Аліну Гросу так хочеться за старою пам'яттю називати маленькою зірочкою. Проте роки чернівецького дівчати на естраді варті поваги багатьох уже досвідчених і визнаних поп-дів. Адже половину свого життя Алінка на сцені. Дарма, що цих років зараз тільки вісім. Насичені вони (роки) «під зав'язку». Останнє досягнення Алінки — кліп на пісню Руслана Квинти та Віталія Куровського «Човник», знятий недавно Андрієм Новосьоловим (режисер) та Максимом Осадчим (оператор). Це вже другий потужний прорив української маленької співачки на російському просторі. Першим був кліп-пісня «Беспризорный мальчишка», де одну з головних ролей зіграв онук Алли Борисівни Пугачової і, відповідно, син зоряного подружжя Крістіни Орбакайте та Володимира Преснякова — Нікіта.
Тепер родзинкою музичного відео стала одна з наймодніших актрис Росії «баришня-селянка» Олена Корикова. Спеціально для Аліниного кліпу Корикова зробила паузу в зйомках 120-серійного мега-серіалу «Бідна Настя», де грає головну роль, та приїхала до Києва з Петербурга просто зі знімального майданчика. Майже добу душевна компанія працювала в приміщенні «Укртелефільму» — з дев'ятої ранку до п'ятої ранку наступного дня. В кліпі немає жодного натяку ні на човник, ні на плавання у ньому. Дія відбувається в готелі. Аліна з друзями спостерігають за романом головної героїні (Олени Корикової) та її коханого (на цю роль традиційно запросили юнака з модельного агентства). Діти — як янголятка, дарма що без крилець, але здіймаються у повітря у найнесподіваніші моменти. Для перестраховки на такі польоти запросили учнів естрадно-циркового училища. Для самої Аліни теж хотіли запросити дублершу. Але дівчина заявила категорично: «Я завжди все роблю сама — тож якщо треба, сама і полечу!». Тож її, як і інших дітей, прив'язували на спеціальні канати і піднімали в повітря (причому неодноразово). «Це зовсім не страшно, навіть весело!» — поділилася потім враженнями юна співачка.
Спеціально для зйомок «Човника» Аліні пошили два нових костюми: небесно-блакитну спідничку з блузочкою зі вставками з коричневої шкіри та яскраво-червоний брючний костюм з модно прошнурованими швами.
Єдине, шкода, що черговий крок до підкорення шоу-бізнесового олімпу Росії робиться за правилами гри сусідів. Аліна, яка говорить і співає українською, заговорила і заспівала російською. Але ж, судячи з досвіду «ВВ», «Океану Ельзи», «Скрябіна», там прекрасно розуміють українську. До того ж на російському ринку достатньо своїх, місцевих, «маленьких і звьоздних». Торуючи шлях за власними правилами гри, Алінка могла б стати перлинкою, яка своєю рідною мовою стала б ще яскравішою особистістю з-поміж тамтешніх юних спiвачок.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
