Гарячi пригоди українцiв за Полярним колом

14.10.2003
Гарячi пригоди українцiв за Полярним колом

Наші прапори майорять над перевалами Хібін. (Фото автора.)

      Захоплюючу подорож провели рокитнiвчани, здiйснюючи похiд третьої категорiї складностi за Полярним колом по Хiбiнських та Ловозерських тундрах Кольського пiвострова, у рамках семiнару пiдготовки керiвникiв туристських груп категорiйних пiшохiдних походiв.

Які вони, Хібіни?

      Ловозерськi та Хiбiнськi тундри знаходяться в центрi Кольського пiвострова. Це гiрськi масиви, якi мають столоподiбну форму — високi плато круто обриваються скелями до низин, що їх оточують. Їх поверхня покрита кам'яними розсипами, мохом та уламками скель. На Кольському пiвостровi — багато озер та рiчок з чистою, як сльоза, водою. Озера, в основному, мiлкi, льодовикового походження. Великi озера Iмандра, Умбозеро, Ловозеро — тектонiчного походження. Вони мають витягнуту форму i складну берегову лiнiю. На рiчках зi швидкою течiєю чимало красивих порогiв та водоспадiв. На пiвостровi є три зони рослинностi: тундрова, лiсотундрова й лiсова; водяться тайговi та тундровi звiрi: ведмiдь, вовк, лось, пiвнiчний олень, песець тощо. Багато птахiв. В озерах i рiчках чимало риби. У зонi лiсу великi ягiдники. У тайзi багато грибiв.

      Район Хiбiнських та Ловозерських тундр — центр гiрничодобувної промисловостi. Геологи говорять, що тут є вся таблиця Менделєєва.

Переправа, переправа...

      Сусiдство рiзних природних зон, рiзноманiтність перешкод (гiрськi категорiйнi перевали, переправи через рiчки, проходження заболоченої тундри) та полярний день роблять цей район надзвичайно привабливим для туристiв. Безперечно, на наш вибiр вплинуло i порiвняно «близьке» мiсце для подорожi III категорiї складностi, що було зумовлено неабиякими фiнансовими проблемами, якi були вирiшенi в останнiй момент завдяки керiвнику обласного представництва Блоку Вiктора Ющенка «Наша Україна» народному депутату України Василю Червонiю та добрій волі деяких обласних та районних керівників.

Нас покликали гори

      Отже, десять вiдчайдухiв з півночі Волинi, спакувавши наплiчники та прихопивши з собою альпiнiстське спорядження з гiтарою, вирушили у мандри, сповненi ризикованих пригод по мiсцях з рiдкiсною за красою природою. Семiнар середньої туристської пiдготовки, який проводили вiддiли у справах сiм'ї i молодi та з питань фiзичної культури і спорту Рокитнiвської райдержадмiнiстрацiї разом з Рокитнiвським будинком дiтей i молодi та Молодим рухом Рiвненщини, мав на метi не тiльки проходження цiкавого маршруту, а й пiдготовку керiвникiв туристських груп, здатних органiзовувати та проводити категорiйнi пiшохiднi походи. Наперед скажу, що складний двістікiлометровий маршрут з його скельними перевалами, переправами через рiки, бездорiжжям та болотами тундри був, незважаючи на всi перешкоди та примхи нестiйкої пiвнiчної погоди, успiшно пройдений. У результатi ми маємо яскравi фотосвiтлини, цiкавий вiдеофiльм i незабутнi враження.

      Туристські кілометри Хібін

      Край нецiлованих небес,

      Крилатих рiк.

      Душi — простiр.

      I тоне дрiбнота в тобi

      Перед очима вiчних гiр.

Леонiд Зам'ятiн.

Тут вам не рівнина! Підйом на вершину.  Марійка Парчук.
      Можливо, цей вiрш найточнiше вiдображає стан мандрiвника в горах. Багато, на диво, приємних сонячних днiв чекало нас на гiрських перевалах Хiбiн та в долинах швидких рiк. Хто б мiг подумати, що за Полярним колом нас очiкує справжнiсiньке купання у кришталево чистих водах озер та рiк. Лiкар Iгор Вежичанiн став схожим на чистокровного «Водяного», якого важко було звiдти виманити. Лише у другiй частинi маршруту, коли найскладнiшi перевали були вже позаду, пiвнiчна погода дала про себе знати туманами, сильним вiтрами та дощами. З горами жартувати не варто. Немов нагадування про це залишаються на скелястих перевалах невеликi обелiски та пам'ятнi знаки про тих, хто не повернувся з маршруту.

      Пiдйом на перевали Ферсмана та Крестовий, сходження на вершину гори Кукiсвумчорр та спуск з перевалу Бєзимянний вимагали вiд нас не тiльки використання технiки альпiнiзму, а й хорошої фiзичної пiдготовки та неабияких вольових зусиль. Тут з найкращого боку показали себе нашi дiвчата Марина Федорович та Марiя Парчук, а також голова Рокитнiвської органiзацiї Молодого руху Олексiй Прилепа.

      Нарештi в туманi ми пiднялися на вершину загадкової гори Ангвундасчорр, а потiм був спуск з перевалу Сєвєрний Тавайок до живописних водоспадiв рiчки Мурнуай. Незабаром ми виходимо до скелi Куйви, що височить над Сейдозером.

Легенди Сейдозера

      Iснує легенда, що в далекi часи на мiсцевих жителiв, саамiв, напав велетень Куйва. Саами хоробро билися, але перемогти не могли. I тодi вони звернулися по допомогу до своїх богiв. Тi, побачивши безчинства Куйви, метнули в нього снiп блискавок. Потвору було спалено. Вiдбиток його тiла залишився на скелi поблизу Сейдозера. Скеля вивiтрюється й осипається, але вiдбиток велетня не зникає. Вiн є найбiльшим петроглiфом (наскельним зображенням) у свiтi. Сейдозеро — священне озеро, на берегах якого саами молилися своїм богам. За переказами, тут стояв величезний чум, куди зi всiх стiйбищ звозилися багатi дари, включаючи золотi самородки. У часи пiдкорення мiсцевих племен норвезьким конунгом Хаканом чум був зруйнований i спалений завойовниками, але всi скарби шамани встигли втопити у водах священного озера.

      У серпнi в Сейдозеро йде на нерест «червона» риба кужма. Тому озеро кишить її мальком. Один з мiсцевих рибалок, зробивши жест доброї волi, подарував нам з пiвтора десятка великих рибин. Це була королiвська вечеря!

Щасливчики! Купання за Полярним колом.

      Закiнчилася наша подорож у невеликому саамському селi Ловозеро, у яке ми увiйшли, перебравшись через типове тундрове болото.

Українські прапори і українська пісня

      Збираючись у далекi мандри, ми, як i належить патрiотам своєї землi, узяли в дорогу наш синьо-жовтий прапор та прапор Блоку Вiктора Ющенка «Наша Україна», i вони гордо майорiли над перевалами та вершинами Хiбiн. Єдиним членом нашої групи, не мешканцем Рокитнiвщини, був неперевершений гiтарист пластової та туристської Рiвненщини рафалiвець Сергiй Коваленас. I коли українська пiсня лунала в нашому виконаннi в поїздах вiд Рiвного до Москви i з Москви до Мурманська та Петербурга, то росiяни пiдходили i, дякуючи, просили заспiвати ще.

Iван ПАРЧУК,

керiвник туристської групи.

смт. Рокитне, Рiвненщина.

  • Дорогами Маямі

    Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>

  • Острів скарбів

    ...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>

  • У надрах Оптимістичної

    На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>

  • Мандри без візи

    Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>

  • Для кого співають цикади

    Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>

  • Шляхом апостола Якова

    Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>