Дегазація плюс утилізація

22.09.2005

      Подейкують, після відомої «історичної» і водночас істеричної промови про «американські валянки» це взуття невідомі регулярно надсилають в посилках та бандеролях на донецьку адресу балакучої дружини екс-кандидата в президенти. І коли нещодавно обласний центр відвідала солідна делегація — понад два десятки членів Конгресу США, — хтось пустив чутку, що заокеанські гості привезли Януковичам «іменні» валянки...

      Утім подібні чутки не мали під собою жодних підстав, бо конгресмени хоч i прибули не з порожніми руками — Донеччина отримала грант на півмільйона доларів на розробку так званого «метанового проекту». Відповідну угоду про це й підписали керівник області Вадим Чупрун та Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джон Хербст.

      Кошти планується використати для розробки технічно-економічного проекту переробки шахтного вибухонебезпечного газу, що неодноразово ставав причиною страшних підземних трагедій. Досі підхід до метану важко було назвати господарським — щорічно вітчизняні вугільні підприємства викидали в атмосферу понад 2 мільярди кубічних метрів і тільки 4 відсотки газу використовували в промисловості. А ось американці, у яких, до речі, запаси вибухонебезпечного метану менші, ніж в Україні в 7,5 раза, вже мають значно більший досвід використання його в «мирних» цілях.  

      «З допомогою нового проекту, — переконаний Джон Хербст, — планується зменшити залежність України від імпортного палива, підвищити безпеку праці шахтарів та поліпшити екологію Донецького регіону».

      Але американська делегація переймалася в Донецьку не тільки метаном, а й вибухівкою іншого плану. Тому гості відвідали i Донецький казенний завод хімічних виробів, де відбувається утилізація надлишків боєприпасів. Ще три десятиліття тому на згаданому підприємстві виготовляли снаряди, а останні десять років їх, навпаки, утилізують. Причому досить солідними темпами — тут переробляють 80 відсотків всього озброєння в державі, що підлягає знищенню. Потужності заводу дозволяють знешкоджувати тут до 35 тисяч тонн щороку, однак через відсутність фінансування цей показник зменшується майже вдвічі.

      «До кінця року, — ділиться планами директор заводу Микола Потапчук, — ми плануємо утилізувати близько 20 тисяч тонн боєприпасів... Якщо й далі будемо працювати такими ж темпами, то утилізація займе майже 75 років. Хіба таке можна допустити? Потрібно пришвидшити цей процес втричі».

      Фахівці заводу переконані, що за фінансової допомоги та при підтримці інших заводів змогли б утилізувати обсяги боєприпасів та зброї за 30 років. Донеччани могли допомогти уникнути трагедій на військових складах в Артемівську та Новобогданівці. Як розповідають тутешні зброярі, лінія утилізації тоді саме простоювала. Однак до них звернулися по допомогу вже після того, як боєприпаси почали вибухати.

      Прикметно, що казенний завод уже напрацював певний міжнародний досвід. Позаминулого року за підтримки НАТО тут впоралися з ліквідацією близько 400 тисяч мін. Нині ж тут готові працювати в рамках міжнародного проекту, розрахованого на 12 років, в ході якого планується виділити на утилізацію боєприпасів понад 20 мільйонів євро. За цей час в Україні буде знешкоджено півтора мільйона одиниць легкої зброї та 133 тисячі тонн боєприпасів.

      Головним «спонсором» є американці, і конгрес США вже схвалив цей проект. Нині ж заокеанські партнери визначаються з тими підприємствами, які спроможні ефективно впоратися з цим завданням. І судячи із їхніх слів, Донецький казенний завод хімічних виробів справив на них добре враження. Щоправда, поки все залежить не тільки від донеччан.

      «Сполучені Штати вже виділили 2,1 мільйона доларів для здійснення першої фази проекту, — каже сенатор Річард Лугар. — Наші партнери по НАТО — ще додатково 1,1 мільйона доларів. Тепер процедура до початку проекту залежить від тих рішень, які затвердить Верховна Рада... У першу чергу, ми наполягаємо на тому, аби український уряд позбавив ці грошові потоки від оподаткування».

      Що ж — шанси Донецького казенного заводу хімічних виробів отримати оті згадані кошти для утилізації надлишків вітчизняних боєприпасів дуже високі. Принаймні конгресмени високо оцінили технічні можливості підприємства. Не виключено, що в майбутньому донеччани можуть отримати замовлення і на ліквідацію зброї НАТО.

 

  • У бiй проти москалiв... веде Суворов?

    Частини та з’єднання Збройних сил України досі не мають назв і символів, пов’язаних з українською історією та її національними й військово-історичними традиціями. >>

  • «Викликаємо вогонь на себе!»

    Смерть, яка могла стати його смертю, Володимир Муляр тепер бачить часто — запис відеосюжету горезвісного російського каналу «Анна ньюс» він скачав собі у смартфон як пам’ять про пекло, пережите на трасі Бахмутка. В другій половині жовтня 2014 року саме тут була найгарячіша точка АТО — легендарний 32-й блокпост, крайній форпост українських Збройних сил, що на два тижні опинився в оточенні терористів. >>

  • Призов по-київськи

    Тим, хто в непростих умовах став до зброї рік тому, потрібна заміна. Саме з цією метою військові комісаріати виконують нові завдання з комплектування Збройних сил України та інших військових формувань. Цими днями завершується перший етап четвертої черги часткової мобілізації. >>

  • Героїзм кіборга «Динамо»

    Олексій Дурмасенко, боєць 93-ї окремої механізованої бригади, став відомим за тиждень до своєї смерті, коли дав інтерв’ю «Радіо «Свобода» під час приїзду до рідного Києва в короткострокову відпустку. Перед тим 25-річний солдат із позивним «Динамо» пройшов бойове хрещення як «кіборг»: упродовж 12 діб захищав Донецький аеропорт, цей «український Сталінград Донбасу». >>

  • Ешелон свідомих

    Не на схід, а на захід відбув позавчора з Києва ешелон із першою командою мобілізованих у рамках першої в цьому році черги мобілізації. «Будуть і наступні відправки, але кожна — спочатку в навчальні центри, а не в АТО. Усі мобілізовані проходитимуть через навчання. Від 30 до 45 діб триватиме бойове злагодження», — пояснює Віталій Чекаленко, комісар Дарницького районного військового комісаріату. >>

  • Ордени старлея Коли

    Його позивний — Кола. Донедавна він полюбляв цей напій. Тепер не п’є — не може. Бо в Маріуполі в блокаді, коли вже не було води, довелося не раз на колі «мівіну» запарювати... >>