Так — за допомогою котушки — налагоджували зв’язок мiж Майданом i Ющенком. (Фото Володимира СТАДНИКА.)
Певним парадоксом є те, що, спостерігаючи позитивні зрушення в Україні загалом (їх відзначають 49% опитаних), лише третина опитаних каже, що покращення ситуації в країні торкнулося їх особисто. Натомість аж 55% українців не відчули щодо себе ніяких змін, а 16% опитаних заявили про погіршення ситуації як в Україні, так і у своєму житті. Попри це — очевидно, ще перебуваючи під впливом обіцянок на Майдані, — наш народ довіряє керівництву країни. Діалог між народом та владою учасники опитування оцінюють на «трійку», але тільки 16% пояснюють це небажанням чиновників звертати увагу на проблеми людей. Значно більше людей — 42% — вбачають тут перешкоду в бюрократичній системі, а 32% — у недосконалому законодавстві. Цікаво, що аж 20% опитаних звинувачують у відсутності діалогу сам народ, який не проявляє громадських ініціатив.
До речі, сама «Пора» перед позавчорашньою презентацією журналістам результатів опитування зіткнулася з повним нерозумінням та небажанням вести діалог представників нової влади — тієї самої, за яку «Пора» боролася під час помаранчевої революції. Правоохоронці, які патрулюють на Майдані, намагалися вигнати «пористів» з-під монумента Незалежності, де ті зібралися. «Ви не маєте права тут стояти з плакатами! Мені ваша заявка на акцію нічого не говорить. Це охороняємий об'єкт! Ідіть звідси хоч би під фонтан», — сказав черговий зміни, не бажаючи представитися. На фотографів, які знімкували сварку, міліціонер гримав не менше: охоронця порядку відверто дратувало, що він став об'єктом фотозйомок. «Пористам» довелося довго цитувати міліціонеру витяги з різних законів та Конституції, а також обіцяти, що «коли Луценко побачить його фотографію в інтернеті, йому буде дуже цікаво».
Повернемося до цифр. За даними опитування, найкращим способом впливати на дії влади третина українців вважає вуличні масові акції (26%) та революцію (3%). На думку активістів «Пори», нову владу має насторожити така готовність людей до крайніх методів тиску.
Аби попередити «помаранчевого» Президента про «вуличну» загрозу і розповісти про реальну картину щодо настроїв людей та їхнє невдовлення відсутністю позитивних змін (бо, на думку «пористів», підлеглі-бюрократи ніколи не розкажуть Ющенку повної правди про ситуацію в країні і не покритикують його), «Пора» попрямувала одразу до Секретаріату Президента. Акцію назвали «З Майдану на Банкову». «Громадянські соціологи» охрестили себе помічниками Віктора Ющенка — мовляв, вони допомагатимуть йому дізнаватися правду про реалії життя українців, тобто стануть посередниками між владою і народом. Зокрема, «пористи» мають намір робити в Києві схожі опитування щотижня.
Утім Президент не зміг оцінити благочинних намірів «пористів», бо мав у цей день зустрічі з громадськістю Сумщини. Натомість біля відомого голубого паркана, який виконує подвійну функцію, в тому числі обороняє Секретаріат від нашестя зайвих пікетників, відбулася майже протокольна зустріч із заступником держсекретаря Іваном Васюником. Той подякував за принесені у великій коробці заповнені анкети соцопитування, дещо здивувався цифрі 55% щодо відсутності змін у житті українців і висловив готовність співпрацювати з «Порою».
Щоб владна верхівка не забувала про свої слова одразу після подібних зустрічей та обіцянок, до вищезгаданого паркана «пористи» прив'язали помаранчеву нитку, яка тягнулася із самого майдану Незалежності, де був закріплений її другий кінець. Також «вічні революціонери» передали Президентові велике помаранчеве полотнище з написаними побажаннями, зібраними кілька хвилин тому на Майдані. В основному перехожі писали: «Хочемо жити краще!».
«Нічого в країні не змінилося. У нас у місті хліб та інші продукти дорожчі, ніж у Києві!» — поскаржився «УМ» безробітний херсонець Віктор Міщенко, підписавшись на полотні «Самий хорошый і самый нищий Херсон!».
Пенсіонерка з Києва Лариса Полякова висунула цілу низку претензій до нової влади, за яку вона стояла на Майдані. Зокрема, як пані Лариса розповіла «Україні молодій», від збільшення пенсій прибуток у неї не зростає, бо ціни теж ростуть. Бажає вона Ющенкові і швидших темпів роботи, а саме — пошвидше доводити до кінця розпочаті ним кроки. «І зі злодюгами тими потрібно пошвидше розібратися, щоб люди знали, що вони за це зло, яке зробили для народу, поплатилися!» — натякає на попередню владу жінка.
Висуваючи одну за одною претензії, усі додавали: «Однак ми ще маємо надію на краще». «Ще мало часу минуло, треба почекати», — сказала й жінка-двірник, яка з насупленим виразом обличчя лезом здирала з глянцевої поверхні кам'яних оздоблень майдану Незалежності наклейки вже іншої «Пори» («жовтої») зі списком «нечистоплотних» осіб у новій владі. «Ця «Пора» взагалі совість утратила. У нас у селі на дзвіниці церкви чорною фарбою написали «Пора», — злісно додала прибиральниця.
На запитання «УМ», скільки ще часу люди готові сподіватися на серйозні позитивні зрушення в країні і коли може луснути їхнє терпіння, «сторонні» учасники акції здебільшого знизували плечима. Що ж, кредит довіри, даний владі на Майдані, ще чинний. Вочевидь, щоб він протримався якомога довше, представники владної верхівки як заповідь мусять сприйняти один із написів на вищезгаданому полотнищі: «Слухай людей, які тебе обирали!».
А помаранчевої нитки, яка з'єднала «оборонний мур» Секретаріату Президента й Майдан, через пару годин уже не було. Однак «пористи» з цього трагедії не роблять і, як і більшість українців, продовжують сподіватися на розвиток діалогу. Зокрема, сьогодні в них запланована в СП зустріч на тему розробки концепції розвитку співпраці громади та влади.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
