Інститут національної пам'яті Польщі лишається чи не найзагадковішою структурою, бо хоча він і не є спецслужбою, але має безпосередню справу з державною таємницею, він містить увесь об'єм інформації, що зберігався в архівах польських комуністичних спецслужб. Справжня, а не вигадана, історія Польщі чекає там своїх дослідників. Але, попри багатьох покривджених старою системою, котрі дістали сатисфакцію, дізнавшись, що ж було в течках, які накопала на них політична поліція комуністів, часом трапляються ситуації і малоприємні. Йдеться про силу знання і дилеми моралі: знати і мовчати чи сказати і постраждати?! У подібній історії опинився директор Інституту національної пам'яті Леон Кєрес, який не зміг приховати, що в оточенні Папи Івана Павла II була людина, запідозрена у «стукацтві».
Цей висновок було зроблено на підставі документів, нещодавно отриманих від польських спецслужб. Оприлюднювати прізвища, за законом, директор не мав права. Але польське суспільство компромісів не знає: під громадським тиском Кєрес назвав прізвище отця Конрада Гейма, який нібито «здавав» покійного Івана Павла ІІ. Фінал історії досить сумний, адже польська громадськість, засудивши священика, ще більшому осудові піддала директора інституту, який не мав права оприлюднювати прізвища. У червні мав розпочатись конкурс на посаду директора iнституту, але кандидатура Кєреса не дістала необхідної кількості голосів навіть для заявки для слухання у парламенті.
Кореспондент «України молодої» у Варшаві зустрівся з Леоном Кєресом.