А караван іде?

11.01.2006
А караван іде?

Тепер Юлiя Тимошенко задоволена? (УНІАН.)

      Мабуть, якби це був не газ, знайшлося б щось інше. Коли в розпалі передвиборча кампанія, тема для гарячих дебатів завжди знаходиться. Але ніде правди діти — з газом нашим політикам таки пощастило. Бо такого благодатного поля для критики влади і, що головне, тривалого самопіару (і влади, й опозиції) ще пошукати. Отже, шоу триває: «газова війна», нібито скінчившись (чи надовго?) на міждержавному рівні, знайшла своє продовження на внутрішньополітичному «ринку» України. Попит породжує пропозицію: електорат чекає пояснень, і він їх отримує. Поки що, як виглядає, потенційні виборці у своєму ставленні до розв'язки «газового конфлікту» поділилися на тих, хто вважає підписану угоду тріумфом України, і тих, хто розцінює її як нищівну поразку, приблизно порівну. Що навіть дивно, з огляду на те, як активно взялася «годувати» народ роз'ясненнями «різнокольорова» опозиція і як без ентузіазму видає інформацію про те, що ж там насправді підписали в ніч на 4 січня «Газпром» із «Нафтогазом», «помаранчева» влада...

«Корупція, зрада, скандал!»

      Нестримний виступ Юлії Тимошенко, розпочавшись перед Різдвяними святами, триває й досі. Як уже повідомляла «УМ», 5 січня Юлія Володимирівна провела прес-конференцію на «газову» тему, де вщент розгромила українських підписантів угоди про постачання російського газу. Розгромила не голослівно, а базуючись на оприлюдненому нею ж документі — ксерокопію тексту цієї самої угоди фактично з рук леді Ю. міг отримати кожен бажаючий. Щоправда, з тим же успіхом аналогічний текст можна було отримати на годину раніше — за годину до Тимошенко прес-конференцію на ту саму тему (і навіть у тому самому залі) проводила інша політична діва, лідерка партії «Віче» Інна Богословська. Пані Інна також продемонструвала журналістам угоду «Нафтогазу» й «Газпрому» (а хтось іще скаржиться на непрозорість російсько-українських «газових» перемовин!), заявила, що цей договір «завдав істотної шкоди економічним і геополітичним інтересам України», й від імені свого «Віча» вимагала відставки міністра палива і енергетики Івана Плачкова та голови правління НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка. «Ми маємо скандал, у порівнянні з яким скандал щодо корупції, щодо відставки уряду Юлії Тимошенко — просто ніщо», — не втрималася від згадки імені своєї «суперниці» у змаганні на звання «політичної леді номер один» Богословська.

      Однак, незважаючи на політичні таланти Інни Германівни, до «номера один» вона все-таки не дотягує — чи то артистизму замало, чи то харизми бракує, а може, коси... Так чи інакше, суспільний резонанс від прес-конференції наступної леді виявився значно гучнішим. Юлія Тимошенко назвала угоду, підписану Олексієм Івченком, керівником «Газпрому» Олексієм Міллером і представниками третьої сторони, «Росукренерго», панами Пальчиковим і Чуйченком («Такі прізвища коли-небудь узагалі на слуху у вас були? Вони тепер будуть відповідальні повністю за національну безпеку України в секторі забезпечення газом»), «зрадою національних інтересів України». І попередила, що внаслідок підписання цього документа наша держава може взагалі позбутися газотранспортної системи, частину якої нібито було передбачено («в усних домовленостях») вкласти в «Росукренерго».

      За словами пані Юлі, компанія «Росукренерго», яка є «напівкримінальною структурою», зараз набирає кредити, щоб пізніше заявити про своє банкрутство і неплатоспроможність і розрахуватися за кредитами газотранспортною системою України. Тимошенко заявила, що в Україні «діє мегакорупційна схема, яка має найвищий політичний дах», і наголосила: її політична сила звертатиметься до Служби безпеки з вимогою розслідувати, хто є засновником «кримінального «Росукренерго». Лідерка блоку свого імені й сама назвала кілька прізвищ: колишнього голову «Нафтогазу» Юрія Бойка та тодішнього його першого заступника (збереженого на своїй посаді й нинішньою владою) Ігоря Вороніна. Ну і, звісно, не обійшлося без згадки міжнародного «авторитета» Семена Могилевича: «Вже тільки лінивий не знає, що ця людина має відношення до того, що відбувається практично з нашою системою постачання природного газу. І ви знаєте, що була така картина Рєпіна, де козаки пишуть листа турецькому султану, то в нас тепер можна зробити іншу картину: Івченко пише угоду про здачу газової системи Могилевичу. Це непогана картина буде, і вона теж заслуговує на увагу».

      За словами Юлії Тимошенко, угода про вирішення газової кризи свідчить про те, що «насправді через посередництво «Росукренерго» таки прийняли ціну газу від Росії 230 доларів за тис. куб. м, причому ця ціна абсолютно не зафіксована на якийсь період. Вона буде потім визначатися за формулою, яка не надана в цьому документі, і ми не застраховані від того, що через кілька місяців ця ціна буде спонтанно підніматися». При цьому, наголосила Юлія Володимирівна, згідно з цим договором, ціна на транзит російського газу українською територією зафіксована на 5 років як незмінна.

      Словом, усе погано. Але вихід є — забути про клятий документ, як про страшний сон. Лідерка БЮТ подає до суду скаргу для скасування угоди між «Нафтогазом України» та «Газпромом» як неправомірної. І планує звернутися до Генпрокуратури з проханням порушити кримінальні справи проти голови «Нафтогазу України» Івченка та міністра палива й енергетики Плачкова. Від Верховної Ради фракція БЮТ вимагатиме відправити обох цих посадовців у відставку і створити парламентську слідчу комісію з «газового» питання. І, нарешті, Тимошенко та її сила звернуться до Стокгольмського арбітражного суду, «щоб забезпечити стабільне постачання російського газу». Адже, як наголосила пані Юля, «у нас на 1 січня 2006 року існували всі міждержавні угоди, які забезпечували до 1 січня 2010 року постачання в Україну російського природного газу як плату за транзит по ціні 50 доларів за тисячу кубічних метрів», тому «нічого не потрібно було підписувати взагалі — вже все було підписано».

«А на себе подивитись?..»

      Подібні заяви з вуст «жінки з косою» лунали й після Різдва — зокрема, позавчора в ефірі «5-го каналу», з візитом на який Юлії Володимирівни навіть виник певний скандал — напередодні її туди нібито не пустили, пославшись на технічні проблеми, потім прес-служба БЮТ видала з цього приводу гнівну заяву, потім — таки пустили. Виставивши, хоч і в телефонному режимі, опонента: Олексія Івченка. Пан Олексій, вислухавши чергові звинувачення пані Юлі, за словом у кишеню не ліз і знайшов найкращий аргумент у стилі «сама така» — у свою чергу звинуватив Тимошенко в намаганні нелегально ввести посередника на постачання туркменського газу в Україну. Мовляв, іще в червні, перебуваючи на посаді Прем'єра, Юлія Володимирівна намагалася укласти відповідний міждержавний контракт з Туркменістаном, але «Нафтогаз України» відмовився його утвердити. Йдеться про міжнародну компанію «Ітеру», яку лобіювала Тимошенко як транзитера туркменського газу через територію Узбекистану, Казахстану і Росії до України. Алаверди: Івченко назвав цю «симпатію» екс-Прем'єрки до «Ітери» «підставою держави України і зрадою її національних інтересів». А та критика, яка лунає на адресу «Нафтогазу» та інших «профільних» високопосадовців зараз — це, мовляв, просто хтось дуже хоче використати ситуацію у своїх політичних інтересах.

«Кабала від «старшого брата»

      Той факт, що опозицією бути легко, а владою — важко, вже давно ні для кого (і особливо для нової влади — вчорашньої опозиції) не секрет. Адже опозицій може бути багато, а влада, принаймні виконавча, таки одна. Але якщо від учорашніх і, хочеться вірити, завтрашніх соратників чути деякі закиди прикро, бо ж єднатися таки треба, то від вічних опонентів — навіть приємно. Що більше «гавкають», то далі йде караван, як співається у добре відомій усім «майданівцям» пісні. От і Партія регіонів на чолі зі своїм лідером, який так призвичаївся «по-президентському» вітати Україну зі святами, що скоро «на автоматі», мабуть, привітає і з днем Соборності, навряд чи когось здивувала, видавши чергову заяву у стилі «фе». От тільки якщо ДО підписання угоди ПРУ істерично закликала уряд і Президента відновити переговори з Росією, бо ж як так — сваритися з братом, сватом і сіамським близнюком, то ПІСЛЯ підписання несподівано виявилося, що все одно все неправильно. Як заявив 14-й номер у списку Партії регіонів, екс-керівник «тіньового» штабу кандидата в президенти Віктора Януковича, колишній віце-прем'єр у його уряді та, за прикрим непорозумінням, і досі (незважаючи на півторарічне сумісництво) голова Комітету Верховної Ради з питань ПЕК Андрій Клюєв, підписаний «Нафтогазом» договір є «кабальним». А далі — все те саме: і про посередника, і про ціну, встановлену тільки до 1 липня тощо. Усе це, за словами пана Клюєва, означатиме «крах української економіки». А документ, підписаний у ніч на 4 січня в Москві, «міг стати наслідком або некомпетентності тих, хто вів переговори, або початком задуму, що ставить метою провокацію економічного колапсу в Україні».

Сам же лідер «синьо-білої» опозиції Янукович, перебуваючи на зустрічі з виборцями в місті Димитрове на Донеччині (де став почесним громадянином), здивував заявою, що його сила «не задоволена підходами Росії». Але при цьому, услід за Юлією Тимошенко, аналогічно заявив, що його фракція у Верховній Раді вимагатиме поставити питання «про відповідальність уряду перед українським народом».

* * *

      Озвався і зниклий було з поля зору преси Олександр Зінченко. Вже після свят лідер Партії патріотичних сил свого імені заявив, що вважає домовленості між Україною та Росією в газовій сфері «трагічною подією в історії енергетичної незалежності України». «Газовий контракт в існуючому вигляді є великою поразкою, а не перемогою України», — вважає Зінченко і теж закликає негайно призупинити дію договору.

АПЕТИТИ

Після України «Газпром» узявся за Європу

      Як заявив офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов, концерн збирається підвищити середню європейську ціну на експортований газ до 250 доларів за тисячу кубометрів, повідомляє «Комерсант».

      Однак деякі європейські країни вкрай незадоволені такими намірами Росії. Наприклад, Болгарія, відстоюючи свої інтереси, відмовила Росії у перегляді газових домовленостей, що, за відповідною угодою повинні діяти до 2010 року (болгари закуповують переважну частину російського газу по 83 долари за тисячу кубометрів). Проти підвищення цін з 80 до 160 доларів за тисячу «кубів» стійко виступає і Молдова. Незадоволені високими цінами на російський газ румуни: міністр фінансів Румунії нагадав, що посередники свого часу відмовилися від закупівлі газу по 250 доларів і тепер державі доведеться до 2030 року закуповувати блакитне паливо по 270—285 доларів. Туреччина також висловила протест проти підвищення ціни газу до 273 доларів за тисячу кубометрів і розглядає можливість звернення до міжнародного арбітражу, якщо не вдасться домовитися з Росією про зниження вартості її газу. А тим часом деякі інші держави Європи шукають альтернативні російським джерела газопостачання. Скажімо, Угорщина разом з іншими країнами планує закуповувати середньоазійський газ через Туреччину й Австрію, а також спільно з Хорватією, Словаччиною, Австрією та Словенією обговорює проект будівництва трубопроводу для поставок стисненого газу з Близького Сходу і Північної Африки.

БУРКУН

ГАЗават по-українськи: мочи своїх, аби чужі боялися!

      Коли в нормальних — читай цивілізованих — країнах відбуваються вибори, тамтешні мешканці, йдучи на дільниці голосувати, не обдумують «на всяк випадок» шляхи втечі за кордон, не складають подумки заповіти, обмірковуючи безболісніші шляхи самогубства, й не запасаються «шмайсерами» для походу на барикади. Адже яким би не був результат їхнього, хай і доленосного для суб'єктів виборчого процесу, голосування, він у жодному разі не загрожуватиме суверенітету держави та її національним інтересам. Бо вони, національні інтереси, для всіх політичних сил — від радикально правих до кардинально лівих — понад усе.

      Хтозна, коли й чи настануть ті часи, коли до цивілізованості доростуть і наші політики. Можливо, це ніколи не світить нашим «червоним» та «синьо-білим» у їхньому нинішньому вигляді, але до цього ми вже звикли. Прикро й не хочеться звикати до того, що заради власного політичного піару радо «мочать» одне одного «помаранчеві» — ті, на кого ми так сподівалися. Можна звинувачувати Президента в тому, що замість займатися «газовими проблемами» він їде до Івано-Франківська займатися різьбою по дереву (до речi, вже пiсля того,  як було забезпечено пiдготовку до розв'язання цих проблем), можна від кінчиків наманікюрених нігтів до кінчика накладної коси палати від обурення діями свого наступника в «пригрітому» було кріслі, можна чхати на «спільних» виборців, які розриваються навпіл, аби ще більше сподобатися «своїм»...

      Але як потім єднатися?

ДО РЕЧІ

      У «Газпромі» заявляють про неприпустимість будь-яких відхилень від умов газового контракту, підписаного Україною. «Хотів би нагадати, що зверстано і підписано контракт, який за ціновими параметрами й обсягами закриває весь необхідний баланс України. Будь-які відхилення від цього контракту неможливі. І у випадку однобічних дій вони призведуть тільки до одного результату: збоїв у постачанні енергосировини в Україну, — цитує офіційного представника «Газпрому» Сергія Купріянова агенція «Інтерфакс-Україна». — Російська сторона має намір виконувати всі взяті на себе зобов'язання, погоджені з українською стороною, і сподівається на таке ж відповідальне ставлення до виконання підписаних документів з боку наших партнерів».

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>