Європа задоволена, але не заспокоєна

05.01.2006

      Оскільки Росія з Україною таки домовилися, Європа може зітхнути з полегшенням. Не так через те, що тепер не треба переживати за «свій» газ — чи дійде він з України в належному обсязі і вчасно, як через те, що принаймні на даний момент «затяті сусіди» обійдуться без посередника. Бо мирити Москву з Києвом — це й ворогові не побажаєш, а «ситий Захід» узагалі до таких нервів не пристосований.

      Однак незважаючи на те, що ні Україна, ні Росія не змогли взяти участь у засіданні Координаційної газової групи Європейської комісії, яке було заплановане на вчора у Брюсселі, воно таки відбулося. У наших делегацій були поважні причини: готувалися до підписання міждержавних документів про постачання газу, — і європейці вирішили за їхньої відсутності «перемити кісточки» обом. Зрештою, однаково головною метою засідання виконавчого органу Європейського Союзу, яке проходило під головуванням Єврокомісара з енергетики Андріса Пібалгса на рівні технічних експертів, було з'ясувати причини виникнення кризової ситуації і виробити дії, спрямовані на посилення безпеки в енергетичному секторі.

      Як заявив перед початком засідання міністр економіки Австрії (яка з нового року головує в ЄС) Мартін Бартенштайн, Євросоюз вітає укладення договору між Росією і Україною про постачання газу, але, як і раніше, хоче обговорити питання забезпечення газових поставок з Росії до Європи. Мовляв, хоча це питання вже не таке термінове, менш важливим воно від того не стає. Також енергетичні експерти ЄС планували обговорити збитки, заподіяні країнам Євросоюзу скороченням російських поставок, та обсяги споживання газу в Європі і можливості його зберігання.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>