За державу прикро,

07.10.2003

      Свого часу Леонід Деркач, в минулому — найскандальніший (завдяки мельниченківським записам) голова СБУ, а нині — нардеп-«трудовик», говорив: «Якщо митниця — обличчя держави, то воно має бути чистим». Сказане Леонідом Васильовичем відноситься до того періоду, коли майбутній парламентарій перебував (з 1995 по 1998 рік) на посаді голови Державної митної служби України (ДМСУ). Наразі не будемо сперечатися щодо чистоти політично-професійного обличчя самого Деркача-старшого, але сентенцію його запам'ятаємо. А також констатуємо те, з чим навряд чи хто-небудь не погодиться: обличчя, покликане бути чистим, насправді по вуха у бруді. Іншими словами, структура, яка дає чи не найбільше надходжень у держбюджет (тобто ДМСУ), залишається найкорумпованішим органом нашої країни. До того ж на всіх рівнях: нижчі рангом «вибивають» зі звичайного люду данину за перетин кордону з певним товаром, вищі за посадою — роблять те саме, лише в набагато більших розмірах. Достеменно довідатися про оборудки «вищого» рівня майже неможливо. Про це фактично ніхто не говорить. А хто говорить, той платить за це високу ціну...

Застав дурного поклони бити або кадрами займатися

      Давно відомо: не можеш здолати ворога — візьми його підступом, таким собі троянським конем. Щоправда, якщо слідувати давній міфології, перед троянцями був хоч якийсь вибір — пускати чи не пускати дерев'яний «презент» у свої редути. У ради профспілки працівників митних органів України вибору не було: коня їм завезли на обійстя без їхньої на це згоди. Йдеться про те, що керівництву ДМСУ і, зокрема, її голові Миколі Каленському, не сподобалась діяльність свого профспілкового органу. Через це було прийнято рішення змінити його лідерів.

      Перед тим, як описати профспілкову революцію, хотілося б зупинитись на аналізі причин конфлікту, що виник між начальством Держмитслужби та профспілкою, котру донедавна очолював Анатолій Павлов. У зверненні, яке профспілчани надіслали керівникам країни та кільком організаціям, причиною конфлікту було названо «нашу принципову позицію щодо незаконних звільнень і відсторонення із займаних посад багатьох професіоналів-митників». За словами Павлова, лише протягом двох останніх років судами (практично всіх інстанцій) на своїх посадах було поновлено приблизно 70 звільнених працівників.

      Проводячи подібну ротацію кадрів, голова Держмитслужби посилався на вказівку Президента провести кардинальну чистку митниці від корупції. Каленський взявся до роботи надзвичайно завзято: одразу після своєї «інавгурації» у 2001 році він звільнив більшість членів колегії ДМСУ, начальників управлінь, керівників регіональних митниць, митних установ. На їхнi місця Каленський привів своїх людей, переважно вихідців iз рідної Житомирської області. (Так, першим заступником голови ДМСУ став заступник начальника житомирського УБОЗу Віктор Лозко, головою апарату голови — співробітник житомирського УБОЗу Віктор Галицький). Згодом вийшов указ Каленського про скорочення посад заступників у всіх митних установах (у цілому звільнення торкнулося понад 200 осіб). «Митниця очищається від пройдисвітів!», — сказав, як відрізав, сам Каленський на одному iз засідань, повідомляло «Дзеркало тижня». Терпець профспілки, яка покликана відстоювати права митників, ясна річ, увірвався. Втручання профспілки та її голови Анатолія Павлова змусило Каленського 17 червня цього року наказом №400 призупинити рішення про скорочення посад заступників.

Здирництво ціною у чверть мільйона

      Утім стосунки Павлова і Каленського погіршились ще до того, як профспілка «реанімувала» на своїх посадах кількадесят працівників. Як розповів кореспонденту «УМ» Анатолій Павлов, ДМСУ розпочала наступ на профспілку з позбавлення її більш-менш пристойного майна. До матеріальних втрат представники профспілки зараховують і те, що ще під час виборчої кампанії-2002 до них надійшло прохання з боку ДМСУ виділити кілька тисяч гривень на друк листівок для одного з провладних кандидатів.

      Невдовзі до майна профспілки жадібні руки простягнуло і Державне управління справами при Президентові України (іншими словами, одіозна ДУСя, а ще точніше — її Будівельне управління). У своєму зверненні до ДМСУ та її профспілки ДУСя прохала виділити їй по чверті мільйона гривень iз кожної структури (треба думати, що на якесь будівництво). За словами Павлова, профспілка гроші перевела, але, куди вони ділися, йому не відомо.

      Надалі фінансовий пресинг не припинився. Як розповів Павлов, профспілка тим часом придбала собі пристойного «Мерседеса». Каленського, вочевидь, зовсім замучила заздрість, бо згодом він наполіг на тому, щоб профспілка купила йому таке ж авто та ще й здала «на дурняк» в оренду.

      ...Був (сподіваймося, що буде й надалі) у профспілки один справжній рупор правди — газета «Профспілковий вісник». «Ох, і скандалу ж було, коли ми опублікували там витримки з бюджету на цей рік!» — пригадує екс-голова профспілки Анатолій Павлов. У тому номері редакція порівняла видатки держави на різні силові структури, а також на соціальні сфери, зокрема, на медичне обслуговування, культурно-масову діяльність. Внизу був надрукований маленький припис: «Протягом 2001 — квітня 2003 рр. ДМСУ не спрямувала (на вищезгадані сфери. — Авт.) жодної копійки». «Тепер керівництво профспілки хоче зробити цю газету своїм друкованим виданням або ж знищити», — говорить Павлов.

      Крім того, зазначає він, здирництво на користь Державного управління справами, купівля авто для ДМСУ суперечить Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії». В законі говориться, що «професійні спілки... незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні».

      Певна річ, що Павлов як людина-опозиціонер по відношенню до керівників ДМСУ та як людина, яка надто багато відає про справжнє єство митниці, був зайвим у профспілці. На це йому неодноразово натякали. Як розповів кореспонденту «УМ» сам Павлов, донедавна в нього часто лунали телефонні дзвінки приблизного такого змісту: «Тобі буде набагато краще з батьком, він тебе давно чекає». Батько ж Анатолія Павлова помер ще півроку тому...

Аби не пустити делегатів на раду профспілки, їх силоміць госпіталізовували

      На щастя, Павлов «відбувся» меншим — його просто усунули від керівництва профспілкою. При цьому прихід нового керівника ради профспілки Олександра Ровіна і процедурно, і просто по-людськи був несправедливим. Почнемо з того, що, за повідомленням газети «Вечірні вісті», аби ніхто чужий, бува, не потрапив до приміщення Київської регіональної митниці на позачерговий з'їзд митників у позаминулу суботу, вхід усередину персонально контролював заступник голови ДМСУ Юрій Дьомін.

      Проведення цього з'їзду готувалося на найвищому рівні: за словами Павлова, воно було доручене начальникові Миколаївської митниці Ковальському. Окрім того, «для керівництва цим незаконним процесом у ДМСУ було створено неофіційний підпільний штаб на чолі з першим заступником голови ДМСУ Віктором Лозком та начальником управління апарату Служби Віктором Галицьким», — йдеться у зверненні ради профспілки. Як стверджує Павлов, він був свідком телефонної розмови, що відбулася між Каленським та Ковальським, під час якої голова ДМСУ цікавився кількістю залучених до з'їзду та давав розпорядження пришвидшити цей процес. «Аналогічні розпорядження були надані Лозком і Галицьким особисто іншим керівникам управлінь центрального апарату Держмитслужби та начальникам митниць», — мовиться у зверненні.

      Найцікавіше те, що до того часу, коли мав проводитися з'їзд, у розпорядженні ради профспілки не було жодного протокольного рішення первинних організацій про позачергове скликання з'їзду. На якому, до того ж, було поставлене таке важливе питання, як зміна керівництва профспілки. Щодо останньої події, то необхідності в усуненні Павлова об'єктивно не було. З часу минулого форуму профспілчан минуло менше року, діяльність ради протягом цього періоду було визнано задовільною. Аби попередити беззаконня зі своїм зміщенням, Анатолій Павлов звернувся в регіональні митниці для скликання засідання ради профспілки. Однак відповідної кількості делегатів не назбиралося. За дивним збігом обставин, більшість з них в один і той самий день поїхали у відрядження або пішли на лікарняний. Звісно, не за власним бажанням: є інформація, що людей примушували лягати до шпиталю.

Замість епілогу

      ...Пригадується обличчя і рішучість Анатолія Павлова, з яким він виступав на «неповноцінному» засіданні ради профспілки півтора тижня тому. Чомусь не вірилося, що все у нас може бути аж таким незаконним і наскрізь просякнутим гнилими залишками чиновницьких забаганок. Не вірилося, що керівництво профспілки знімуть. Зняли... Тепер на черзі новацій можливе прийняття нового Митного статуту, який, за оцінками експертів, додатково розширить повноваження ДМСУ і зробить ще більш жорсткими відношення на лінії начальник-підопічний. Яка ж тут мова про боротьбу з корупцією, пане Президенте, коли застерегти від проведення цього з'їзду вас намагалася і рада профспілки, і міжнародне профспілкове об'єднання? До речі, нещодавно, вже після з'їзду, Леонід Кучма мав уже другу за останні кілька тижнів робочу зустріч з Миколою Каленським. Про що, цікаво, говорили ці два мужі? Либонь, про перспективи «очищення від пройдисвітів» із контрольованою профспілкою...

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>