Світлий розум і хоробре серце Джеймса Мейса

      «Любіть Україну» — так називається славетний вірш Володимира Сосюри, який у радянські часи був поетичним маніфестом патріотизму нескореної нації. Сьогодні ми хочемо сказати: любіть Україну так, як любив її Джеймс Мейс! Нехай ніхто не сприйме це за образу, але цей американець, в якого від народження не було ані краплі української крові, любив Україну сильніше, ніж багато українців. Великий правдолюб, він пройнявся нашим болем як власним...

      Редакція «УМ» пропонує відзначити титанічну працю Джеймса Мейса — великого патріота України й видатного гуманіста кінця ХХ — початку ХХІ століть — орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня за інтелектуальний подвиг, самовідданість і мужність, виявлені у боротьбі за українську справу.

      Це — не пишномовні слова. Ми без жодних вагань називаємо те, що зробив за своє недовге життя Джеймс Мейс, інтелектуальним подвигом. Він розповів світові про найстрахітливішу трагедію, якої зазнали наші батьки й прадіди, — Великий голод 1932-1933 років. Першим не тільки назвав цей прояв сучасного варварства актом геноциду проти української нації, а й неспростовно це обгрунтував. Як виконавчий директор американської конгресово-президентської Комісії з дослідження голоду в Україні (і не тільки в цій ролі) розкрив засліпленому радянською пропагандою Заходу правду про Голодомор. Саме завдяки йому моторошна правда дійшла й до України, де слово «Голодомор» упродовж п'яти з половиною десятиліть було під забороною.

      Джеймс Мейс присвятив Україні усе своє свідоме життя. Десять років поспіль він був рідкісним гостем в Америці, жив і невтомно працював на прибраній Батьківщині, в Києві.

      «...Хто ми такі, що з нами сталося, чому це сталося саме з нами й куди ми йдемо?» — запитував він у статті «Земля на крові». Мейс постійно шукав відповіді на запитання, що краяли його душу. Він цілковито ідентифікував себе з Україною і став українцем за покликом серця. Як великий Тарас, він заповідав поховати його «на Вкраїні милій». Нині прах його покоїться на Байковому цвинтарі.

      Мужність, виявлена Джеймсом Мейсом у боротьбі за українську справу, вдарила по ньому бумерангом. Кинувши на початку 1990-х років сміливий виклик потужній тоді комуністичній системі й прихильним до неї впливовим ліберальним колам Заходу, він зазнав подвійних жорстоких ударів. У Сполучених Штатах українофоби публічно звинувачували Мейса в тому, нібито він під машкарою пошуку історичної правди виправдовує «нацистських колаборантів», і Джеймс змушений був залишити країну, в якій народився і виріс. В Україні, куди він переїхав, перевертні-безбатченки морально цькували Джеймса Мейса й вимагали, щоб він повернувся в Америку.

      За щиру любов до України й українців йому довелося заплатити дорогу ціну. Та в споконвічному двобої між Добром і Злом він завжди був незламним, сміливим Лицарем в обороні української справи.

      Найкращою нагодою для вшанування Джеймса Мейса є День пам'яті жертв Голодомору й політичних репресій, що припав цього року на 26 листопада.

      Вічна слава Джеймсові Мейсу.

Колектив «України молодої».

      P.S. Редакція «УМ» закликає читачів і громадськість  підтримати нашу акцію, мета якої — відзначити діяльність справжнього патріота України Джеймса Мейса орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня (посмертно).

      Відгуки надсилайте за електронною адресою редакції ([email protected]) або звичайною поштою (редакція газети «Україна молода», просп. Перемоги, 50, Київ, 03047), з поміткою «Акція «УМ».