(Миколи ЛАЗАРЕНКА.)
«З чого будемо починати — з доброго чи поганого?» — поцікавився Президент. Учасники наради з головами обласних державних адміністрацій за підсумками ста днів роботи (хоча цей рубіж насправді перейдено вже з місяць тому) напружилися. У «губернаторів», більшість із яких і без того нагадувала учнів на іспиті в доброї вчительки, яка, втім, безжалісно може вліпити «пару», після згадки про ймовірне «погане» трохи витяглися обличчя. Сяючим залишався тільки голова Закарпаття Віктор Балога, який уже збагнув, що «добре» — це саме до нього. Втілювалося воно в привітно усміхненій Вірі Іванівні, яка тримала напоготові букет у червоних тонах. Тож почалося засідання таки з приємності — зустрівшись «на нейтральній території» (так Віктор Ющенко охрестив клаптик підлоги біля стіни, до якої обом Вікторам довелося добиратися з протилежних кінців величезного круглого столу), закарпатський «губернатор» приймав привітання Президента з днем народження.
На цьому урочиста частина наради була вичерпана й почалася робота. Але неприємне (воно ж «погане») знову відкладалося на потім, бо почав своє «вступне слово» Ющенко з компліментів новій владі, тобто всім присутнім. «Це велика радість, що ми сьогодні в одному колі, як одна команда, говоритимемо про командну роботу», — констатував Президент перед тим, як розповісти про успіхи цієї команди в соціальній сфері й окреслити основні завдання на перспективу. Що відповідали на це обласнi керiвники, якими планами на майбутнє ділилися присутні в залі урядовці й кому врешті-решт дісталося від Президента «на горіхи», журналісти, які в прес-центрі СП спостерігали за нарадою у прямому ефірі, вже не почули — трансляцію «обрубали» й залишок засідання оголосили закритим.
Перетворившись на секретаріат, колишня Адміністрація Президента принаймні поки що так і не спромоглася перейняти у своєї попередниці чи не єдину позитивну рису — ідеальну організованість. Тому, підійшовши на 8-му годину ранку до «чорного входу» в огороджений комунальними парканами секретаріат, журналісти не плекали особливої надії на те, що захід, як було заанонсовано напередодні з настійливим проханням прийти не пізніше, ніж на 8.30, розпочнеться о 9-й.
Анітрохи не здивувавшись повідомленню про те, що нараду таки перенесено на півтори години, невиспані представники ЗМІ розважалися переглядом трансляції порожнього поки що залу з круглим столом, слухаючи нарікання прибиральниць — ті ніяк не могли «розійтися» з важкими стільцями, під якими застрягали швабри. Пояснивши, що затримка пов'язана з очікуванням деяких учасників наради, які ще добираються до Києва, а також із підготовкою запропонованого Президентом до підписання Меморандуму між урядом і парламентом щодо деяких суперечливих «приватизаційних» питань, люб'язні працівники прес-центру розпорядилися принести журналістам кави-чаю й пообіцяли по завершенню наради віддати їм «на розтерзання» всіх «губернаторів» чи міністрів, яких удасться зловити перш, ніж ті встигнуть утекти.
Підвищивши свій IQ (зал із прибиральницями «вимкнули», замінивши трансляцією телеканалу «Діскавері») інформацією про історію гармат, кругообіг води в природі та тонкощами харчового раціону риби-буркуна, журналісти розбрелися по навколишніх коридорах такої зловісної колись АП — «ловити» урядовців і голів облдержадміністрацій, які були вже десь на підході.
Принагідно спав на думку ще один висновок: хоча певний розгардіяш в оновленому СП все ще спостерігається, зате яка душевна атмосфера! Хоча, можливо, так здалося тільки представникам колишньої опозиційної преси, котрі в попередньому варіанті Адміністрації почувалися незваними гістьми.
«Ідуть, ідуть, хапайте!» — збуджений заклик молоденької журналістки стосувався голосів у коридорі. Тривога виявилася хибною — замість довгоочікуваних «VIPів» у коридорі з'явилися двійко чи то сантехніків, чи то інших представників обслуговуючого персоналу. Згодом честі бути переплутаними з можновладцями удостоювалися ще з десяток клерків — у кожного, хто з'являвся з боку входу, прискіпливо втуплювалося кілька пар очей. Це кореспонденти регіональної преси намагалися ідентифікувати мало знайомі обличчя нової влади. «Свого-то я впізнаю, а більше, крім Турчинова, нікого й не знаю», — бідкався хтось. «О, ти свого, а я свого — уже двох знаємо!» — раділа поруч колега з іншого регіону.
Але «губернатори», які радо обнімалися й цілувалися, ніби сто років один одного не бачили, були не надто налаштовані на спілкування з пресою — як «своєю», тобто з власного регіону, так і «чужою». Не знали сердешні, що представники ЗМІ вже «поділили», хто кого «триматиме» «після всього», аби не розбіглися. Втім, скажімо, «губернатора» Київської області Євгена Жовтяка така перспектива анітрохи не злякала. Як старих друзів, зустрів «акул пера й мікрофона» і колишній (та чого там гріха таїти — й нинішній, позаяк депутатського мандата він ще не склав) член комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Юрій Артеменко, він же — голова Запорізької обладміністрації. Заклопотаний і весь із себе дуже таємний, як і належить керівникові спецслужби, пробіг голова СБУ Олександр Турчинов. Як завжди, впевнений у собі й собою ж задоволений, проплив Генпрокурор Святослав Піскун. Але, побачивши кореспондентку «УМ», загальмував: «Україна молода»! Ну як же я можу... (мабуть, пройти повз без особливих знаків уваги. — Авт.) Це ж єдина газета, яка про мене добре пише!» — розплився в посмішці головний прокурор України, тиснучи руку авторові цих рядків. Оскільки далеко не всі (включно зі мною) зрозуміли, серйозно він чи іронізує, Піскун порадив: «Почитайте!» й попрямував далі.
Але найбільше оплесків зірвав київський мер-«губернатор» Олександр Омельченко. З'явившись чомусь зовсім не з того боку, звідки заходили всі інші, якийсь підозріло щасливий як для ранку Олександр Олександрович не тільки зупинився перед журналістським гуртом, а й радо почав фотографуватися із симпатичними дівчатами. Це, судячи з усього, дезорієнтувало столичного голову остаточно, і він упевнено попрямував у протилежний від зали засідань бік. На веселе журналістське «Олександре Олександровичу, ви не туди пішли» й дружній сміх зреагував суворо-дружнім: «Що це за «хі-хі«?!», чим остаточно розвеселив аудиторію.
У доброму гуморі журналісти, яких у «святая святих» не пускали (мовляв, уявіть собі, в такій малій кімнаті зібралися уряд плюс «губернатори» плюс Президент — куди ж іще вас утиснути?), потяглися до прес-центру. Дивитися відновлену «картинку» з круглим столом, за яким уже весело перемовлялися трійко віце-прем'єрів (Роман Безсмертний щось активно пояснював на пальцях Олегові Рибачуку й Миколі Томенку, з мікрофонів щодві секунди долинало слово «бюджет») й у чомусь переконував присутніх секретар РНБОУ Петро Порошенко.
Після урочистої частини Президент іще раз нагадав усім, що «Майдан нас зобов'язував» і «ми повинні виправдати довіру людей». Розповів, що завдяки старанням нової влади покращилося становище соціально незахищених людей — «від дитинки й до пенсіонера, кожному з яких я сьогодні зможу чесно дивитися в очі». Але це, звісно, тільки початок — за словами Президента, перед владою наразі стоїть завдання підвищити зарплати працівникам у галузі культури, освіти і науки. Влада «цілком свідома» того, що різке підвищення соціальних виплат може негативно впливати на макроекономіку, запевнив Президент. І було очевидно, що становище того самого пенсіонера, дитинки-сироти та інших знедолених і ображених попередньою владою його справді турбує до глибини душі. Як і становище людей із особливими потребами, тобто інвалідів. Ющенко навіть зобов'язав усіх обласних керівників подбати про те, щоб кожен інвалід міг вільно потрапити як до них у кабінет, так і в супермаркет, перейти дорогу тощо. Словом, до 1 жовтня в усіх офісах та інших установах мають бути «доріжки для заїзду інвалідів».
Дуже обурює Президента складна процедура всиновлення дітей-сиріт, яка іноді триває понад 5 років. «По-секрету» Віктор Андрійович розповів, що ті люди, які повинні займатися «розв'язанням цих проблем» замість цього «по різних каналах» пропонують Президентові (!) по 2 мільйони доларів за те, аби залишити на чолі певної області певного керівника місцевого підрозділу СБУ.
Або земля. Україні треба розвиватися й розбудовуватися, бо з кожним роком зростає потреба в житлі, а у нас для відведення земельної ділянки під будівництво треба пройти через справжнє пекло різних довідок і дозволів! (У цьому місці аудиторія прес-центру порадила всім, у кого виникають такі проблеми, звертатися до Київради — там швидко «організують» відведення потрібної ділянки, особливо якщо вона розташована в заповідній або парковій зоні).Зокрема, «наїхав» Президент і на тих чиновників, які розпоряджаються землею, що її просять виділити на будівництво церков. «От у Києві, я чув, 10 років ділянку для церкви не можуть виділити», — гнівно зазначив глава держави. Підхопився Олександр Омельченко, спробувавши обуритися: мовляв, 37 церков збудували, а їм ще мало?! Але був посаджений на місце суворим: «Це не обговорюється — це факт. А про те, що деякі земельні відведення в Києві викликають дуже багато запитань, говорити якраз треба».
Окрім того, Президент повідомив, що планує підписати указ щодо перегляду державних стандартів, «щоб ми, коли завозимо залізобетонні конструкції, не просили ветеринарну службу дати висновок, чи можна їх завозити. Або якісь інші парадокси» та особисто перевірити роботу соціальних фондів. Ці установи, ресурси яких оцінюють у 12 мільярдів гривень, повинні фінансувати «винятково незаможних людей», а не чиновників, наголосив Ющенко. «А ми з вами будемо ходити у відпустку за зароблені гроші», — сказав він, звертаючись до регіональних керівників. І одразу порадував: «Це я так кажу — ви-то все одно у відпустку не підете».
А на найцікавішому місці, коли Президент попросив голову СБУ Турчинова зачитати список із близько 200 фірм, які порушували процедуру відшкодування ПДВ (унаслідок чого державний бюджет втратив близько 5 мільярдів, і на суму
3 млрд. 500 млн. грн. правоохоронці вже збираються порушувати кримінальні справи), трансляцію вимкнули. Бо далі — це вже справді «по-секрету». Пресі такі речі знати ні до чого...
Усіх цікавило, чому на нараді не було Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Розгадка виявилася простою: «Юлія Володимирівна прилетіла вчора о другій годині ночі (ремарка від Петра Порошенка: «о третій!». — Авт.), а оскільки вона представляє найкращу половину людства, то ми домовилися, що хай вона відпочине», — пояснив Віктор Ющенко. «Старшим» від уряду був перший віце-прем'єр Анатолій Кінах.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
