Кози, йога, «лівий» сектор

11.05.2016
Кози, йога, «лівий» сектор

Ранок 8 травня. Узлісся по Квітковій, 18.

Чудовий травневий світанок у Лютежі. Виводжу зененхунда Оскара на ранкову прогулянку. З ближнього лісу заклично щебечуть пташки, привітно кивають вітерцю сосни, пахне нічним дощем молода травичка... Ой ні. Вже не дощем. І навіть не тваринним послідом, терикони якого оточили добрячий шматок ділянок по сусідству з тваринним концтабором на Квітковій, 18. Цього разу тхне від трупа чергової, здохлої чи то від голоду, чи від хвороби, Тарасової кози.

Про козлів і козенят

Тарас Пилипчук, якщо вірити інтернет-сайту магазину «Аюрведа», — «Руководитель козьей фермы, Учитель Трансцендентальной Медитации, вегетарианец с 1993 года, эксперт чистых органических продуктов питания». Вже третій рік на моїй пам’яті цей «трансцендентальний учитель» мордує тут стадо кіз, вокзальних бомжів, які то з’являються, то зникають iз «посади» пастухів, та сусідів, по обійстях яких безприв’язна худоба час від часу зжирає городину й садовину. Щоб ви розуміли: ферма «Домашнє молочко» з кількома десятками кіз, козенят і, безумовно, козлів запхана на п’ятнадцять соточок поміж сусідніми житловими будинками. Саме тут, як показують канали «1+1» та ICTV, «фермер Тарас Пилипчук дбайливо доглядає понад 60 кіз. Випасає їх у лісі, де, крім трав і молодого листя, у меню конвалії і навіть дика малина. Вдома його улюблениці ласують зерном і хлібом. Завдяки такому раціону молоко без специфічного козиного запаху. «Коза у лісі з’їдає близько тисячі різноманітних рослин. Ми дотримуємось культури у поводженні з тваринами. При козах не курять, не лаються, з ними поводяться з максимальною повагою», — розповідає фермер». Це я цитую сюжети колег-тележурналістів, які час від часу викликають гомеричний сміх у односельців героя сюжетів. До речі, офіційно зареєстрованого десь у Львові, тому формально наче й відсутнього на так само неіснуючій за будь-якими реєстраційними документами фермі. Але, на наш превеликий жаль, втіленій «божественним» амбре, купами змішаного з козячим гноєм сміття по всій окрузі і вічно голодним стадом супер-кіз, які доживають до весни, харчуючись узимку аж ніяк не хлібом і конваліями (це ж треба!), а обламаними на узліссі сосновими гілками. Бо сіно їхнiй господар на зиму заготовляти не навчений. Та й навіщо, коли поруч — ліс із заповненими лісниками для диких тварин годiвницями, у сусідів — березові дрова... А в Києві — купа «Еллочок-Людоїдок», яким можна навішати на вуха красивих історій про модне в нинішньому сезоні парне молочко після високодуховного масажу хребта козі на камеру. До речі, серед тимчасових пастухів минулого року з’явилися не тільки згодні попрацювати за пару літрів молока безхатченки, а й романтичні екотуристи. Надивившись телесюжетів, начитавшись газети «Сєгодня» та наслухавшись «трансцендентальних медитуючих».

«Ви, як багаті, думаєте, вам усе можна?!»

— Репетував минулоріч «фермер-йог», зіштовхуючи мого 15-річного сина з дощок, якими той намагався хоч якось обмежити розростання смердючих куп козячого лайна на узліссі під нашим парканом. — Це спільна територія! Ви не маєте права тут нічого відгороджувати! Та ви знаєте, які люди в мене молоко купують? Знаєте з ким я працюю? Я ось скажу своїм хлопцям із «Правого сектору», що в Межигір’ї, — вони тут вам не тільки ці дошки рознесуть!..»

Не знаю, чи в курсі про таке «братство козлиного рога» «Правий (лівий?) сектор», але наступного тижня з нашої подачі на його козиній фермі замість Еллочок iз телебачення зібралася комісія з сільради, санстанції (яка тоді ще функціонувала) та лісництва, територію якого романтичний герой ТСН роками незаконно експлуатував і загиджував. Ще за кілька днів з’явилися оголошення про продаж ферми, і кількість смердючих териконів на узліссі скоротилася. Передислокувавшись на порожню ділянку північніше мого будинку. А ще через кілька місяців — чергові рештки окочурених Тарасових кіз тягали вулицями Лютежа бродячі пси... Оскільки санстанцію тим часом взялися реформувати, звертатися вже не було до кого.

Ще раз про гроші і здоров’я

Минулого року разом із сусідами навпроти нам удалося:

— Загасити пожежу, яка спалахнула посеред залишків сухого лайна, сміття та лісової хвої (пожежники на виклик не приїхали).

— Витратити кільканадцять тисяч гривень на стаціонарне лікування у ветклініці домашнього пса, після того, як він таки схопив підкинуті на стежину в лісі козячі нутрощі (екземи, бабезіоз).

— Таки обгородити сіткою хоча б невелику територію узлісся, розчищену від Тарасового сміття (оплатила для цього годину тракторної лопати і дві вантажівки).

Порахувала, що нелегальні «екофермерські» кози, розпіарені невігласами, за цей час тільки нашій сім’ї, яка не вживає і, схоже, навряд чи вживатиме «трансцендентальне» козяче молоко, коштували достобіса. Просто через те, що одному лінивому фантазеру простіше заробляти гроші, загиджуючи все нові й нові території, ніж навести лад на власній. Нічого таке сусідство не нагадує?..

Так я це все чому згадала. Ось, почула по радіо: на 2016 рік на протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро державний бюджет передбачив 56 мільйонів гривень. «Цей напрям потребує суттєвого фінансового посилення, — бідкався голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа. — У нас великі побоювання, бо коштів на протиепізоотичні заходи, локалізацію захворювань хронічно бракує. Служба веде роботу з міжнародними партнерами, а також апелюватиме до Міністерства фінансів щодо збільшення фінансування зазначених програм. Простіше не допустити або локалізувати захворювання, ніж потім боротися з наслідками». За словами голови Держпродспоживслужби, на даному етапі збільшити зарплату для інспекторів можна за рахунок надбавок: «Ми набиратимемо меншу кількість співробітників, ніж це передбачено граничною чисельністю, і зможемо підняти зарплати через надбавки... Процес переведення співробітників у Держпродспоживслужбу планується завершити у травні. При цьому з понад 10 тисяч співробітників, які передбачені граничною чисельністю, буде набрано приблизно 7-7,5 тисячi».

А не простіше було б економити державні кошти на протиепізоотичних заходах не в торгівлі з Мінфіном, а просто — виробляючи рефлекс до справді екологічного ведення господарства в таких от «хазяях»? Заодно й на зарплату підзбираєте. Цілком у межах закону. І бюджету теж. Ще й здоров’я людей і тварин збережете.

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>