Саме так, з любов'ю, прес-центр Української національної асамблеї назвав свого начальника Едуарда Коваленка, відреагувавши факсом на першу публікацію «УМ» про його арешт. З усіх трьох К. Едіку найгірше — ще 20 травня столичні правоохоронці затримали прихильника неофашизму, одного з олов'яних солдатиків Банкової-2004, після допиту на Володимирській. Його підозрюють в організації масових заворушень 30 квітня 2005 року під будинком київської мерії. Це, звісно, не організація маніфестацій під фашистською символікою, якою Коваленко пробував «підтримувати» кандидата Віктора Ющенка в ході минулорічної виборчої кампанії, забезпечуючи відповідну телекартинку есдеківським каналам, та все ж... Як то кажуть, дострибався. Лідерові УНА Коваленку пред'явили обвинувачення за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України — «Хуліганство, скоєне групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом». Отже, у разі доведення його вини провокатору «світить» до 4-5 років «колючки». А з урахуванням, що у справі він проходить як організатор, можливо, й більше.
Нагадаємо, що 30 квітня близько п'ятої ранку на учасників пікету проти політики столичної міськради було вчинено напад: невідомі молодики організовано розгромили п'ять наметів і побили «помаранчевих» протестантів. Як припускають окремі ЗМІ, за це Коваленку обіцяли сприяння в отриманні офісу для своєї партії в центрі столиці. I не виключено, що обіцянку вже виконано — з травня «штаб» УНА переїхав на Шовковичну,11 (це навпроти того самого будинку на престижних Липках, в якому раніше Асамблею розміщувала АП Медведчука). I хоча це лише версія, але...
Едіку, мабуть, це вже ні до чого. Осиротіло без лідера виглядає i сайт партії (www.una.org.ua), остання новина на якому датована 18 травнем. Як повідомили «УМ» в УНА, зараз триває досудове слідство, на час якого Коваленка, судячи з усього, затримають під вартою. В Українській національній асамблеї — партії фактично без членів — відкидають можливість того, що семеро нападників на намети під мерією, яких притягнули до відповідальності разом із Коваленком, є активістами УНА.
Читачам «УМ» відомо, що Едуард Коваленко пробував оголосити за гратами слідчого ізолятора політичне голодування. Але продовжувати його не забажав — вочевидь, через безперспективність (чи то вважає свою фігуру й так ідеальною). До того ж на нарах Едік «париться» вже понад місяць, а на волі мало хто згадує про нього взагалі, не кажучи вже про його раціон. Можна припустити, що «відмова від їжі» була лише черговою спробою попіаритися, що так до душі політичним артистам. Одразу після арешту «вождя» купка хлопців під прапорами УНА на Хрещатику, зазначимо, заявляли про початок... «політичного обжирання» на знак протесту.
Тут потрібно наголосити на тому, що, говорячи про політичні репресії, ані Коваленко, ані його «паства» не мають на увазі команду Президента та власне Ющенка, а лише «політичні сили, які прагнуть спаплюжити імідж нової влади». Тобто лідер УНА вперто продовжує виставляти себе «помічником» і «однодумцем» Віктора Ющенка, хоча рівень провокації, звісно, вже не той, що в 2004-му. Ну хто, скажімо, помітив заяви й пікети «коваленківців», спрямовані проти кримських татар у день річниці їх депортації?
Поки що у правоохоронців не виникає до пана Коваленка інших питань, окрім цьогорічного «побоїща» на Хрещатику, 26. Хоча можна було б згадати і фашистський марш центром Києва із символікою СС минулого літа, і інші факельні походи купленої за 30—40 гривень студентської молоді в стилі «третього Рейху»... Не випадково ж у ході виборів Віктор Ющенко вимагав зупинити діяльність Коваленка, але тодішній владі провокатори були потрібні.
Значно краще за Коваленка почувається інший любитель «небезкоштовних провокацій» Дмитро Корчинський. Хоча i його життя зараз не цукор. «Вусатий нянь» ультрарадикальної партії «Братство» вже не проповідує в маси з «ящика» i не отримує гонорарів за телепроекти «Проте» й «Подвійний доказ». От «нескладуха»: революція мас, вічним апологетом якої був Дмитро, пройшла без нього, революційні зміни зачепили і ЗМІ, тож із телекілерством довелося зав'язати.
Корчинський «ішов у президенти» хоч і відверто «по-технічному», та все ж гонорово — приїздив реєструватися у ЦВК на орендованому броньовичку, у рекламних роликах бив «бухгалтера» Ющенка ногами, набрав у першому турі аж 0,17 відсотка голосів... Зайве нагадувати про стійкий зв'язок Дмитра Олександровича з Віктором Володимировичем (того, що до 2005 року верховодив на Банковій). Але і на виборах-2004, і перед виборами-2006 місія, відведена панові Корчинському, — забезпечувати підтримку Вікторові Федоровичу. Тепер головний «братан» розпрощався з броньовиком, пересівши натомість на... імпортний автобус. Останнім часом саме цей вид транспорту, прикрашений гаслами «Братство» за красиву Україну!» та «За податкову революцію!», стає трибуною Корча та його братії. Їх важко не почути, адже на даху автобуса встановлено близько півтора десятка потужних колонок (ефір хоч і не як у «Студії «1+1», та все ж...). Як правило, подібні «виходи в люди» відбуваються під час спільних акцій новітньої «блакитно-трояндової» опозиції. Наприклад, червоні стяги «Братства» з ликом Ісуса можна було побачити під будівлею Печерського суду, коли там розглядали справу Колесникова; під час акцій протесту «януковців» у день старту «Євробачення»; у наметовому містечку «блакитних» навпроти Кабміну тощо.
Крім того, Корчинський уже встиг стати однією з голів маргінального опозиційного «дракона» — поруч із Наталкою Вітренко і Тарасом Чорноволом. Подейкують, якщо Дмитро буде слухняним, може збутися його заповітна мрія — екс-провідника УНА-УНСО та «Щита Батьківщини» візьмуть на прохідне місце у список блоку «регіоналів», і Корч нарешті стане членом парламенту. Зів'яньте, лаври Жириновського!
Аби показати свою вагу, нині «братки» Корчинського часто виступають і з самостійною «розважальною програмою». То наметовий табір на Майдані встановлять «проти оподаткування», до того ж із музикою й танцями, в тому числі на даху свого автобуса. То, на відміну від колеги Коваленка, не порозганяють пікетувальників мерії, а навпаки, самі попротестують на Хрещатику, 36. Вимоги — скажімо, дати нові квартири мешканцям гуртожитку по вул. Нижньоюрківська, 4. Це з нещодавнього. Також існує припущення, що восени Корчинський поповнив лави «Братства» скінхедами, i перші побиті цього року темношкорі іноземці — їхніх рук справа. Мета провокації — підірвати міжнародний імідж нової влади.
А найочевидніша «хуліганка» «бійців» Корчинського сталася біля Центральної виборчої комісії 23 вересня 2004 року. Нагадаємо, що тоді близько 60 «братків» на чолі із самим Дмитром проривалися до ЦВК і ледь не годину творили там «бєспрєдел», зокрема, побили кількох охоронців, нібито для того, щоб дати можливість обирати Президента України нашим діаспорянам у Придністров'ї. Справжній сенс того штурму збагнути було неважко: за тиждень до виборів потрібно було дати підстави для посиленої охорони Центрвиборчкому, розв'язати руки міліції для силових дій проти реальної опозиції. Влада Кучми—Януковича—Медведчука заплющила очі на «подвиги» «корчинців» — порушену кримінальну справу за статтею 293 («групове порушення громадського порядку») закрили за вказівкою з Банкової. Але нове керівництво МВС у травні цього року звернулося до провідних каналів із проханням надати відеоматеріали вересневих подій. Слідство у справі поновлено, і над Дмитром Корчинським, який звик завжди виходити сухим із води, нависла певна загроза. У МВС не коментують, наскільки слідство у «справі «Братства» просунулося за місяць. Щодо самого Корча, то він закликав телеканали не надавати міліції відеоматеріали, бо це, мовляв, буде чистої води «стукацтвом».
До речі, офіс обігрітого колишньою владою «Братства», як і УНА, також розташований у престижному Печерському районі столиці — навпроти Верховної Ради, по вулиці Грушевського, 16 (раніше Дмитро сидів теж неподалік від центру, але все ж не так «круто»). Сам Корчинський називає елітне місце «кварталом з сумнівною репутацією». А територію в радіусі кількох кілометрів навколо Печерських пагорбів його хлопці мітять рекламою партійного сайту www.bratstvo.info. Сайт, до речі, якісний, постійно оновлюваний. Серед останніх новин — «Земельне братство» Корчинського з відомим дніпропетровським підприємцем Балашовим.
На відміну від двох попередніх героїв публікації — досі партійних лідерів, Роман Козак уже не є головою своєї партії («Організації українських націоналістів в Україні»). Цей персонаж відомий нам за участю в масованій передвиборчій рекламі під «гаслом» «Пане Ющенко! Ваша дружина — американка!». І хоча найманий маргінал з Івано-Франківщини принишк ще після першого туру виборів-2004, виявляється навколо нього й зараз відбувається чимало цікавого.
Те, що Козака виключили з лав ОУН рішенням конференції ще 18 вересня (!) минулого року, аж ніяк не завадило йому до самих виборів паплюжити Віктора Ющенка від імені «українських націоналістів». На політичну рекламу пан Роман мав право як кандидат у президенти, а гроші у спонсорів були. Намагання оунівців відкликати кандидатуру Козака з перегонів завершилося побиттям активістів i знищенням документів про виключення «провідника» з партії. До речі, Козака висували в президенти лише... 30 зацікавлених замість сотень делегатів Великого збору. Уродженець с. Болотня Перемишлянського району Львівської області, нагадаємо, посів почесне передостаннє місце з 0,02 відсотка здобутих голосів.
Але це в минулому. Цікаве інше: Роман Козак, виявляється, зараз працює... в уряді Тимошенко! Про це «УМ» розповів в.о. голови ОУН Віталій Цапович. Самі оунівці дізналися про причетність Козака до нової влади після інциденту в центрі Києва, на Майдані, 11 червня цього року. Пан Роман хуліганив сам, бо «бійців», як у Корчинського чи Коваленка, в нього немає. Приводом стало те, що біля Головпошти вільно продаються останні примірники оунівської газети «Нескорена нація». У деяких числах часопису Романа Козака критикували дуже дошкульно, наводили факти його фінансування Януковичем i Клюєвим тощо. Бойовий Козак налетів на продавців i, погрожуючи газовим пістолетом, намагався забрати газети, деякі встиг порвати. До сутички підійшов наряд міліції, але екс-кандидат у президенти «відмазався» посвідченням держслужбовця із Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
Коли оунівці копнули глибше, виявилося, що документ не підроблений: провокатор з ери Кучми — Януковича дійсно зберіг у Мінприроди посаду заступника начальника Держінспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. На державну службу пана Козака було призначено постановою №880 уряду Януковича від 9 липня 2004 року — саме на початку виборчих перегонів. Чи комфортно «нашоукраїнцеві» Ігнатенку мати в Мінекології такого «лісничого», як Козак? Мабуть, ні. Ще наприкінці березня міністерство направило на верхні рівні Кабміну подання на звільнення телепровокатора через недостатню кваліфікацію i неправдиво вказані анкетні дані, але пан Роман і досі ходить на урядову роботу. Тож у плані просування свого офісу на печерську верхотуру Козак навіть випереджає Коваленка й Корчинського.
Щоправда, останніми днями настрій провокаторові з уряду народної довіри дещо зіпсував пікет ОУН на Урицького, 35 під гаслом «За Україну без політичних провокаторів!». Гарні слова. Дай Боже, доживемо до таких часів.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
