За рекомендацією Міністерства освіти і науки побачив світ перший в Україні посібник з екологічної журналістики — «Екологічна проблематика у засобах масової інформації». Книжку адресовано студентам 21 вищого навчального закладу України, де сьогодні навчаються майбутні журналісти, прислужиться вона й студентам-екологам (за цією спеціальністю теж готують фахівців у понад двох десятках українських вузів), а ще як додатковий матеріал до предмету «Основи екології», який з 1992 року обов'язково викладається в усіх вищих школах держави.
«У Сполучених Штатах 30 університетів видають дипломи зі спеціальністю «журналіст-еколог», і в українській системі освіти час заповнити цю прогалину, — сказав на презентації автор Олександр Бєляков, доцент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сам у недавньому американський стипендіат. — Хоча станом довкілля, за даними соціологічних опитувань, цікавиться більшість українців, поінформованими себе вважають лише декілька відсотків».
Наші журналісти, іншими словами, у боргу перед народом, бо поки що неналежно доносять до громадськості проблеми довкілля і не підказують, якими можуть бути шляхи їхнього вирішення. Хоча історія знає чимало успішних прикладів, і не тільки в заокеанській журналістиці. Хіба не писала газета «Літературна Україна» про загрозливий стан на чорнобильській АЕС за кілька місяців до чорного квітня 1986 року?
Посібник розповідає про 15 кроків журналіста-еколога, містить показові журналістські публікації і розслідування. Приємно, що серед зразкових науковець виділив два матеріали з газети «Україна молода».
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
