Вадим Свириденко буде радий зустрітися зі школярами.
Схоже, діти набагато тонше і чутливіше переживають війну, ніж дорослі. Напередодні Великодня відбуваються десятки ярмаркiв на підтримку Української армії, на яких чи не найбільше — саме дитячих робіт. І вони — найзворушливіші. А ще — тисячі малюнків, листів із побажаннями та різних дрібничок нині готуються до відправки на схід. Бо дитяче — найщиріше.
Саме тому, коли в столичній гімназії №143 оголосили, що кошти, зібрані на традиційному шкільному ярмарку, будуть передані на лікування санінструктора Вадима Свириденка, який у боях під Дебальцевим втратив кисті рук і стопи ніг, це викликало серед школярів неабиякий ажіотаж. Діти взялися до роботи і у призначений день десятки виробів чекали своїх нових господарів. Особливо активними були п’яти-шестикласники. Учителі теж долучилися з випічкою, тож гості ярмарку і наїлися, і збагатилися. «Такі ярмарки у нас традиційно бувають приурочені до Шевченківських днів. Але цього разу діти були особливо активними», — зізнається завідуюча кафедрою української мови гімназії Євгенія Антощук. Усього під час ярмарку було зібрано більше як 4,5 тисячі гривень, які передали дружині бійця Вікторії. До доброї справи долучилася і наша колега з Вінниці, інші добрі люди, так що сума вийшла навіть більша.
Узагалi історія Вадима Свириденка мало кого залишає байдужим. Під час боїв на Дебальцiвському плацдармі він опікувався пораненими, доки сам не «зловив» осколки в передпліччя та стегно. Разом iз командиром та іншими пораненими 16 лютого він вирушив до Артемівська в госпіталь, але по дорозі колона потрапила в засiдку: спершу обстріляли з мінометів, а коли вцілілі бійці перебралися до вантажівки і рушили далі, машина підірвалася на міні. Чотири доби при температурі -20 0С Вадим iз друзями очікували на допомогу. Коли на четверту добу на Вадима натрапила розвідка «ДНР», живими залишився тільки він. Але в Києві, куди згодом перевезли бійця, йому констатували IV групу обмороження кистей рук та стоп та провели ампутацію.
Утім, попри випробування, Вадим залишається оптимістом і не втрачає надію стати на ноги і повернутися до активного життя. Днями його з реанімації перевели в загальну палату, тож школярі вже готуються відвідати його в лікарні й познайомитися особисто. Один такий візит важить набагато більше, як десятки уроків патріотичного виховання.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
