Сапери без ліцензій на полях: в Україні з'явився чорний ринок розмінування
Лише на третьому році війни уряд затвердив порядок компенсації витрат фермерам за гуманітарне розмінування сільськогосподарських земель. >>
Чия земля? ПРИВАТна
18.11.2016
Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
У Машівському районі ТОВ «Приват-Агро-Альянс» в особі його директора — депутата Полтавської обласної ради Івана Сидоренка, котрий проживає в селі Михайлівка, взяло в оренду в пайовиків землю на 49 років.
Видавши відчутну разову виплату, у власників земельних паїв забрали оригінали документів на наділ і не дають їм на руки навіть договору про оренду. Зрозумівши, що потрапили в халепу, люди забили на сполох.
«Земельний пай у Кошманівці дістався мені у спадок від мами, котра все життя пропрацювала в колгоспі, а померла в 2004 році, — розповідає Ганна Малофеєва із села Латишівки, котра й сама 20 років пропрацювала дояркою і потім іще 10 років порала телят. — Наступного року я уклала з Іваном Сидоренком договір про оренду мого наділу на 10 років. Усе було гаразд.
А потім сталося так, що мене розвели на велику суму грошей. Тому й звернулася до Івана Івановича по допомогу. У 2013 році ходила до нього кілька разів. І він обіцяв видати плату за користування моїм земельним паєм наперед, але так і не виконав обіцянки. Натомість запропонував укласти договір про його оренду на 49 років.
До Івана Сидоренка тоді почали звертатися й інші люди з Машівки та навколишніх сіл, в котрих, як і в мене, була складна життєва ситуація (таких набралося 134 особи), і він, скориставшись цим, обвів усіх нас навколо пальця, отримавши в результаті 700 гектарів землі».
«Тобто ви знали, що укладаєте договір на 49 років?» — запитую у власниці паю.
«Так, знали, — стверджує Ганна Вікторівна. — І свідомо на це йшли, бо не мали іншого виходу. Нас завели до нотаріуса, і ми підписали документи, не читаючи їх. Через юридичну необізнаність поставили підписи не лише під договором про оренду, а й під заповітом на Івана Сидоренка та довіреністю на ТОВ «Приват-Агро-Альянс» щодо права розпоряджатися земельною ділянкою.
Землевпорядник забрав у нас державні акти на землю, пообіцявши зняти ксерокопії, а оригінали повернути. Проте досі так і не повернув, тож підозрюємо, що він також замішаний у цій «земельній» афері. Нам видали картки «ПриватБанку» й перерахували на них разову виплату.
Таким чином люди отримали від 20 до 100 тисяч гривень. Я одержала 63 тисячі гривень. Якщо цю суму розділити на 49 років, виходить приблизно 1,5 тисячі гривень на рік. А зараз жителі Кошманівки від оренди такого, як у мене, земельного паю, площею 6,29, гектара мають 33 тисячі гривень за рік. Є різниця? Уявіть собі, скільки Іван Сидоренко заробив за ці чотири роки, відколи користується моїм паєм. Я б зараз могла отримувати оті 33 тисячі гривень щороку».
Землевпорядник забрав у нас державні акти на землю, пообіцявши зняти ксерокопії, а оригінали повернути. Проте досі так і не повернув, тож підозрюємо, що він також замішаний у цій «земельній» афері. Нам видали картки «ПриватБанку» й перерахували на них разову виплату.
Таким чином люди отримали від 20 до 100 тисяч гривень. Я одержала 63 тисячі гривень. Якщо цю суму розділити на 49 років, виходить приблизно 1,5 тисячі гривень на рік. А зараз жителі Кошманівки від оренди такого, як у мене, земельного паю, площею 6,29, гектара мають 33 тисячі гривень за рік. Є різниця? Уявіть собі, скільки Іван Сидоренко заробив за ці чотири роки, відколи користується моїм паєм. Я б зараз могла отримувати оті 33 тисячі гривень щороку».
За словами тих, хто підписав злощасний договір, директор ТОВ «Приват-Агро-Альянс» обіцяв, що за умови, якщо нормативна оцінка землі зростатиме, люди щорічно отримуватимуть доплату. Проте доплат вони так і не дочекалися. Як виявилося, угодою про 49-річну оренду такі доплати взагалі не передбачені. Один екземпляр цієї угоди людям удалося дістати зовсім випадково.
«Усі ми переслідували одну мету: отримати гроші. При цьому не думали, що Іван Сидоренко нас обдурить. Адже він також виходець із народу, живе по сусідству. До того ж депутат обласної ради, я за нього голосувала. Як могла не довіряти такій людині? — розмірковує вголос жителька Михайлівки Тетяна Цип. — Коли нам сказали: «Іван Іванович у Полтаві. От тільки повернеться — поставить свій підпис, і тоді зможете забрати документи», ми повірили.
Чому ж він не віддає документів і по цей день? У нас на руках немає ані договору, ані технічної документації. І це при тому, що він змусив кожного виготовити документи за власний кошт — за 5 тисяч гривень. Окрім того, в нотаріуса виклали по 2,5 тисячі. Зрозумівши з часом, що самі собі нашкодили, понад 60 осіб уже анулювали в нотаріуса заповіт на Івана Сидоренка та довіреність на право розпоряджатися нашою землею — може, хоч у такий спосіб утримаємо свої паї. Тепер тільки договір про 49-річну оренду лишається чинним».
Чому ж він не віддає документів і по цей день? У нас на руках немає ані договору, ані технічної документації. І це при тому, що він змусив кожного виготовити документи за власний кошт — за 5 тисяч гривень. Окрім того, в нотаріуса виклали по 2,5 тисячі. Зрозумівши з часом, що самі собі нашкодили, понад 60 осіб уже анулювали в нотаріуса заповіт на Івана Сидоренка та довіреність на право розпоряджатися нашою землею — може, хоч у такий спосіб утримаємо свої паї. Тепер тільки договір про 49-річну оренду лишається чинним».
«У договорі є пункт про те, що ми маємо право його переглянути, — додає Володимир Лізанець із Машівки. — То, може, аби ми не мали змоги цього зробити, нам і не віддають отих договорів та документів на земельні паї? Виходить, здійснили аферу — і кінці в воду».
За словами Ганни Малофеєвої, Іван Сидоренко стверджує, що державні акти на землю пайовиків та договори про оренду зберігаються в центральному офісі товариства-орендаря у Дніпрі. Тож власники паїв, котрі так нерозумно розпорядилися ними, уже кілька разів їздили туди. Проте звідти їх направляють до Івана Сидоренка: мовляв, він у вас відібрав паї — із ним і розбирайтеся. От і виходить замкнене коло: без документів власники земельних паїв не можуть звернутися навіть до суду, аби розірвати договір оренди.
«Іван Сидоренко загнав нас у глухий кут. Я консультувалася з адвокатом, і той «просвітив» мене, що Іван Іванович, виявляється, купив у нас земельні ділянки в ось такий прихований спосіб. Але, повірте, ми не знали, що фактично продаємо свої паї», — говорить Людмила Даурбекова із села Любимівка.
«Коли ми були в нотаріуса, я поцікавилася, чи правда, що наша земля куплена. Нотаріус відповіла, що це не так, наші паї в довгостроковій оренді — немає, мовляв, такого закону, згідно з яким землі сільськогосподарського призначення оголошувалися б товаром. Можливо, через недосвідченість ми вчинили неправильно. Проте кожного піти на цей крок змусила нужда. У мене також була безвихідна ситуація: маю дитину з інвалідністю І групи (у неї ДЦП), тож гроші потрібні були на лікування. Із тієї суми, що я одержала за половину паю, 3,5 тисячі гривень пішло на оформлення документів, окрім того, відрахували 6 тисяч податку — у результаті мала на руках трохи більше 20 тисяч. Іван Сидоренко, вважай, даром позабирав у нас земельні паї, — робить висновок іще одна власниця паю, котра здала його в оренду на 49 років, Галина Тертицька. — Що там говорити, якщо він навіть свою однокласницю «об’єгорив».
Однокласниця Івана Сидоренка Людмила Даурбекова констатує: «Іван Сидоренко шантажує мого чоловіка, котрий працює в його фірмі охоронцем за 1 200 гривень зарплатні: мовляв, він втратить роботу, якщо я виступатиму стосовно відданого в 49-річну оренду земельного паю. Я ж не мовчу, бо вважаю, що Сидоренко повинен відповісти за свою аферу. Тож при зустрічі він мене хіба такими матюками криє. Я тоді також переходжу на нецензурну лексику. Отак і спілкуємося».
Вікторія Шарова, котра пропрацювала в ТОВ «Приват-Агро-Альянс» 13 років, розповіла свою безрадісну історію: «Іван Сидоренко прямо попередив мене: якщо стулиш пельку, мовляв, — працюватимеш далі. Проте я добивалася справедливості, тож Іван Іванович вигнав мене з роботи. А свій земельний пай я здала в таку довгострокову оренду через те, що допекла бідність. У мене двоє дітей, батьки хворі — допомоги ніякої, потрібно було вивчити доньку».
Очільник ТОВ «Приват-Агро-Альянс» Іван Сидоренко у приватній розмові (на диктофон говорити відмовився) пояснив: довгострокова оренда земельних паїв із разовою виплатою — то була програма компанії «Приват-АгроХолдинг», у якій він працює найманим директором, і ніхто не змушував людей підписуватися під угодою, про яку йдеться.
А раз вони ставили підписи, то мали б розуміти, що фактично продають свої земельні паї. Він, у свою чергу, переслідував благу мету: хотів, аби селяни не віддали землю за безцінь. І багато хто з них, отримавши солідну разову виплату, вигідно вклав її, придбавши, скажімо, дітям житло в районному, а то і в обласному центрі. Водночас ті, хто гроші просто «просвистів», тепер, за словами Івана Івановича, і здіймають бучу. Чоловік пообіцяв дати й офіційний коментар, попередньо поспілкувавшись зі своїм керівництвом, проте по телефону увесь час переносив нашу розмову, тож у результаті, на жаль, так і не вдалося почути чіткої відповіді.
А раз вони ставили підписи, то мали б розуміти, що фактично продають свої земельні паї. Він, у свою чергу, переслідував благу мету: хотів, аби селяни не віддали землю за безцінь. І багато хто з них, отримавши солідну разову виплату, вигідно вклав її, придбавши, скажімо, дітям житло в районному, а то і в обласному центрі. Водночас ті, хто гроші просто «просвистів», тепер, за словами Івана Івановича, і здіймають бучу. Чоловік пообіцяв дати й офіційний коментар, попередньо поспілкувавшись зі своїм керівництвом, проте по телефону увесь час переносив нашу розмову, тож у результаті, на жаль, так і не вдалося почути чіткої відповіді.
Власники ж земельних паїв Ганна Малофеєва, Наталія Шамайда, Людмила Даурбекова, Галина Тертицька, Вікторія Шарова, Володимир Лізанець, Віктор Макаров, Ольга Малік, Тетяна Цип, з якими я розмовляла, зізнаються: зараз вони розуміють, що вчинили необачно, поставивши свої підписи під сумнівним контрактом. Водночас кажуть: безпросвітна бідність, бажання хоч якось розв’язати свої проблеми змусили їх це зробити. Наразі ж люди рішуче налаштовані добиватися скасування угоди з орендарем. Кажуть: гуртом можна й камінь зсунути з місця.
«Ми стукаємо в усі двері: скаржилися в багато інстанцій, зокрема зверталися в районну прокуратуру, в облдержадміністрацію. І оскільки на місцевому рівні ніхто не почув нашого крику душі, збираємося шукати справедливості в Києві. Готуємо звернення до Генеральної прокуратури України. Якщо й це не допоможе, до самого Президента дійдемо», — заявляє Ганна Малофеєва. «Це проблема всеукраїнська, — додає Галина Тертицька. — Орендарі дурять селян, як тільки можуть».
«Ми стукаємо в усі двері: скаржилися в багато інстанцій, зокрема зверталися в районну прокуратуру, в облдержадміністрацію. І оскільки на місцевому рівні ніхто не почув нашого крику душі, збираємося шукати справедливості в Києві. Готуємо звернення до Генеральної прокуратури України. Якщо й це не допоможе, до самого Президента дійдемо», — заявляє Ганна Малофеєва. «Це проблема всеукраїнська, — додає Галина Тертицька. — Орендарі дурять селян, як тільки можуть».
P. S. Допомоги журналіста попросила й Валентина Різник, котра озвучила таку проблему: свого часу працівники Машівської школи, а також дитсадка отримали земельні паї площею 50 соток, і ТОВ «Приват-Агро-Альянс» вчасно розраховувалося за користування ними. Аж тут раптом за минулий рік пайовикам не доплатили 300 гривень, а цьогоріч вони взагалі нічого не отримали.
«Іван Сидоренко нам пояснив, що не може заплатити, оскільки, виявляється, існує проблема накладення земельних ділянок. Коли ми самі почали звіряти їхні межі, то виявили, що багато з них не мають власників, а тільки пронумеровані. Звісно, дуже хотілося б вірити словам Івана Івановича, проте віри лишається все менше й менше. Як так? Багато років не було ніяких накладок — і раптом вони звідкись узялися», — не може зрозуміти Валентина Різник, котра працювала в дитсадку.
«Іван Сидоренко нам пояснив, що не може заплатити, оскільки, виявляється, існує проблема накладення земельних ділянок. Коли ми самі почали звіряти їхні межі, то виявили, що багато з них не мають власників, а тільки пронумеровані. Звісно, дуже хотілося б вірити словам Івана Івановича, проте віри лишається все менше й менше. Як так? Багато років не було ніяких накладок — і раптом вони звідкись узялися», — не може зрозуміти Валентина Різник, котра працювала в дитсадку.
