Замість голови

Ху із Грицак? Розслідування «ОРД»

Особі Грицака свого часу чимало уваги приділяв сайт журналістських розслідувань «ОРД». Наведемо уривок з однієї статті, присвяченій початку «трудової діяльності» цього персонажа.

«Василь Сергійович Грицак зробив блискучу кар’єру: в 30 iз гаком років став генерал-майором. Такий кар’єрний злет хлопця з пересічного села Буща Дубенського району Рівненської області не може не викликати цілий низка запитань. Відповіді на них слід починати шукати на малій батьківщині генерала. Село Буща нічим особливим не вирізняється. Єдине цікаве місце — розташований поруч авіаполігон, тепер уже закритий.

За існуючою в рівненському УСБУ легендою, в радянські роки на цей авіаполігон раз у раз наїжджало високе начальство. А юний Василько Грицак уже тоді виявляв більшу схильність до лакейського ремесла, ніж до захисту Батьківщини, блискуче виконував роль обслуговуючого «козачка» при генералах.

Так, за домашніми напоями особливо міцної властивості (час був горбачовський, пияцтву давали бій) і була вирішена доля молодої людини: Грицак потрапив у водії до КДБшного начальника. У званні прапорщика.

Потім, узявши кумами при хрещенні сина впливових людей, пішов наш Василь Сергійович угору. Отримав офіцерське звання і став наполегливо протоптувати доріжку до Києва. Попутно він «кришував» таке собі акціонерне товариство «Водограй-Рівне», яке займалося торгівлею спиртними і безалкогольними напоями.

Що цікаво, засновником цього чудового підприємства значився Магістральний нафтопровід «Дружба». Ясна річ, що розливати воду (офіційно) і горілку (неофіційно) дочірнє підприємство нафтопроводу «Дружба» без обласного УСБУ не змогло б ніяк.

Нарешті, Грицак домігся переведення, влаштувався на роботу в департаменті захисту національної державності СБУ (колишня «п’ятірка» КДБ). Встав на квартирну чергу. Щоб отримати хороми побільше, не забув прописати татуся, хоча той і залишився жити в рідному селі. Нарешті, облаштувався на вул. Героїв Сталінграда, 20-Б у «комітетських будинках», і став думати, як би просунутися вище. На керівну посаду.

У пресі повідомлялося, що Грицак у колі товаришів по службі хвалився, ніби врятував Павла Лазаренка від замовного вбивства. Як йому це вдалося зробити, історії невідомо. Але ось наступне за рахунком «імітування теракту» стало його зоряним часом. Йдеться про «замах» на Леоніда Кучму в Баден-Бадені (грудень 2003-го — січень 2004 року), де відзначилися співробітники Департаменту захисту національної державності та боротьби з тероризмом СБУ взагалі, і Вася Грицак зокрема.

Благополучно досидівши на своїй посаді до Помаранчевого майдану, попутно завівши дружбу з людьми з передвиборчого штабу Ющенка та імітуючи роботу секретного оранжевого агента в СБУ, Грицак зумів видряпати собі підвищення.

24 травня 2005-го він був призначений начальником Київського обласного УСБУ. 28 грудня 2006-го став керівником Київського УСБУ, а з квітня цього року є начальником Головного управління СБУ в місті Києві та Київській області. Він переїхав в інший офіс і продовжив звично догоджати начальству.

«Льоня Космос», якому він пропонував допомогу («приборкати» страйк голодних медиків і взяти участь у боротьбі з «Київенерго») за особливу старанність навіть справив Грицака в ... голови СБУ, саме так назвавши його в інтерв’ю під телекамеру.

Час, коли при владі в СБУ був клан Балоги, відбився на його кар’єрі не кращим чином. Від найсолодших шматків пирога він був усунений. Але Василь Сергійович не падав духом. Він перейшов на рішення приземлених питань: комусь допомогти з земелькою, комусь iз дозволом на будівництво, когось відмазати, з кимось просто випити і поцілуватись.

Із дружиною Ольгою Володимирівною вони не пропускали жодного дня народження осіб, які могли б знадобитися в кар’єрному зростанні. І не важливо, хто це були: бандит Продіус, що займається будівництвом об’їзної дороги, депутати-«регіонали» чи чиновники з податкової, митниці або санітарного контролю.

З останніми він дружить iз комерційної причини. Рiч у тiм, що через дружину Грицак бере участь у бізнесі з постачання в Україну тухлого м’яса, всякого роду сумнівних харчових добавок, машин-«потопельників», число яких зростає після повеней у європейських країнах, тощо. Для цього в нього є ПП «Вікос», зареєстроване в Глевасі Київської області, що має офіси в Києві та Донецьку», писало «ОРД».

Прогортавши кілька наступних років, зауважимо: влада в Україні змінювалась, але Василь Грицак благополучно лишався на своєму місці. Станом на 2014-й він керував главком СБУ з боротьби з корупцією, аж доки в липні минулого року не був призначений Президентом на посаду керівника Антитерористичного центру СБУ і одночасно — у крісло заступника голови.

І решта претендентів...

Скільки б застережень не викликав Василь Грицак, було б несправедливо змальовувати його потенційних суперників у боротьбі за крісло тiльки рожевими фарбами. Так, колишній очільник львівської «філії» СБУ Юрій Артюхов і сам не без гріха.

Принаймні, за словами нардепа Тетяни Чорновол, саме він прикриває контрабанду нафтопродуктів з окупованих територій в Україні. «За часів президентства Януковича контрабандою керував Курченко, а зараз ці схеми курирує партнер Курченка Ставицький через представника в Україні — депутата Онищенка. Вони працюють активно в портах Одеси, Миколаєва та Херсона. Всі ці «схемщики» не могли б працювати, якби у них не було потужного «даху». «Кришуванням» цього контрабандного бізнесу займається заступник голови СБУ Артюхов, який якраз і претендує на посаду керівника СБУ», — говорить Чорновол.

За її словами, якщо взяти статистику надходження бензину в Україні з-за кордону, а також виробництво бензину в країні, і порівняти з роздрібною торгівлею, то вийде, що роздрібна торгівля набагато більша за обсягом. «Звідки цей обсяг виникає? Насправді відповідь проста — це контрафактна і контрабандна складова. Місткість цього ринку десь мільярд доларів», — стверджує депутатка. За її словами, існує ще один напрямок контрабанди Артюхова в зоні АТО — це товари, які постачають бізнес-партнери Юри «Єнакіївського»: брати Аврамови та Анатолій Зуєв. Чорновол прямо називає Артюхова представником мафії і вимагає дати йому по руках, аби той не отримав жодних керівних крісел і не «стабілізував» відпрацьовані ним «схеми».

Дещо кращий бекграунд має Василь Вовк — чинний поки що керівник Головного слідчого управління СБУ. В минулому його звільнював з цієї посади екс-голова СБУ Валерій Хорошковський, але фортуна повернулася до Вовка обличчям після Революції гідності, коли він знову очолив слідчий главк СБУ. Свого часу він зробив собі ім’я на темі, котра не зачіпала інтересів сучасних можновладців — розслідуванні Голодомору як справи про геноцид. За цю роботу Вовк навіть отримав орден Богдана Хмельницького.

Те, що Вовка звільняли в часи Януковича, створило йому певний ореол борця з несправедливістю. У 2012-му Василь Вовк пробував свої сили на парламентських виборах — на одному з мажоритарних округів Вінниччини, подумував він і про участь у боротьбі за крісло мера Вінниці. Проте з великою політикою не склалося, і Вовк продовжував працювати в системі СБУ, будучи, як писали ЗМІ, «великим другом Валентина Наливайченка». Нині Вовк відмовляється слідувати за своїм другом у «вигнання», заявляючи про те, що добровільно рапорт про відставку він не писатиме. Це його відповідь Петру Порошенку, котрий зажадав від Грицака радикальних кадрових чисток.

Як післямову зазначимо таке: питання нового голови Служби безпеки залишається відкритим. Для результативного голосування за Грицака Президенту слід буде домовлятися з фракціями — так само, як він робив це, коли Рада знімала Наливайченка. Проте всі «цікаві пропозиції» були вичерпані ще минулого разу: «Народний фронт» буцімто отримав обіцянку лояльності Порошенка до Яценюка, частина «УДАРу», яка входить до складу БПП, — гарантії проведення виборів мера в один тур. До речі, з однотуровими виборами, судячи з усього, не склалося: парламент підтримав у першому читанні законопроект, який встановлює два тури для міст iз населенням понад 90 тисяч.

Отож, чим зваблюватимуть депутатів, наразі невідомо. Можливо, Порошенко ще раз зачитає список чеснот Василя Грицака і цього для переконування парламентаріїв виявиться цілком достатньо? Хтозна.