Проти Залужного мутять двіж: хто задмухує зростання популярності генерала?

21.06.2023
Проти Залужного мутять двіж: хто задмухує зростання популярності генерала?

Генерал Валерій Залужний: «Ми повернемо собі всю Україну».

Близько пів року тому президент Володимир Зеленський та глава його офісу Андрій Єрмак виступали на шпальтах впливових закордонних ЗМІ з певними політичними розкладами.


Скажімо, і в колонці в британському журналі The Economist — Єрмак, і в інтерв’ю американській газеті The New York Times — Зеленський оприлюднили певний план того, як події в Україні мають розвиватись у політичній площині.


Зокрема, як потрібно закінчувати війну? Якими мають бути гарантії безпеки для України? І яким має бути план, що дасть можливість і російському керівництву закінчити цю війну. В озвучених Зеленським тезах для міжнародного співтовариства є досить багато тверезих речей.


Але будь-які оприлюднені плани мають значення і апріорі несуть результат, коли з ними погоджується і протилежна сторона, тобто агресор, якщо він зацікавлений у закінченні війни.

 

А ми ж такого бажання у путіна не спостерігаємо. Як і в самої росії. Ба більше, чимало політичних спостерігачів, котрі спеціалізуються на темі росії, стверджують, що путін останнім часом просто насолоджується війною.


Тому з точки зору планів закінчення війни найважливіше те, що говорив раніше й говорить сьогодні Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.

Нелюба невістка чинної влади

Однак наразі довкола Валерія Залужного розгойдується хвиля негативу. Причому не лише в українських медіа, а й за кордоном.

 

Скажімо, досить авторитетні видання — The New York Times та Politico — опублікували нещодавно статті, в яких із посиланням на авторитетних осіб із зовнішньої розвідки України повідомляється, що Валерій Залужний певною мірою винен у підриві «Північного потоку-2».

 

Сталося це ще у вересні минулого року. Нагадаємо, 27 вересня, напередодні запуску газопроводу до Балтійського моря, вилився газ із російського газопроводу «Північний потік-2».


Експерти з’ясували, що на маршрутах газопроводів «Північний потік» та «Північний потік-2» у Балтійському морі 26 вересня стався вибух техногенного характеру потужністю близько 700 кг у тротиловому еквіваленті.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг назвав інцидент диверсією.


ЗМІ в США та Німеччині провели розслідування аварії на Nord Stream, вбачаючи у них слід проукраїнських сил, проте офіційні особи країн НАТО порадили дочекатися результатів слідства.


25 березня 2023 року німецькі журналісти повідомили, що за декілька днів до диверсій на газопроводах неподалік них перебували російські військові кораблі.


Водночас Данське енергетичне агентство заявило, що об’єктом, який прилягав до газопроводу «Північний потік-2», був порожній морський димовий буй, який не становить жодної безпосередньої загрози для безпеки.
І 28 березня цей об’єкт ліквідували.

Усіх нах...

Відома волонтерка та лікар, котра знає всі фронтові широкі дороги й вузькі стежки ще з 2014 року, Юлія Вотчер вбачає в цькуванні Залужного бажання Банкової посунути його в тінь, аби не відсвічував на сонцесяйних чинних можновладців. Війна війною, а про вибори почали турбуватись усі.


Ось що Юлія Вотчер написала на своїй сторінці у фейсбуці.

 

«Князь Роман великий у труні, як на вертелі, крутиться...
Олександр Охріменко, комбриг 14-ї окремої механізованої бригади, відсторонений, а з ним ще і ще...
Скільки їх, бойових комбригів, комбатів викинуть з поля бою, щоб не заважати Сирському отримувати «перемогу»?!!!
Хіба для всіх це новина?
Для мене ця інформація щойно серце обірвала.
А ми що, мовчимо?!!!!
Як там у нашого «слуги народа»?
Комбриг бойовий — нах-й!
Комбриг вміє думати — нах-й!
Комбриг — патріот — нах-й!
ще двох комбригів — нах-й!

Усіх нах-й, Сирського залишимо, і тоді всі ми нах-й, бо нам там і буде місце, якщо стерпимо!!!».


Щоправда, в погано приховуваному протистоянні вилізає нова неприємна правда й про чинну владу.


Як-от те, що на початку повномасштабного вторгнення у Кабміні пропонували підірвати мости Києва, що з’єднують правий і лівий береги столиці, й лише вольовий опір Залужного урядовим «стратегам» урятував місто від руйнування своїми ж, а мешканців лівого берега — від роз’єднання із західними напрямками зі столиці.


Але саме оцю аналітичну впертість генерала Залужного намагаються нівелювати й обнулити. Уже «кроти» з Генерального штабу в коментарях іноземним ЗМІ у демократичність Залужного як рису керівника не радянського, а нового типу, в його вміння прораховувати ситуації вплітають заслуги лише командирів на місцях.

 

Ми жодним чином не хочемо применшити їхню роль, але важко повірити в те, щоб кожен крок і рішення командирів не вивірялось із головним воєначальником, тим більше в період війни.


Щодо інших найгостріших питань, як-от чому українська ППО неефективно спрацювала під час знаменитого вертолітного десанту на аеродром «Гостомель» під Києвом або як росіянам вдалося настільки швидко захопити Херсонщину і дійти до західних околиць Маріуполя, — ведуть розслідування українські правоохоронні органи. Сподіваємось на незатягування з оприлюдненням їхніх об’єктивних висновків.


Наразі немає відповідей і на запитання, якою була роль у цих подіях політичного керівництва держави на чолі із Зеленським, що зробили і чого не зробили місцеві відділення СБУ під керівництвом Івана Баканова і насправді чи правильно у цих обставинах діяли військові, якими керував Валерій Залужний.

Залужний мутить двіж...

Успішна оборона Києва, потоплений флагман російського Чорноморського флоту крейсер «Москва» та успішний харківський контрнаступ змусили світ пильно і з повагою подивитись на Залужного.


Не дивно, що генерал, який зумів зупинити російську навалу та відвоювати частину захопленої української території, здобув популярність в Україні.


Українці вірять Залужному й знають, що наразі від його рішень залежить і доля нового наступу ЗСУ.


Зображення Валерія Залужного з жестом victory і підписом «З нами Бог і отаман Залужний» на напівзруйнованому магазині електроніки довгий час було іконічним образом центру напівоточеного російськими військами Бахмута.


Хітом на українському радіо минулого року стала композиція виконавця електронної музики Oisho BTZ під назвою «Залужний мутить двіж».


Одразу кілька українських міст назвали свої вулиці на честь головнокомандувача ЗСУ. Мер одного з них, Конотопа, — Артем Семеніхін пожартував, що у самого Залужного дозволу на таке перейменування вулиці Тургенєва не питали.


«Ми вирішили, що це буде найкращий спосіб підтримати генерала у, можливо, найважчий момент його життя. Міськрада проголосувала одноголосно», — повідомив Семеніхін.

Партія Залужного? Та легко

В охопленій війною Україні формально політики зараз немає. Але поява в інформаційному полі яскравої та популярної фігури Валерія Залужного мимоволі привернула увагу тих людей, які вже сьогодні моделюють образ політики в післявоєнній Україні.


Посвячені джерела стверджують, що вже кілька місяців у закритих соцопитуваннях фігурує гіпотетична «партія Залужного», її показники досить високі. Якби вибори до Верховної Ради відбулися найближчим часом, партія Залужного могла б бути другою після президентської «Слуги народу».


Неодноразово в інфопросторі зазначалось, що президентська команда відчуває певні ревнощі до популярності Залужного. Із середовища об’єднаних новин виходять чутки про те, що влада дає вказівки не допускати зайвий раз головнокомандувача ЗСУ до ефіру національного телемарафону.


А кілька місяців тому активно обговорювали, що Залужного можуть перевести з посади головнокомандувача ЗСУ на посаду міністра оборони України.


Оточення президента Зеленського пошепки визнає, що зараз у Залужного формується імідж політика, який може прийти до влади у післявоєнній Україні.


Об’єктивно — є достатньо людей, котрі впливають на прийняття рішень і яким Зеленський не подобається. І вони шукають, навколо кого згрупуватися. Порошенка наразі не розглядають, адже його вважають «збитим льотчиком».


Фігура Залужного з’явилася в їхньо­му об’єктиві сама собою. А точніше, за велінням часу. «Залізний генерал» мало говорить — багато робить.


Політичні експерти стверджують, що після війни ці люди створять певну платформу і почнуть умовляти Залужного йти в політику. Мовляв, це його обов’язок і борг перед країною. І він цілком може сприйняти ці слова, водночас ставши політичною альтернативою Зеленському.


Українські соціологи та політологи давно стверджують, що майже стовідсоткова довіра до ЗСУ та запит виборців на нові політичні сили можуть посприяти появі в післявоєнній Україні партії військових або сильного лідера, який прийде з військового середовища. Валерій Залужний та його гіпотетична команда можуть задовольнити цей суспільний запит.


Однак експерти розходяться у своїх прогнозах.


Скажімо, соціолог Олексій Антипович радить не робити передчасних висновків, а дочекатися перемоги України, побачити, якою ціною вона буде досягнута.


«Бо, об’єктивно кажучи, в нашій армії є і проблеми, і корупція, й інші не дуже приємні речі. Щойно війна дійде до завершення — все це вийде на яв, і показники Залужного, Зеленського, волонтерів, ЗСУ вирівняються, і ми матимемо значно спокійніші цифри», — вважає соціолог.


Отже, якщо Залужний, тим більше у ранзі переможця над росією, захоче гратися у політичні ігри, то це не буде помилкою, вважає політолог Микола Давидюк. Навпаки, це буде реалізація очікувань десятків мільйонів людей, які його вважають своїм лідером і захисником.


«Якщо Зеленський не втік, то Залужний захистив. Оце його головний наратив, який для нього органічний, і на це є великий запит», — переконує Давидюк.


Отже, хоча в Україні зараз жодна людина не змогла б чітко сказати, коли ж точно закінчиться війна і відбудуться вибори, доволі різкі рухи довкола гіпотетичних політичних конкурентів Банкової дали сигнал: чинна влада збирається йти на другий термін.


Але для цього нам потрібна перемога, а не підкилимні політичні інтриги довкола генерала Валерія Залужного, людини, котра націлена на позитивний для України результат і — головне — знає, як його досягнути.