«Хелп мі!» — гукає «Київська Русь»

01.07.2005

      Сприймаючи піняві й агоністичні побрехеньки наших сусідів стосовно «політичних репресій» в Україні, згадується дитячий віршик: «Цапеня, немов німе. Цапеня — ні «бе», ні «ме». Але це ще добре було, якби те цапеня, чи пак старий бородатий цаписько, та й не «мекав». Бо ж верещить, аж барабанні перетинки лускають, та ще й закликає свою громадськість «проявить журналистскую солидарность с гонимыми (так і хочеться написати «голімими») коллегами». Цю зворушливо-цинічну заяву оприлюднив на сайті tv.net Віталій Солодовников з подачі www.from-ua.com. Так і тягне зацитувати цю «рускую пургу» цілком, попри розуміння, що, пардон, забагато честі. Хоч як це прикро визнавати, але все частіше в нашому житті трапляються випадки, коли правді не віриться, а брехня сприймається за чисту монету. Такі «розклади» особливо стосуються назв телеканалів, які просто варто тлумачити навпаки, як от «Україна» чи, скажімо, «Київська Русь», які сьогодні, слід розуміти, представляють (три «ха-ха») «опозицію». ТРК «Київська Русь», як вважає принаймні її прес-служба, виявляється, є «першим на пострадянському просторі не лише соціальним, а й православним телеканалом (...)», який має «принципову позицію на захист канонічного православ'я в Україні» і «заважає планам влади щодо відторгнення Української православної церкви від Московського патріархату і створення істинної квазіправославної так званої «Української помісної церкви». Подібні божевільні марення можна було б цитувати й цитувати, життєрадісно при цьому регочучи, якби... не було так сумно. Адже це не «Вечірні калиханкі» загальних білоруських улюбленців Саші і Сірожи, а «сурйозні», так би мовити, заявочки. Прес-служба каналу разом із названим вище сайтом палко закликає... Державну Думу Росії втрутитись у «хохляцкій бєспрєдєл»  і розібратися з питанням «свободи слова і свободи совісті в Україні». Так і хочеться зауважити: Панове! Виїздити з України можна цілком вільно з усіма «опозиційними» каналами і лаврськими братчиками вкупі. Але Печерську лавру до російської Державної Думи навряд чи вдасться перетягнути.

      Тим часом наші інші сусіди — латиші — з Росією не радяться. Депутати латвійського парламенту вирішили, що їхні гарячі хлопці при «тєлєку» більше не куритимуть (наче якісь москалі). Сейм Латвії прийняв Закон «Про обмеження реалізації, реклами та вживання тютюнових виробів». До того ж сусіди вводять заборону на продаж друкованих видань, що рекламують цигарки, якщо ті часописи видаються за межами ЄС. Найбільше заборона стосується саме російських популярних видань.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>