Боронити і жити: захисники Донецького аеропорту у фільмі «Кіборги»

06.12.2017
Боронити і жити: захисники Донецького аеропорту у фільмі «Кіборги»

Маріупольці першими побачили воєнну драму про оборону Донецького аеропорту  «Кіборги», яка у загальноукраїнський прокат вийде 7 грудня.

 

Допрем’єрні покази стрічки про народження нових героїв, як підкреслює режисер Ахтем Сеїтаблаєв, уже пройшли у Запоріжжі, Дніпрі, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Чернігові, Києві.

 

«Якби таке кіно вийшло раніше, ми не віддали б жодного сантиметра нашої землі. Цей фільм набагато сильніший за всі «гради» та ­зброю», — вважає  полковник Всеволод Стеблюк (позивний «Айболіт»).

«Кіборги»  стали  одним iз переможців 8-го конкурсного відбору Держ­кіно. Виробництвом займалася кінокомпанія «Ідас-філм».
 
Загальний бюджет фільму — близько 48 млн. грн., половину з них надало Держкіно. Офіційна прем’єра кінокартини  запланована на 6 грудня — День ­Збройних сил України.
 
Зйомки драми-бойовика відбувалися взимку-навесні  цього року. Близько 40% епізодів стрічки відзняли на Чернігівщині. Батальні сцени танкових боїв поставили на полігоні у Гончарівському.
 
Головну декорацію, сам Донецький термінал, довелося двічі будувати і руйнувати для зйомок під Києвом і Черніговом.
 
Прототипи го­ловних героїв фільму знімалися у невеличких епізодах і постійно були поруч з акторами на знімальному майданчику. Підказували, корегували, щоб показати правдиву історію  про оборонців термінала.
 
Герої стрічки — прості солдати, з різних родів військ, у зруйнованих декораціях, з дорогою замінованою машиною, в різних одностроях.
 
У кожного оборонця аеропорту — своя історія, характер і погляди на життя; власні мотиви любити Україну і йти її обороняти.
 
Ролі у фільмі виконали: Макар Тихомиров, Андрій Ісаєнко, Віктор Жданов, Олександр Піскунов, Роман Ясинський, В’ячеслав Довженко, Костянтин Темляк, Роман Семисал, інші.
 
Про свою роль комбата Роман Семисал, який у реальності рік прослужив у Луганській області, розповідає: «Зйомки тривали  лише вісім чи дев’ять  днів. Не більше. Я мав при­клади командирів, бо служив спочатку у 2-му батальйоні 24-ї бригади. У нас був хороший комбат Сергій Дяченко. Для ролі частково взяв щось від нього, частково — від тих офіцерів, з якими спілкувався. Слідкував, як вони розмовляють, як ставляться до підлеглих, до командування. Щось і переніс у кіно, але якоїсь певної людини я не грав».
 
Роман Семисал каже: «Я на проби приїхав у формі, «броніку» та касці, які мені купувала дружина з братом,  споряджаючи мене на передову. Ахтем здивувався, коли мене побачив: «Ти одразу отак, у повній екіпіровці?» — «Ну, так, — відповів. — Інакше не відчуєш». Тільки носячи на собі 12-кілограмовий «бронік», коли ноги взуті у берці, все повертається на рівень тактильних відчуттів. Це занурює тебе у ті обставини. Але на зйомках нам поміняли форму. Бо в мене була пікселька — нам її видали наприкінці 2014 року. А в кіно ми граємо ще в дубці».
 
Згадаємо, Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва —  на північному заході міста Донецьк. Названий на честь композитора Сергія Прокоф’єва, який народився в Донецькій області.
 
Призупинив обслуговування рейсів 26 травня 2014 року, після захоплення бойовиками терористичної організації «Донецька народна республіка» і остаточно оголошений закритим 3 червня 2014 року.
 
Фактично, він закритий ще 26 травня 2014 року після обстрілів російськими бойовиками. Бої велися без зупинки все літо та до кінця 2014-го і, незважаючи на спроби встановлення перемир’я, продовжилися у січні 2015-го.
 
Аеропорт повністю  зруйнували  22 січня 2015 року  російські війська та «сєпари», терористичні угруповання. У переддень 21 січня 2015 року українські сили визнали втрату контролю над аеропортом та змушені були відступити.
 
Фільм «Кіборги» розповідає історію  двотижневого бойового чергування там у вересні 2014 року.
 
Добровольча група військових уперше приїжджає до Донецького аеропорту імені Сергія Прокоф’єва. Стратегічно важливий об’єкт на цей момент уже чотири місяці захищають українці в умовах постійної війни.
 
В одній команді захисників —  «Мажор» (Макар Тихомиров) — музикант, син впливових небідних людей, що втік на війну. Ще «Серпень», «Гід», «Субота», «Марс» та «Старий». Історії усіх частково списані з  реальних  оборонців аеропорту.
 
До речі, консультантом стрічки став  один iз військових, які брали участь у захисті Донецького аеропорту від російсько-сепаратистських сил, — Кирило Недря з позивним «Доцент».
 
Він, викладач Дніпровського університету внутрішніх справ, отримав контузію в терміналі аеропорту незадовго до того, як його залишив.
 
Команда фільму обіцяє, що з кожного купленого квитка на фільм «Кіборги» 5 гривень буде перераховано у фонд «Повернись живим» на допомогу сім’ям загиблих кіборгів.
 
Розширену версію стрічки уже наступного року обіцяють показати на телеканалі «1+1».
 
«Група розвідки доповіла: «По нас «Буратіно» має працювати. Якщо ви вирішите піти, я вас зрозумію», — двічі звучить у  «Кіборгах».  Двічі залишилися всі. «Хлопці, ви — не люди, ви — кіборги!» 
 

БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю

Наталія Ворожбит: 

Боролася зі страхом писати

Сценарист  «Кіборгів» — Наталія Ворожбит.  Вона коротко розповіла «УМ» про роботу над воєнною кінодрамою.
— Наталю, яка частка у «Кіборгах» реальних подій, яка — художнього вимислу? 
 
— Складно в процентному співвідношенні вирахувати. Сюжет, який тримає цю історію вкупі, в основному вигаданий. Але частини, елементи сюжету, з яких складається історія, є реальними, мені їх розповіли захисники аеропорту.  Персонажі також складаються з реальних прототипів, за кожним героєм стоїть одна, дві або три реальні людини, та не все, що трапилося з ними в кіно, трапилось iз ними в житті, на щастя.  Але головна невигадана подія — це бої за Донецький аеропорт.  
 
— Як довго працювали над сценарієм, яку максимальну кількість варіантів сцен переписували і чому?
 
— Над сценарієм працювала менше року. Написала десь за півтора місяця, але решту часу збирала матеріал і боролася зі страхом писати.  Переписувала зовсім не багато. Ахтема задовольнив перший варіант сценарію, щось змінювалось вже на знімальному майданчику. 
 
— Чому спочатку було шестеро головних героїв, а в результаті вийшло п’ятеро? 
 
— Завдяки цьому питанню я їх порахувала. За моїми підрахунками, їх шість як було, так і залишилось. Можливо, шестеро не поміщались на постері. А можливо, шостий не брав до рук зброї, він медик, тому його хтось не рахує. Не знаю. Але їх точно шість.  Я знаю, що відсотків на 40 історію скорочено, багато чого не ввійшло, але обов’язково ввійде в телевізійну версію. 
 
— Чи писали, принаймні частково, ролі під акторів? (Наприклад, Романа Ясиновського ви знали за проектом «Class Act: Схід-Захід»).
 
— Не під акторів я писала ролі, а відштовхуючись від реальних персонажів, до яких відчувала постійну емпатію. До акторів я такої емпатії не відчуваю, це тільки б зашкодило.
 
— Чи є у вас улюблений літературний чи кінотвір про війну, воєнні дії?
 
— Я не люблю твори про війну. Але читала в достатній кількості твори письменників, якi воювали, — Бикова, Васільєва, інших. Також перед і під час написання дивилася фільми про війну, щоб зануритись у тему.  Добровільно дивлюсь тільки фільми Олексія Германа про війну.