Вік грамотності не завада: важливе з міжнародної онлайн-конференції «Медіаграмотність для людей старшого віку»

29.11.2023
Вік грамотності не завада: важливе з міжнародної онлайн-конференції «Медіаграмотність для людей старшого віку»

Впродовж усіх років, відколи проблема медіаграмотності стала в Україні актуальною, всі потуги на її вирішення в основному були зосереджені на молодіжній аудиторії.

 

Ось і для «України молодої» одним з важливих напрямів роботи останнім часом були поширення та популяризація медіаграмотності серед учнівської та студентської молоді.

 

І ми щиро раді, якщо наші юні читачі, отримавши нові знання, ділитимуться ними зі своїми бабусями та дідусями. Бо, як підтвердив згаданий захід, це дуже важливо не лише для них, а й для всього українського суспільства.

Перша частина конференції була присвячена зарубіжному досвіду навчання медіаграмотності людей поважного віку.

 

А під час другої частини йшлося вже про українські ситуацію та досвід: чи достатньо уваги приділяється у нас щодо медіаграмотності цій віковій групі, які особливості роботи з нею, яких заходів потрібно вжити на державному рівні та рівні інших стейкхолдерів (зацікавлених сторін. — Ред.), на які теми та напрями треба звернути увагу в роботі з цією віковою аудиторією загалом тощо.


Дуже багато цікавих фактів, статистики та висновків прозвучало у виступах Ольги Пасіцельської (Центр медіастудій та журналістики Університету м. Гронінгена, Нідерланди), Оксани Волошенюк (Академія української преси), Валерії Ковтун (Національний проєкт з медіаграмотності «Фільтр» Міністерства культури та інформаційної політики України), Марини Дорош (IREX), Любові Найдьонової (Інститут соціальної та політичної психології НАПН України) та інших спікерів.

 

А виконавча директорка ГО «Український інститут медіа та комунікації» Діана Дуцик презентувала результати комплексного дослідження потреб людей старшого віку (60+) у галузі медіаграмотності, яке проводилося протягом 2023 року в партнерстві з DW Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).


Дослідження включало соціологічне опитування (проведено КМІС з 11 травня по 04 липня 2023 року; опитано 1 тис. 186 респондентів віком від 60 років, які проживають у всіх регіонах України), фокус-групові обговорення (проведено 8 фокус-груп у 8 регіонах України), а також онлайн-опитування та інтерв’ю експертів, представників громадських організацій, які працюють з аудиторією 60+ у сфері медіаграмотності, а також представників донорських та урядових організацій.


«Люди старшої вікової групи (60+) суттєво обмежені в реалізації своїх прав на доступ до інформації та на свободу вираження через низький рівень цифрової та медійної грамотності, — сказала Діана Дуцик у коментарі для «УМ». — Це підтверджує наше дослідження.

 

Адже 36,5% людей старшого віку взагалі не користуються інтернетом. А отже, вони не мають можливості користуватися й усіма онлайн-сервісами, які надає держава (наприклад, «Дія», оплата комунальних послуг онлайн чи приватний сектор, зокрема банківські послуги або онлайн-покупки). Але також вони отримують і менше важливих новин, адже більшість медіа зараз переходять в онлайн.


Загалом у нас трохи більше чверті населення України старшого віку: станом на початок 2023 року Держкомстат зафіксував 10,68 млн пенсіонерів. Це дуже велика цифра. А увага до цих людей, як у держави, так і в громадського сектору, традиційно менша, ніж до молоді, особливо в галузі медіаграмотності.

 

Саме тому ми і наші партнери з Deutsche Welle Akademie вирішили зосередитись на допомозі цій віковій групі в інформаційній сфері. Наше дослідження є основою для розробки навчальних програм для людей старшого віку. Найближчим часом ми будемо розробляти такі програми, а згодом плануємо їх апробацію».


З повним соціологічним дослідженням можна ознайомитися за посиланням.

Відтак далі пропонуємо увазі читачів його головні результати.


Хоча основним джерелом інформації для старшої вікової категорії досі є телебачення, майже половина опитаних користуються смартфоном. При цьому для більшості смартфон — це єдиний пристрій, яким вони користуються для виходу в інтернет.

 

Жінки частіше виходять в інтернет зі смартфона, а чоловіки значно частіше користуються для цього комп’ютером або планшетом. Спостерігається великий розрив між аудиторією 60—69 та 70+ щодо використання інтернету та онлайн-джерел. Аудиторія у містах на півдні та сході країни більше користується онлайн-джерелами, ніж аудиторія у селах та на заході країни.

 

Перегляд новин на смартфоні характеризується епізодичністю, акцентом на швидкість та стислість повідомлень, на слідкування за поточними подіями. Водночас споживання новин на інших пристроях, таких як широкоекранний телевізор, планшет, ноутбук, швидше, асоціюється в респондентів із перегляданням аналітичних передач, із більш поглибленим споживанням медіаконтенту.

 

Також користування лише смартфоном може обмежувати респондентів, особливо старших вікових груп, що мають проблеми із зором, дрібною моторикою тощо.


Медіапрактики та споживання інформації групою респондентів, що (майже) не користуються інтернетом, часто не є автономними. Їхній власний вибір у користуванні медіа, а отже, й обізнаність у поточних подіях значно обмежені технічною інфраструктурою (наявністю електронних пристроїв, каналів інформації або рекомендацій онлайн-агрегаторів та алгоритмів) та колом спілкування (можливостями та бажанням дітей і родичів допомагати їм з користуванням пристроями та інформувати їх).


Більшість учасників дослідження, що користуються інтернетом, поєднують традиційні (переважно телебачення) та онлайн-джерела (переважно Telegram та YouTube) у споживанні новин. Поширена практика безперервного споживання новин може погано позначатися на психологічному здоров’ї респондентів, викликаючи відчуття пригніченості, безсилля, тривоги.

 

З цим пов’язані такі відчуття, як «перевантаження новинами» і потреба у «відпочинку від новин». Ці результати показують, наскільки важливими є навички медіаграмотності не лише для свідомого споживання новин, а й для формування психологічної стійкості під час війни.


Дві третини аудиторії 60+, згідно з результатами національного опитування, користуються пошуковими системами. Проте фокус-групи показують, що багато респондентів шукають інформацію в YouTube, деякі також використовують Facebook та месенджери для пошуку інформації.


Лише незначна кількість респондентів має певні критерії щодо пошуку інформації. Як правило, опитані громадяни поважного віку переглядають джерела від першого і далі, читаючи зміст сайтів, доки не знайдуть інформацію, що їх влаштовує.

 

За результатами фокус-групових обговорень, аудиторія 60+ загалом слабко орієнтується в алгоритмах пошукових платформ та особливостях інтерфейсу пошуковиків і потребує додаткової освіти й набуття навичок пошуку інформації онлайн.

 

Більшість респондентів старшого віку впевнені у своїх навичках відбору та перевірки інформації. При цьому помітна гендерна та регіональна різниця в оцінюванні навичок. Чоловіки вище оцінюють свої навички, ніж жінки.


Респонденти на заході країни більш упевнені у своїх можливостях відрізнити правдиві новини від неправдивих, ніж на півдні та сході. Серед респондентів превалює скептичне ставлення до новин та є поширеними такі практики, як порівняння медіаджерел між собою, споживання новин з різних каналів та джерел інформації й лімітування джерел лише до офіційних каналів.


Серед людей, що низько оцінюють свої навички відбору та перевірки інформації, поширена загальна недовіра до джерел інформації («правди все одно ніхто не скаже»).

 

Також поширені уявлення про споживання новин як практику, що повинна займати дуже багато часу, а ще уявлення про себе як про «просту людину» з обмеженими ресурсами, що не може отримати та правильно зрозуміти інформацію. Такі переконання поглиблюють відчуття безпорадності перед великим потоком інформації.


Порівняно з досить високою оцінкою своїх навичок відбору та перевірки інформації респонденти набагато менше впевнені у своїх технічних навичках користування пристроями та платформами.

 

Опитування показує, що менше половини опитаних громадян володіють базовими навичками користування електронними пристроями та інтернетом. Такі результати говорять про в цілому низький рівень оперування алгоритмами, що потенційно знижує агентність (інший рівень сприйняття та роботи зі знаннями. — Ред.) старших людей, можливість самостійно регулювати свій інформаційний простір.


Також явним є досить низький рівень участі старшого населення у формуванні дискусій у соціальних мережах та створенні онлайн-контенту. Так, майже третина респондентів, що користуються інтернетом, не виконували жодних активних дій онлайн, використовуючи інтернет лише для отримання інформації.

 

Результати опитування показують також помітну регіональну різницю в кількості респондентів, що висловлюють свою думку в інтернеті: на заході респонденти коментують та публікують пости у соціальних мережах, і коментують матеріали на новинних сайтах майже на 10% більше, ніж на сході. Потрібні подальші дослідження, щоб зрозуміти причини такої регіональної різниці.


Одним з важливих винятків у загальній картині низької активності респондентів онлайн є пожертвування грошей, що пояснюється частим поширенням онлайн-зборів на потреби армії та інші волонтерські ініціативи під час війни.

 

Іншим важливим винятком є досить висока кількість респондентів, що пересилали новини родичам, друзям або знайомим. Цілком можливо, що старші люди є основними постачальниками новин у родинних чатах.

 

Відповідно, для інформованого суспільства їхні навички відбору та перевірки інформації є надзвичайно важливими.


Онлайн-банкінг охоплює половину населення старшого віку. Майже 60% громадян старшого віку оплачують комунальні послуги в інтернеті та майже половина користуються своїм банківським рахунком онлайн.

 

Громадяни на сході країни в середньому частіше користуються онлайн-банкінгом, ніж на заході. Чоловіки загалом користуються онлайн-банкінгом частіше, ніж жінки.


Основними причинами небажання користуватися онлайн-послугами респонденти називають нерозуміння, як користуватися цими послугами, та надання переваги живому спілкуванню.

 

При цьому на сході значно більша кількість респондентів зазначають, що не знають, як користуватися онлайн-послугами, ніж на заході.


Окрім банківських додатків та додатку «Дія», більшість учасників дослідження не приділяють уваги встановленню паролів в інтернеті та на своїх електронних пристроях.

 

Натомість вони зазначають, що їм «немає чого приховувати», якщо це не стосується безпосередньо їхньої фінансової безпеки. Однією з причин такого ставлення є поширене переконання, що паролі не є дієвими.

 

По-перше, хакери за бажання можуть зламати будь-яку сторінку, і, по-друге, уся приватна та публічна переписка відслідковується як органами внутрішньої безпеки, так і закордонними шпигунами. Найкращим засобом дотримання безпеки в інтернеті, отже, є самоцензура.


Більше половини респондентів бажають опанувати навички з медіаграмотності або покращувати свої знання. Найпопулярнішими запитами виявилися: вміння платити комунальні послуги онлайн, вміння користуватися додатком «Дія» та вміння користуватися смартфоном і/або комп’ютером.

 

Під час фокус-групових дискусій учасники зазначали, що, оскільки їхні родичі та друзі часто не мають часу або можливості допомогти їм, вони потребують більш комплексного вирішення проблеми. При цьому більшість учасників фокус-груп не чули про можливість відвідувати курси з підвищення медіаграмотності.

 

Світлана БОРИСЕНКО