Такі ЗВИЧАЙні речі

07.06.2005

      Запрошуючи на конференцію «Буття українців», організатори попросили мене прийти в українському одязі. І справді, «цивільних» там дійсно було мало. А якщо зважити, що конференція, як це часто буває, не перетворилася на нудне читання доповідей, а була щедро здобрена виступами фольклорних колективів, школи бойового гопака та виставкою народних умільців, то можна стверджувати, що організаторам — Благодійному фонду пам'яті Юрія Миролюбова й Громадському фонду реконструкції та сприяння збереженню культурної спадщини України — цілком удалося поєднати на цьому заході теорію і практику.

      Власне, теорія на конференції повсякчас зверталася до практики. Те, що відбувалося на майдані Незалежності в листопаді-грудні, нині ми називаємо помаранчевою революцією. А дослідники минувшини вважають, що насправді мало місце всенародне багатомільйонне віче. Як зазначено у відозві учасників конференції до Президента України, Верховної Ради та уряду, завдяки поверненню (хоч на мить) до своєї правічної духовності, яка споконвічно ототожнювалася зі звичаєм, Україна на очах здивованого світу подолала багаторічну кризу, що вилилась у духовну ницість влади. Саме на Майдані в усій красі й силі проявилася національна ідея — жити на своїй землі за своїм Звичаєм. Адже Звичай для наших далеких пращурів був не просто якоюсь рекомендацією для дій — він був способом життя. Бо Звичай для всіх єдиний. У нас зараз, що не закон, то з нього винятки, пільги. У Звичаї цього нема — вимоги до всіх однакові. І покарання — відповідно до порушення, а не залежить від місця, яке порушник займає в суспільстві.

      Щоб повернутися до відродження й впровадження в життя Звичаю — головної зі святинь наших предків, учасники конференції пропонують низку напрацювань. Насамперед — затвердити комплексну концепцію державотворення, в основі якої будуть національна ідея й духовні цінності українців; підготувати умови до введення в країні вічевої представницької системи влади; категорично заборонити продаж земель сільськогосподарського призначення; повернути жінці її справжнє (а не на словах) почесне місце в суспільстві тощо. Принаймні в єдиному учасники конференції праві — щоб об'єднати націю, слід повернутися до минулого, взяти звідти найкраще і культивувати це в суспільстві, лише тоді можемо розраховувати на самобутнє майбутнє.