«Меморандум не виллється в союз. Це пакт про ненапад»

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

             — Із призначенням Єханурова гострота кризи значною мірою знята. Але залишаються два фактори, які будуть грати на нестабільність. По-перше, це передвиборча кампанія. По-друге, слабкість президентської влади. Останні події засвідчили, що така слабкість є. Бо домовитись — не означає отримати додаткові важелі. Це значить піти на поступки. І це були домовленості не з позиції сили, а скоріше з позиції слабкості та невизначеності. Політичні сили — опозиційні, радикально опозиційні — будуть на цьому грати. Власне, під час голосування вони вже зіграли на цій слабкості. Вони виторгували все, що могли: це і декларація з Януковичем, і вимоги, які вони ставили. Важливе з них — політична реформа таки набуває чинності з 2006 року. А це означає, що і Президенту, і владі треба готуватися до життя після реформи. Вони мають визначитися, якою має бути президентська влада і політика.

      Сам меморандум між Ющенком і Януковичем, на моє переконання, не виллється в союз. Це пакт про ненапад. Він свідчить, що Партія регіонів претендує на нішу лояльної опозиції і респектабельної сили. Бо зрозуміло, що опозиційних радикалів бізнесове середовище не дуже любить. Тим більше що для «Регіонів» важливо не дати Юлії Тимошенко розвивати свої політичні ресурси. Тому якраз на «фішці» стабільності і зійшлися Ющенко і Партія регіонів. Як відреагують на це люди? Думаю, або ніяк, або будуть не в захваті. Хоча вже треба усвідомити, що після цієї кризи і розколу помаранчевої команди політика мас поступається місцем політиці еліт. Знову елітні домовленості, пакти стають основним інструментом політичної гри. А це, звісно, може скласти додаткові «очки» для зневіри і постреволюційної апатії.

Володимир Полохало, шеф-редактор журналу «Політична думка»:

             — Сьогодні ми говоримо про стратегічну, політичну, тактичну співпрацю між колишніми кандидатами у президенти — Ющенком і Януковичем. Важко сказати, у що вона виллється. Для цього треба прочитати документ, підписаний між ними. Але цей меморандум є свідченням союзу. Підписавшись під меморандумом, Ющенко пообіцяв, що не буде переслідувань, не буде дій, спрямованих на бізнесові інтереси найбільших угруповань і так далі. Думаю, цей союз багатьом прихильникам і Ющенка, і Януковича не сподобається. Ці два політики символізували з одного боку демократизм, з іншого — авторитаризм, європейський і проросійський вектор тощо. Це означає, що знову змішається Схід і Захід, бізнес і влада. Думаю, частина людей, які стояли на Майдані, сприймуть це як зраду.

      Я не думаю, що цей союз ситуативний. Бо не може бути сумісним, скажімо, диктаторський режим і демократія. Звичайно, є ціна компромісу. І якби перед країною стояла загроза нападу, зовнішньої агресії, ішлося про виживання країни, тоді можна було б об'єднуватися. А коли йдеться про урядову або ж політичну кризу, то це надто велика ціна. Це вдарить по Президентові. Бо виходить, що всім правоохоронцям треба вибачатися за політичні репресії, треба говорити, що фальсифікацій не було (бо деякі «регіонали» кажуть, що в документі зафіксована амністія членів виборчих дільниць), не було закликів до сепаратизму, виходить, що все це було у «віртуалі». Тобто з цієї ситуації можна було вийти з меншими втратами. На мій погляд, союз із колишніми опонентами — найбільша помилка Віктора Ющенка. У кожного політика є помилки. Просто є ті, яких громадяни не пробачають.

Опитував Володимир СЕМКІВ.