд. Людина, яка прийшла в обмінник, не повинна тремтіти за долю свої кревних, а касир, у свою чергу, не повинен відчувати себе незахищеним перед вторгненням злодіїв. І саме такий підхід до справи демонструє валютне законодавство багатьох країн. Там валютно-обмінні операції здійснюються у відповідно обладнаних приміщеннях, які забезпечують охорону валютних цінностей та безпеку життя як касирів, так і клієнтів. Скажімо, в Росії існують вимоги щодо пунктів обміну — тримати їх мають право лише банківські установи. Водночас у Польщі пункти обміну відкриваються лише небанківськими установами, які зареєстровано центральним банком. При цьому такі пункти обміну мають бути розташовані у будівлі; касир і клієнт мають перебувати в окремих приміщеннях.

      Не в кожному українському обміннику клієнт почувався безпечно. За інформацією прес-служб Нацбанку, до якої «УМ» звернулася за роз'ясненням, тло, на якому розквітали порушення, було цілком достатнім, щоб впливати на загальну картину. У грудні минулого року кількість зареєстрованих у територіальних управліннях НБУ пунктів обміну становила 1995, із них 1073 — пункти обміну агентів; 467 — було розташовано поза приміщеннями будівель. До того ж, з-поміж останніх було 297 пунктів обміну агентів.Раніше Міністерство внутрішніх справ України повідомляло про напади, внаслідок яких сталося каліцтво або смерть працівників пунктів обміну валюти. На цю інформацію неможливо було не відреагувати. Тим більше що останнім часом, як зазначає прес-служба НБУ, до якої «УМ» звернулася за коментарем, значно збільшилася кількість звернень громадян на неналежне обслуговування пунктами обміну, що працюють на підставі агентських угод, при здійсненні ними валютно-обмінних операцій.

      «Введення вищезазначених норм справді призведе до зменшення кількості пунктів обміну, зокрема тих, що працюють на підставі агентських угод, але це не позначиться негативно на можливості населення проводити обмін готівкових валют, — наголошує прес-служба Нацбанку, — оскільки на території України існує розгалужена мережа уповноважених банків та небанківських установ, філій та відділень, в касах яких також здійснюються валютно-обмінні операції. Причому частина цих установ працює з подовженим графіком роботи, а також у вихідні та святкові дні».

      Нагадаємо, Положення НБУ щодо обмінних пунктів набирає чинності з 26 березня 2006 року.